 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
VІ.2.4.Організація роботи інфекційного стаціонару у разі виникнення осередків масових інфекційних захворюваньУ разі виникнення великих спалахів доцільно на основі тимча- сових інфекційних стаціонарів або потужних лікарень розгорнути спе- ціалізований стаціонар або відділення, які будуть виконувати функції сортувально-евакуаційних. Їх потрібно забезпечити апаратурою та обладнанням для проведення експрес-досліджень й укомплектувати найбільш кваліфікованими та підготовленими кадрами. У всіх стаціо- нарах необхідно передбачити розгортання дитячих відділень (палат). Усі інфекційні стаціонари незалежно від їх місткості та приміщень, у яких вони розташовані, повинні бути принципово однотипними і розгортатися з урахуванням вимог протиепідемічного режиму. Інфекційний стаціонар повинен складатися з двох частин: § зони суворого протиепідемічного режиму (заразної, інфекційної, контагіозної) частини; § зони обмежень (чистої частини). У зоні суворого протиепідемічного режиму розміщуються: § приймально-діагностичне відділення із сортувальним майданчиком та КПП; § майданчик дезінфекції транспорту; § обмивочно-дезінфекційне відділення; § приймальне відділення з санітарним пропускником для хворих із встановленим діагнозом; § приймальне віділення з санітарним пропускником та ізолятором для хворих з підозрою на певну інфекційну хворобу; § санпропускник для персоналу; § стаціонар для хворих зі встановленим діагнозом; § провізорне відділення (лікувально-діагностичне); § рентгенівський кабінет; § лабораторія (клінічна та бактеріологічна); § морг з прозекторською. У зоні обмеження розміщуються адміністративні та господарські служби, аптека, кухня, їдальня та гуртожиток для персоналу, пральня, “чиста” половина санітарного пропускника для персоналу. На межі двох зон створюються передавальні пункти або спеціальні шлюзи з системою блокування дверей для запобігання їх одночасному відкриттю з обох боків. Через шлюз передаються харчі, медичне та інше майно. На зовнішній межі обмеження обладнується КПП з перевантажувальним майданчиком (зовнішній перевантажувальний пункт) для забезпечення лікарні всіма видами медико-санітарного майна, продовольством та водою. З моменту надходження хворих організується зовнішня охорона території лікарні. Насамперед розгортаються приймально-діагностичне відділення, палати для хворих, лабораторії, аптека. Потім – допоміжні та господарські підрозділи. Транспорт, що доставляє хворих, дезінфікується на майданчику знезаражування транспорту. У приймально-діагностичному відділенні (ПДВ) необхідно забезпечити окремо прийом для хворих та для осіб з підозрою на інфекційне захворювання. У ПДВ проводять сортування хворих, надають (якщо необхідно) екстрену медичну допомогу, беруть від хворого матеріал для бактеріологічного (вірусологічного) дослідження, проводять санітарну обробку, переодягають хворого, готують його речі до відправки у дезінфекційну камеру, призначають специфічне лікування та заповнюють первинну медичну документацію на кожного хворого, який поступив у лікарню. У палатах лікувального та провізорного відділень створюються умови для забезпчення хворих предметами індивідуального користування, а також для проведення поточної дезінфекції. У провізорному відділенні хворих розміщують за можливістю індивідуально відповідно до термінів госпіталізації, клінічних форм та важкості захворювання. У разі підтвердження у хворого попереднього діагнозу його переводять до відповідного відділення лікарні. У палаті після вибуття хворого проводять заключну дезінфекцію, санітарну обробку контактних хворих та розпочинають їх профілактичне лікування. Їжу для хворих доставляють у посуді кухні через передавальний шлюз (пункт), де її пересипають у посуд буфетного відділення. У буфетній їжу розкладають у посуд для індивідуального використання і розносять по палатах. Посуд знезаражують шляхом кип’ятіння, залишки їжі заливають дезінфікуючими розчинами залежно від характеру інфекції. Хворі повинні користуватися туалетами відповідно до установленого порядку. Ванні та туалетні кімнати повинні бути постійно замкненими. Ключі від них зберігаються в особи, відповідальної за епідемічний режим. Туалети відмикаються для зливу знезаражених виділень, а ванні кімнати – для санітарної обробки пацієнтів, які виписуються. Перед початком роботи медичний персонал у “ чистій” половині санітарного пропускника переодягається у захисний одяг, тип якого залежить від характеру інфекції та виконуваної роботи. Після закінчення роботи у зоні суворого режиму медичний персонал у “ брудній” частині санітарного пропускника знімає захисний одяг, який дезінфікується, потім проходить санітарну обробку і в “чистій” половині надягає свій одяг. Персоналу, який працює у зоні суворого протиепідемічного режиму, перед початком роботи вимірюється температура і реєструється у спеціальному журналі. Особи з підвищеною температурою, поганим самопочуттям направляються в ізолятор для персоналу, а в місцях їх перебування до ізоляції проводиться заключна дезінфекція. Персонал лікарні для хворих на холеру та відділень для носіїв вібріону обстежується бактеріологічно один раз у 10 днів. Під час перебування у зоні суворого протиепідемічного режиму медичному персоналу забороняється: § працювати натще; § працювати без захисного одягу, вживати їжу, пити воду, палити, користу ватися загальним туалетом; § виносити з відділення будь-які речі без дезінфекції; § виходити з приміщень на територію та у господарські служби у захисному одязі; § передавати хворим продукти харчування та інші предмети від відвідувачів. Залежно від характеру інфекції персонал переводиться на казармений стан. Він обов’язковий для персоналу, який обслуговує хворих з легеневими формами чуми, геморагічними гарячками, спричиненими вірусами першої групи патогенності, з підозрою на ці захворювання та осіб, які спілкувалися з ними. Виписування з лікарні реконвалесцентів проводиться тільки після повного клінічного видужання, закінчення термінів ізоляції та припинення виділення бактерій. Під час виписування хворі проходять повну санітарну обробку і отримують продезінфікований одяг та особисті речі. Після виписування усіх хворих персонал проходить обсервацію з повною санітарною обробкою. У лікарні проводиться заключна дезінфекція усіх приміщень, м’якого інвентарю, госпітальної білизни, захисного одягу. Розтин трупів померлих від чуми, сибірки, меліоїдозу та геморагічних гарячок, спричинених вірусами першої групи патогенності, проводять у спеціальному приміщенні, розташованому на території лікарні, захищеному від мух, інших комах та гризунів, зі щільною підлогою без пазів, забезпеченому достатньою кількістю дезінфікуючих засобів та ємкостей для розчинів. Категорично забороняється зливання у каналізацію попередньо не знезаражених рідин у процесі розтину трупів. Перевозити трупи померлих від перелічених інфекцій необхідно у металевих або щільно закритих дерев’яних домовинах, оббитих усередині клейонкою. Труп, покладений у домовину, засипають зверху хлорним вапном і щільно закривають кришкою. Як виняток, поховання можливе без труни, але необхідно загорнути його у простирадло, просочене дезінфекційним розчином. Поховання осіб, які померли від інших інфекційних хвороб, здійснюється у загальному порядку. Дотримання суворого режиму в інфекційному стаціонарі є обов’язковим для всіх особ, які в ході своєї діяльності стикаються з хворими чи зараженим ними матеріалом.
Всі інфекційні лікарні повинні працювати в режимі лікарні для хворих з особливо небезпечними інфекціями, персонал яких переходить на казармене положення, забезпечується цілодобова охорона. Час повного розгортання таких стаціонарів становить 10-12годин. Через розгортання функціональних підрозділів на шляху прямування потерпілих можна скоротити час початку прийому хворих до 4-6год. Стаціонар для особливо небезпечних інфекцій завершує свою роботу при одужанні останнього хворого, проведення обсервації і повної санітарної обробки медичного і обслуговуючого персоналу та заключної дезінфекції. За організацію евакуації хворих особливо небезпечними інфекціями несе відповідальність санітарно – епідеміологічна служба. З ЛПЗ до СЕС передаються відомості про кількість інфекційних хворих, які перебувають на лікуванні, і результати спостереження за особами, що контактували з хворими. В системі протиепідемічних заходів велике значення мають заходи щодо знезараження осередків інфекційних хвороб. Дезінфекційним заходам підлягають усі місця розміщення населення, укриття, проходи, основні дороги, житлові і виробничі приміщення, обладнання, продовольство, вода тощо. Заходи знезараження організує комунально-технічна служба, а також служби протирадіаційного і протихімічного захисту, об’єктові служби. У першу чергу знезаражуються об’єкти, що забезпечують життєдіяльність і виробничі потреби населення. Дезінфекція квартир повинна проводитись самим населенням. Санітарно-епідеміологічна служба контролює проведення дезінфекційних робіт, в тому числі знезараження води і харчових продуктів. У епідемічних осередках дезінфекція проводиться працівниками санітарно-епідемічної служби або особовим складом створених дезінфекційних бригад. Вони складаються з дезінструктора, дезінфектора і 2-х санітарів. За зміну така бригада може обробити до 20-25 осередків. Для забезпечення ефективності виконання заходів санітарно-гігієнічного і протиепідемічного забезпечення населення за умов НС необхідні: попередня планомірна підготовка особового складу, що буде залучатися до роботи, накопичення засобів для реалізації запланованих заходів і координація дій між залученими службами. VІІ.ПЛАНУВАННЯ МЕДИКО- САНІТАРНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ПРИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ. Згідно п. 8 діючого Положення про державну службу медицини катастроф “ДСМК проводить свою діяльність за планами медико-санітарного забезпечення населення на випадок виникнення екстремальних ситуацій”. Плани медико-санітарного забезпечення населення в екстремальних ситуаціях на державному рівні розробляються МОЗ України, попередньо розглядаються Центральною координаційною комісією і затверджуються Кабінетом Міністрів України. План медико-санітарного забезпечення населення в екстремальних ситуаціях Служби на територіальному рівні розробляється МОЗ Автономної Республіки Крим, управліннями охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської державної адміністрації, попередньо розглядаються територіальними координаційними комісіями Служби і затверджуються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Затвереджені МОЗ України 20.07.1998 р. методичні рекомендації “Територіальні центри екстреної медичної допомоги у складі державної служби медицини катастроф України та їх організація” в п. 2.2. Типового статуту центру екстреної медичної допомоги конкретизують завдання для технічних виконавців проекту Плану медико-санітарного забезпечення населення: “Основними напрямками діяльності Центру в повсякденних умовах є: розробка та обгрунтування проекту Плану медико-санітарного забезпечення населення адміністративної території в надзвичайних ситуаціях”. План медико-санітарного забезпечення населення адміністративної території (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя) за умов НС відображає зміст й обсяг заходів щодо мінімізації і ліквідації медико-санітарних наслідків прогнозованих НС у масштабі всієї території, окремих міст і районів і є вихідним документом для визначення потреб фінансування, медичного постачання, матеріально-технічного і транспорт- ного забезпечення запланованих заходів. При розробці заходів плану та проведенні розрахунків необхідне знання нормативних документів щодо формувань і закладів ДСМК, що беруть участь у ліквідації медико-санітарних наслідків НС та організації їх медичного постачання в повсякденних умовах та при НС. З метою єдиного розуміння і послідовності проведення плануючих заходів щодо медико- санітарного забезпечення населення плануючі документи, що відпрацьовуються, повинні відповідати таким вимогам: § відповідати сучасним поглядам на організацію і тактику служби медицини катастроф, технології виконання заходів при лікувально-евакуаційному, санітарно-гігієнічному і протиепідемічному забезпе- ченні населення в НС; § відтворювати реальне положення стану сил і засобів, органів управління територіального рівня ДСМК, у т.ч. і відомчого підпорядкування; § не містити зайвої і невідповідної цілям планування медико-санітарного забезпечення населення інформації; § бути доступними розумінню й аналізу без додаткових розрахунків, зручними в користуванні, оброблятися з використанням достовірних офіційних вихідних даних. План повинен оформлятися у 3 примірниках, що зберігаються: перший примірник – в органі управління охорони здоров’я адміністративної території; другий – у територіальному центрі медицини катастроф; третій – у державному (регіональному) центрі медицини катастроф.
VІІ.1.Структура і зміст Плану медико-санітарного забезпечення населення при надзвичайних ситуаціях. При розробці плану медико-санітарного забезпечення населення при НС виділяється картографічна частина, пояснювальна записка і карта організації медико-санітарного забезпечення по всіх завданнях МОЗ та кожній з найбільш ймовірних НС На карті( М 1:200 000) наноситься: § адміністративні межі території та назви адміністративних територій, що до неї прилягають; § назви міст (населених пунктів), районів, дислокація найбільш важливих потенційно-небезпечних об’єктів економіки (АЕС, хімічно-небезпечних об’єктів, нафтогазопроводів і т.д.); § основні автомобільні, залізничні, водні магістралі з зазначенням прийнятої їхньої нумерації, вузлові станції, пристані; § зони можливого зараження в результаті аварій на радіаційно-, біологічно- і хімічно-небезпечних об’єктах; § зони можливого затоплення, впливу селевих потоків тощо; § сейсмічно-небезпечні зони з вказівкою останнього року їхньої активності, її потужності; § наявність природно-осередкових інфекцій з вказівкою останньо- го дня реєстрації інфекції і кількості випадків захворювань; § дислокація закладів охорони здоров’я по містах і районах території з зазначенням їхньої ліжкової ємності, у т.ч. тої, що перепрофілюється для прийняття уражених і хворих при НС; § дислокація створених формувань служби медицини катастроф по містах і районах, у т.ч. відомчого підпорядкування; § дислокація закладів системи держсанепіднагляду, служби крові, фармації і т.п.; § дислокація пунктів управління службою медицини катастроф, наявність і марка засобів радіозв’язку або інших форм зв’язку. У пояснювальній записці відображаються: § висновки з прогнозованої медико-тактичної обстановки, можливі санітарні втрати населення, їх структуру, вихід з ладу медичних закладів, втрати медичного персоналу, вплив наслідків НС на організацію медико-санітарного забезпечення населення; § стисла характеристика органів і закладів охорони здоров’я територіального і відомчого підпорядкування, що є базою утворення служби медицини катастроф. Дислокація органів і закладів охоро -ни здоров’я, у т.ч. відомчого підпорядкування; § завдання ДСМК територіального рівня з урахуванням прогнозо ва- ної обстановки і наявних можливостей щодо створення її сил і засобів; § сили (формування, заклади, підрозділи) ДСМК системи територі аль- них органів охорони здоров’я, відомчого підпорядкування, приват- ної та громадської форм власності з зазначенням термінів приве- дення їх у готовність до роботи при НС; § організація постачання створених формувань і медичних закладів (ліжкової мережі) медичним, санітарно-господарським і спеціальним майном, кров’ю і її препаратами; § організація транспортного забезпечення формувань і закладів ДСМК, відповідно з проведеними службою заходами; § організація захисту персоналу служби медицини катастроф від впливу уражаючих чинників при виникненні надзвичайних ситуацій. При плануванні (залежно від прогно зованої медико-тактичної обстанов- ки) евакуації лікувально-профілактичних закладів відпрацьовується розрахунок транспорту для їхньої евакуації; § організація матеріально-технічного, продовольчого постачання формувань і закладів ДСМК при ліквідації медико-санітарних наслідків НС (в тому числі порядок технічного обслуговування транспорту, забезпечення паливо-мастильними матеріалами, продовольчими товарами і водою, засобами зв’язку, речовим і іншим майном); § організація і зміст заходів з введенням режимів підвищеної готовності та надзвичайної ситуації з урахуванням прогнозованої медико-тактичної обстановки і особливостей територіальної і відомчої системи охорони здоров’я: а) заходи загального характеру; б) заходи залежно від видів прогнозованих надзвичайних ситуацій (при родного, техногенного характеру) для даної території; Розрахунок потреби сил і засобів ДСМК проводиться для всіх НС відповідно завданню МОЗ України та додатково – по прогнозованих можливих катастрофах природного і техногенного характеру по містах і районах з урахуванням можливих найбільших збитків по одній катастрофі кожного виду: при землетрусі, повені, аварії на об’єкті, що має СДОР; аварії на радіаційно-небезпечному об’єкті і т.д. Основним критерієм визначення потреби сил і засобів служби медицини катастроф і взаємодіючих формувань при цих розрахунках приймається: § розмір можливих санітарних втрат при катастрофах і виведення із ладу закладів охорони здоров’я, з урахуванням найбільш оптимальних термінів надання медичної допомоги на етапах медичної евакуації; § організація взаємодії територіальної служби медицини катастроф з органами управ ління, закладами і формуваннями охорони здоров’я відомчого підпорядкування, які функціонують в межах адміністративної території, із силами цивільної оборони. При цьому визначається порядок взаємного виділення відповідних сил і засобів для вирішення визначених завдань з медичного забезпечення населення при виникненні надзвичайних ситуацій. Сили, що виділяються в порядку взаємодії, повинні бути цілком укомплектовані персоналом і забезпечені майном відповідно до табеля оснащення. При плануванні виділення відповідних сил і засобів визначається їх місце призначення і термін готовності, прибуття в місце призначення; § організація управління силами і засобами ДСМК з вказівкою органів управління, термінів оповіщення і приведення їх у готовність, порядку подання повідомлень. План медико-санітарного забезпечення населення в надзви чай них ситуаціях підписується керівником центру медицини катастроф, погоджується з зацікавленими органами управління відомств, що беруть участь у ліквідації НС, розглядається на засіданні координаційної комісії адміністративної території і затверджується керівником органу управління охорони здоров’я даної території.
VІІ.2.Планування заходів щодо організації медико-санітарного забезпечення населення в надзвичайних ситуаціях в закладі ДСМК. Кожен заклад планує всі види своєї діяльності: лікувально-профілактичної, господарської, наукової, санітарно-просвітницької тощо в повсякденних умовах і за умов надзвичайної ситуації. Основою планування діяльності в повсякденних умовах є плани органів управління охорони здоров’я для закладів системи комунальної чи державної власності, маркетингові дослідження для приватних закладів тощо. Організація планування заходів з розгортання формувань ДСМК та додаткового ліжко- фонду при надзвичайних ситуаціях в закладі охорони здоров’я ДСМК розробляється згідно “Плану заходів з розгортання формувань ДСМК та додаткового ліжкофонду в надзвичайних ситуаціях в закладі охорони здоров’я ДСМК”, підставою для якого є відповідний наказ МОЗ АРК, управління охорони здоров’я області, міст Києва, Севастополя та затверджене цим наказом завдання на планування заходів з розгортання формувань ДСМК та додаткового ліжкофонду в надзвичайних ситуаціях. Текст завдання до виходу цього наказу узгоджується фахівцями територіального центру екстреної медичної допомоги адміністративної території з кожним закладом ДСМК. Завдання є нормативним документом, що визначає мінімум вимог, обов’язкових для виконання при плануванні: § склад (профіль) і чисельність утворюваних медичних формувань ДСМК державного та територіального рівнів; § кількість і профіль ліжок у ЛПЗ, віднесених до ДСМК державного та територіального рівнів та призначених для лікування уражених і хворих при ліквідації наслідків НС; § терміни приведення в готовність медичних формувань і ліжкової мережі до прийому уражених і хворих; § порядок постачання медичним, санітарно-господарським і спеціальним майном утворюва- них медичних формувань і ліжок у ЛПЗ, призначених для приймання уражених і хворих; § порядок матеріально-технічного і транспортного забезпечення формувань і закладів ДСМК; § розташування пунктів управління ліквідацією медико-санітарних наслідків НС і порядок подання повідомлень. План оформляється у 3-х примірниках, що зберігаються: перший примірник – в закладі охорони здоров’я ДСМК; другий – у територіальному центрі медицини катастроф; третій – у органі управління охороною здоров’я, якому безпосередньо підлягає заклад ДСМК. План з розгортання формувань ДСМК та додаткового ліжкофонду при надзвичайних ситуаціях в закладі охорони здоров’я ДСМК повинен мати картографічну частину з поданням пояснювальної записки. На карті-схемі наносяться: § межі адміністративної території, куди заплановано направлення формувань ДСМК; § схема оповіщення членів формувань ДСМК, засоби їх сповіщення та зборів; § схема дислокації пунктів відправки формувань закладу і їх маршрутів відправки; § основні автомобільні, залізничні, водні магістралі з зазначенням їхньої прийнятої нумерації, вузлові станції, пристані в визначених межах; § зони можливого зараження в результаті аварій на радіаційно-, хімічно-, біологічно небезпечних об’єктах в районі, який обслуговує заклад ДСМК; § зони можливого затоплення, впливу селевих потоків тощо в районі, що обслуговує заклад ДСМК; § сейсмічно небезпечні зони з вказівкою останнього року їхньої активності та потуж нос- ті в районі, що обслуговує заклад ДСМК; § дислокація сусідніх закладів охорони здоров’я з зазначенням їх ліжкової ємкості, у т.ч. тієї, що перепрофілюється для прийому уражених і хворих при НС; § дислокація пунктів управління службою медицини катастроф області, міста, району, наявність і марка засобів радіозв’язку та інших засобів зв’язку з ними. На карту-схему можуть наноситись інші дані, що необхідні для візуаліза - ції плану. У пояснювальній записці відображаються: § формування ДСМК державного та територіального рівнів, що виділяє заклад. Особовий склад формувань, рівень його підготовки, засоби зв’язку, оповіщення в разі виникнення НС та збору; § організація транспортного забезпечення формувань закладу ДСМК, відповідно до заходів, які проведені службою; § організація медичного постачання створених формувань за рахунок оперативного резерву ДСМК; § організація і зміст заходів з введенням режимів підвищеної готовності та надзвичайної ситуації з урахуванням прогнозованої медико-тактичної обстановки; § організація захисту персоналу формувань ДСМК та забезпечення його засобами індивідуального захисту; § додатковий ліжкофонд ДСМК державного та територіального рівнів, що розгортає заклад. Структура додаткового ліжкофонду; § організація постачання медичних закладів для розгортання та функціонування додаткового ліжкофонду медичним, санітарно-госпо- дарським і спеціальним майном. План заходів з розгортання формувань ДСМК та додаткового ліжкофонду при надзвичайних ситуаціях в закладі охорони здоров’я ДСМК погоджується з зацікавленими закладами, організаціями, підприємствами, органами управлін- ня відомств, що беруть участь у ліквідації НС, підписується керівником зак -ладу ДСМК, затверджується керівником органу управління охорони здоров’я, якому під порядковується заклад ДСМК. Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 2034 | Нарушение авторских прав |