АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Тема 17. Інфекції сечової системи у дітей

Прочитайте:
  1. I. Концепція системи
  2. IV. Дефіцит системи фагоцитів.
  3. А. Політравма у дітей.
  4. Алгоритм лікування атопічного дерматиту у дітей.
  5. Алгоритм фармацевтичної опіки при підвищеній температурі тіла у дітей віком до 15 років
  6. Анатомія дихальної системи
  7. Анатомія сечової системи
  8. Анатомія статевої системи
  9. Анатомія травної системи
  10. АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ І ГІГІЄНА ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Визначення, класифікація інфекцій сечової системи у дітей, диференціальна діагностика інфекцій нижніх та верхніх сечових шляхів. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування, профілактика та прогноз циститів у дітей. Визначення, етіологія, патогенез, класифікація, клініка, діагностика, лікування, профілактика та прогноз пієлонефритів у дітей.

 

2. Актуальність теми.

Захворювання нирок і сечовивідних шляхів в останні роки привертає увагу фахівців, що в значній мірі пов'язане з поширеністю цієї патології серед дорослих і дітей, серйозністю прогнозу, інтенсивними пошуками шляхів ранньої діагностики, нових принципів лікування й профілактики важких ускладнень. Серед всіх захворювань сечової системи домінують саме мікробно-запальні ураження, поширеність яких становить 19,1 на 1000 дитячого населення (В.Г. Майданник,2002). Успіх ранньої діагностики, правильно призначеної терапії в значній мірі залежить від знань майбутніх лікарів основ дитячої нефрології.

 

3. Кінцеві цілі.

· Вибрати з анамнезу, скарг дані, що відображають наявність захворювань нирок і сечовивідних шляхів.

· Складати індивідуальну схему діагностичного пошуку.

· Аналізувати й зіставляти анамнестичні й дані об'єктивних методів обстеження, видокремлюючи підтверджувальні й суперечливі діагнозу синдроми.

· Запропонувати оптимальний обсяг і послідовність допоміжних методів обстежень.

· Виключати наявність лейкоцитурії й бактеріурії нениркового походження.

· Проводити диференціальний діагноз між пієлонефритом, гломерулонефритом, циститом, інтерстиціальним нефритом.

· Проводити диференціальний діагноз між первинним і вторинним пієлонефритом, гострим і хронічним пієлонефритом.

· Визначати активність запального процесу й функціональний стан нирок.

· Складати індивідуальний план лікування.

· Запропонувати схему диспансерного спостереження для хворого з пієлонефритом.

 


Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 208 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)