АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЛІКАРСЬКА ТАКТИКА ТА ОПЕРАТИВНА ТЕХНІКА У РАЗІ ПРЕПАРУВАННЯ ЗУБІВ ПІД ШТУЧНІ КОРОНКИ

Препарування твердих тканин зубів — невід'ємна складова частина клініко-лабораторних етапів виготовлення штампованих чи литих коронок. Особли­вості підготовки зуба під коронку залежать від виду коронки та матеріалу, з якого вона буде виготовлятися, а також самого стану коронки, яка підлягає препаруванню. Препарування твердих тканин зуба далеко не байдуже для хво­рого, оскільки наносяться психологічна, термічна та механічна травми. Тому препарування необхідно проводити в щадному режимі, дотримуючись певних правил:

1) інструменти для препарування повинні бути добре відцентровані;

2) препарування твердих тканин зуба необхідно проводити з перервами;

3) давати хворому можливість часто полоскати ротову порожнину розчи­ном перманганату калію для охолодження та видалення ошурків, якщо маши­на не оснащена пристроєм для постійного зрошення водою;

4) треба, якщо це можливо, економно зпрепаровувати тверді тканини зуба.

Клініка та протезування дефектів коронки зуба

Звичайно препарування зуба під металеву коронку починають з гострої одномоментної нефізіологічної сепарації контактних міжзубних поверхонь, а вже потім препарують жувальні, щічні та язикові поверхні.

Існує інша думка щодо класичного препарування зубів (Staegeman, 1967). Автор пропонує проводити препарування твердих тканин зубів у такій послідов­ності:

1) жувальної поверхні (різальний край);

2) щічної та язикової поверхні;

3) сепарацію та обробку контактних поверхонь;

4) загладжування країв.

Перевага такої послідовності в тому, що після зняття частини жувальної поверхні полегшується сепарація зубів у ділянці міжзубних проміжків і змен­шується небезпека заклинювання сепараційного диска, що часто призводить до поранень язика та щік. Дуже важливо знати і правильно вибрати найзруч­ніший підхід для проведення конкретної операції та абразивний інструмент.

З жувальної поверхні знімають рівномірний шар твердих тканин товщи­ною 0,3 мм, якщо мова йде про штамповану коронку із сталі. Контроль прово­дять за допомогою пластинки розігрітого воску або копіювального паперу, скла­деного в 4-6 шарів.

У разі препарування жувальної поверхні молярів та премолярів у ділянці фісур зручно користуватися фасонними головками з алмазним покриттям (мал. 44).

Бажано не порушувати анатомічної форми зуба, який препарується. Пре­парування щічної та ротової поверхонь починають із ділянок, які найбільш виступають. Товщина шару, який знімають, залежить від форми зуба та його діаметра біля шийки. Для профілактики травмування приясенної ділянки з присінкової поверхні препарування доцільно проводити фасонною головкою

у вигляді обернено зрізаного конуса (мал. 45).

Особливо уважним лікар пови­
нен бути під час проведення сепа­
рації. Сепарацію проводять шліфу­
вальною поверхнею диска з відповід­
ного контактного боку. Сепарацію
вважають закінченою, коли диск
вільно проходить через міжзубний
проміжок, контактуючи всією по­
верхнею з відповідною стінкою зуба.
Після препарування діаметр зуба не
повинен бути ширшим, ніж діаметр
біля його шийки. Для створення
Мал. 44. Препарування жувальної та різаль- плавних переходів однієї поверхні в
ної поверхні зуба іншу гострі краї згладжують фасон-

ІИ

Мал. 45. Препарування щічної та ротової поверхонь зуба

ними головками. Препарування вважається закінченим, коли зонд плавно ков­зає по поверхні зуба, не зустрічаючи перешкод (мал. 46).

Нерідко під час проведення препарування виникають ускладнення. Най­характернішими з них є:

1) відмова пацієнта від препарування через можливість появи болю;

2) ефективне знеболювання вимагає жорсткого контролю за дотриман­ням режиму препарування через можливість виникнення перегріву пульпи;

3) ушкодження м'яких тканин щоки, язика;

4) під час проведення сепарації можлива помилка, яка називається "схо­динка";

5) недостатнє зняття твердих тканин зуба з жувальної поверхні;

6) недостатнє зняття твердих тканин з присінкової, язикової та контактних повер­хонь зуба;

7) запаморочення,колапс.
Для того щоб уникнути перерахованих

ускладнень, лікарю необхідно пам'ятати та
дотримувати наступних правил. Кожного
хворого перед протезуванням необхідно пси­
хологічно підготувати: налагодити з ним
контакт, пояснити, як необхідно поводити
себе у разі появи неприємних відчуттів або
Мал. 46. Вигляд зуба після прове- ^болю- Препарування інтактних зубів повин-
деної сепарації но проводитися під надійним знеболюван-

Клініка та протезування дефектів коронки зуба

ням. Для роботи слід використовувати добре відцентровані, з високою абра­зивною здатністю інструменти.

Перед початком роботи необхідно перевірити стан стоматологічної уста­новки, надійність фіксації інструментів у наконечнику.

Ще до початку препарування увести наконечник з інструментом у ротову порожнину і перевірити положення головки та місце лікаря. Вмикати борма­шину необхідно після надійної фіксації руки, яка утримує наконечник у ро­товій порожнині. Виводити інструмент з ротової порожнини тільки після по­вної зупинки його. Необхідно планувати робочий день так, щоб препарування проводити на початку, а не в кінці, коли концентрація уваги значно знижуєть­ся. Недопустимо відволікати лікаря під час проведення препарування зубів.

Особливості препарування зубів під різні конструкції коронок будуть роз­глянуті у відповідних розділах.

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 942 | Нарушение авторских прав