АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

АПАРАТИ, ЩО ВІДТВОРЮЮТЬ РУХИ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ

Оклюдатори. Апарати, що дозво­ляють відтворити рухи нижньої щеле­пи у вертикальному напрямку, нази­ваються оклюдаторами. Такі рухи відповідають відкриванню та закри­ванню рота. Оклюдатор складається із двох дротяних або литих рам, які з'єднані між собою за допомогою шар­ніра. Нижня рама вигнута під кутом тексті)¹⁵⁷' °^{КЛЮДаТ0Р (П0ЯСНЄННЯ у} 100-110°, верхня розміщена в горизон-

тальній площині і має вертикальний штифт для фіксації міжко-міркової висоти. На відміну від рухів нижньої щелепи у людини в оклюдаторах рухається верхня рама (мал. 157).

Апарати, які дозволяють відтворити певною мірою горизонтальні (пе­редньо-задні та бічні) рухи, називаються артикуляторами. Перший анато­мічний артикулятор сконструював у 1858 р. основоположник артикуляц­ійної теорії Бонвіль. В основу побудови анатомічного артикулятора Бонвіль узяв результати досліджень черепів, а саме відстань між головка­ми нижньої щелепи і різцевою точкою, яка дорівнює в середньому 10 см. З'єднавши ці точки, отримують трикутник, який було названо за іменем автора. Трикутник Бон-віля є одним з основних елементів побудови бага­тьох анатомічних артикуляторів. Основний недолік його полягає у гори­зонтальному розміщенні суглобових шляхів (мал. 158).

Артикулятори з використанням для побудови середніх значень кутів суг­лобових та різцевих шляхів отримали назву артикуляторів із середніми (стан­дартними) визначеними суглобовими шляхами. Прикладом їх може бути ар­тикулятор Сорокіна.

Артикулятор Сорокіна. Сконструйований артикулятор дозволяє відтво­рити всі рухи нижньої щелепи вперед, назад, вправо і вліво (мал. 159).

Складається він із двох рам — верхньої та нижньої, які з'єднані між собою. Рухомою є верхня рама. Нахил суглобового шляху по відношенню до оклюзій-ної площини дорівнює 30°, бічного суглобового — 17°, сагітального різцевого — 40° і бічного різцевого (готичний кут) — 120°. Орієнтирами для закріплення нижньої моделі у просторі артикулятора є три точки: вказівник середньої лінії і два випини на вертикальній частині нижньої рами.

Артикулятор Гізі. Дослідження Валькера, проведені в 1898 p., і пізніші дослідження Гізі засвідчили, що середній нахил суглобового горбка коли­вається між ЗО та 35°, тому нахил суглобових шляхів у 33° прийнято для артикуляторів із середньою установкою. Висота у всіх анатомічних артику-

Мал. 158. Артикулятор Бонвіля Мал. 159. Артикулятор Сорокіна

ляторах (від Бон-віля до Гізі) утримувалася за допомогою гвинта, розміще­ного посередині між суглобами позаду гіпсових моделей. Таке розміщення третьої точки значно перекручувало просторове розміщення щелеп. Ці не­доліки Гізі вирішив шляхом переносу штифта висоти на передню частину артикулятора.

Артикулятор Гізі "Сімплекс II". Триточковий артикулятор Гізі, який він назвав "Сімплекс II", належить до артикуляторів зі середньою уста­новкою нахилу суглобових шляхів і різцевого ковзання. Артикулятор Гізі дуже практичний, він може передавати бічні рухи щелепи. Суглобове ложе широке і знаходиться позаду суглобової осі. Ця особливість артикулятора дозволяє малорухомій суглобовій головці під час бічних рухів рухатися у колі конструкційного центру і робити незначні рухи вбік. До незначних незручностей роботи з ним необхідно віднести неможливість імітації фізіо­логічного відкривання рота (мал. 160).

Артикулятор Монсона. Побудова цих артикуляторів із середньою установ­кою оклюзійних кривих грунтується на теорії Монсона. Поздовжні осі зубів верх­ньої та нижньої щелеп перетинаються в одній точці, яка знаходиться над решіт-чатою кісткою у ділянці crista galli. За Монсоном, ця точка є центром кулі, а ок-люзійні поверхні зубних рядів розміщуються по кривій її нижнього сегмента. До недоліків теорії необхідно віднести неврахування даних анатомії і фізіології ниж­ньощелепного суглоба та особливостей рухів нижньої щелепи. Артикулятори Монсона знайшли застосування в основному в Америці. До артикуляторів типу Монсона відносять артикулятори Водсворта і Хегмена (мал. 161).

Друга велика група анатомічних артикуляторів характеризується установкою індивідуальних суглобових шляхів. До них належать артикулято­ри Христенсена, Сноуа, Шварца, Гізі-Трубайт, Ганау, СІА, сконструйований Хайтом (мал. 162).

Універсальні артикулятори побудовані, як й інші пристрої даного типу, вони мають дві рами — верхню і нижню (основа).

Верхня рама має три точки опори: дві в суглобах і одну — на різцевій площадці. Суглоби артикулятора побудовані по типу скронево-нижньоще-

лепного. З'єднуючи верхню і нижню рами артикулятора, вони розраховані на відтворення різних індивідуальних рухів нижньої щелепи.

Відстань між суглобами артикулятора і показчиком середньої лінії до­рівнює 10 см, тут також використовується принцип рівностороннього трикут­ника Бонвіля.

Універсальний суглобовий артикулятор побудований так, що дозволяє виз­начити будь-який кут суглобового і різцевого шляху.

Але перед тим як визначити кут, необхідно отримати вихідні дані, а саме величину кута сагітального та бічного суглобових шляхів і сагітального та бічного різцевих шляхів методом спеціальних внутрішньоротових та поза-ротових записів.

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 2159 | Нарушение авторских прав