АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Язик. Слинні залози. Класифікація, будова, функції

Прочитайте:
  1. Глотка, стравохід. Будова, топографія, функції. Аномалії розвитку.
  2. Допоміжний апарат органу зору.Будова очного яблука,функції.
  3. Загальна характеристика вестибулярного аналізатора: будова та функції.
  4. Класифікація, номенклатура та взаємний вплив атомів в органічних сполуках. Просторова будова молекул. Кислотність та основність органічних сполук
  5. Місце розташування, розмір і будова вилочковой залози.
  6. Місце розташування, розмір і структура підшлункової залози.
  7. Місце розташування, розміри і структура щитовидної залози.
  8. Печінка, жовчний міхур: топографія, будова, функції. Підшлункова залоза: топографія, будова, функції, аномалії розвитку.
  9. Плевра: будова, топографія, функції. Середостіння.
  10. Проміжний мозок будова та функції.

Язик (lingua), (гр. glossa) - виконує у людини декілька функцій. Він є важливим органом травної системи, сприяє обробленню їжі в ротовій порожнині і переміщенню її в глотку, виконує функцію органу смаку. Однією з найважливіших його функцій є розбірлива мова.

У язика виділяють дві частини : передню - тіло язика (соrpus lingvае) з верхівкою (арех lingvае), і задню - корінь язика (radix lingvае). Спинка язика (dorsum lingvае) опукла. Уздовж неї проходить серединна борозна язика (sulcus medianus lingvае), яка збігається зі сполучнотканинною перегородкою язика (septum lingvае). Ця борозна закінчується в задній частині язика, сліпим отвором язика (foramen саесum lingvае), від якого в обидва боки проходить межова борозна (sulcus terminalis). Позаду від межової борозни розташовується язиковий мигдалик (tonsilla lingvalis).

Слизова оболонка язика утворює численні випини - язикові сосочки (раріllае lingvales). За формою їх поділяють на ниткоподібні, грибоподібні, листоподібні та жолобуваті. Ниткоподібнісосочки (раріllа filiformes) займають усю поверхню спинки язика, виконують механічну функцію, перешкоджають передчасному просуванню їжі, затримують їжу на поверхні язика і мають чутливі рецептори, які реагують на температуру, дотик, біль. Грибоподібнісосочки (раріllае fungiformes) розміщуються між ниткоподібними і мають круглі верхівки, розмір їх від 0,4 до 1 мм. Вони покриті багатошаровим плоским незроговілим епітелієм і мають смакові цибулини. Листоподібнісосочки (раріllае foliataе) розташовані по краям язика і мають вигляд вертикальних складок. В їх покривному епітелії знаходяться багаточисельні смакові цибулини. Жолобуваті сосочки (раріllае vallatае) найбільші за розмірами від 1 до 3 мм в ширину і кожен із них оточений жолобом. їх буває 7-14, які розташовуються перед межовою борозною та сліпим отвором. Усі сосочки, окрім ниткоподібних, мають смакові відчуття (солодке, солоне, гірке, кисле).

М'язи язика поділяються на дві групи: скелетні м’язи,які починаються від кісток і прикріплюються до апоневрозу язика, і власні м’язи, що починаються і прикріплюються в товщі язика. До скелетнихм’язів належать: підборідно-язиковий м'яз (m. genioglossus), під'язиково-язиковий м'яз (m. hyoglossus), шило-язиковий м'яз (m. styloglossus) і хрящо-язиковий м'яз (m. hondroglossus).

До власних м'язів язика відносять верхні та нижні повздовжні м'язи (m. longitudinalis superior et inferior), поперечний м’яз (m. tranversus lingvae), вертикальний м'яз язика (m. verticalis lingvае).

Язику новонароджених короткий, широкий і товстий, цілком заповнює порожнину рота. Його верхівка розташовується у проміжку, утвореному горбиками різців, а бокові краї контактують зі слизовою щік, що вдається у порожнину рота. Слизова язика має всі види сосочків, що несуть багаточисленні смакові бруньки (чашечки). З віком число смакових бруньок зменшується.

Ротові залози(glandulae oris) поділяють на великі і малі. Малі слинні залози (glandulae salivarae minores) розташовані в слизовій оболонці або в підслизовому прошарку стінок ротової порожнини. Одні з них розмішені групами в слизовій оболонці присінку рота: Губні (glandulae labialаe), щічні (g1. buccales), кутні (g1. molares), а другі знаходяться власне в ротовій порожнині: піднебінні (g1. раlatinae), язикові (g1. lingvales). Найчисельнішими серед них є губні, піднебінні та язикові залози.

До великих слинних залоз(glandulae salivarae majores) відносять під'язикову (glandulae sublingvales), піднижньощелепну (g1. submandibulares), привушні залози (g1. раrotіdeа). Усі ці залози парні.

Під'язикова слинна залозарозміщується на верхній поверхні щелепно-під'язикового м'яза і складається з кількох часток. Маса близько 5 грам, трубчасто-альвеолярна, за функцією слизова. Малі під'язикові протоки (10-15) (ductus sublingvales minores), частково відкриваються вздовж під'язикової складки у власне ротову порожнину, або з'єднуються й утворюють велику під'язикову протоку (ductus sublingvales majores), що відкривається на під'язиковому сосочку (саrunculae sublingvales)



Піднижньощелепна слинна залоза розміщується біля кута нижньої щелепи, в ділянці піднижньощелепного трикутника під щелепно-під'язиковим м'язом. Маса її 15 грам, трубчасто-альвеолярна; виділяє слизовий і серозний секрет. Протока піднижньощелепної залози (ductus submandibulares) огинає задній край щелепно-під'язикового м'яза і відкривається на під'язиковому сосочку.

Привушна залоза розташована в привушній ділянці обличча, в занижньощелепній ямці. Залоза покрита привушною фасцією, від якої в товщу залози відходять сполучнотканинні перетинки. Маса її 20-30 грам, трубчасто-альвеолярна, виділяє серозний секрет. Привушна протока (ductus раrotideus) лежить на 1-2 см нижче від виличної дуги і біля переднього краю жувального м’язу, пронизує щічний м'яз і відкривається на слизовій оболонці щоки в присінок рота проти верхнього другого кутнього зуба.

Залози рота - губні, щічні, кутні - анатомічно сформовані, але до шести місяців функціонують слабо, так як дитина одержує рідку їжу. Великі слинні залози - привушна, піднижньощелепна і під'язикова - за своєю топографією і будовою у дитячому віці мало відрізняється від залоз дорослої людини. Для новонароджених і дітей раннього віку характерні слабкий розвиток сполучнотканинної строми і багата васкуляризація залоз. Вага привушної, піднижньо-щелепної і під'язикової залоз складає у новонародженого відповідно 1,8 г, 0,8 г і 0,4 г. До 3 місяців вага залоз подвоюється і до 2 років збільшується в 5-6 разів, після чого інтенсивність росту знижується.

Привушна протока в ранньому дитинстві відкривається на слизовій щоки дозаду від 2-го великого кутнього зубу; з появою постійних зубів її вічко локалізується на рівні 1-го великого кутнього зубу, у дорослих звичайно зміщується до 2-го моляра. Діаметр вічка протоки складає у новонароджених 0,25 мм, у дорослих 1 мм. Хід привушної протоки у новонароджених і дітей, як правило, дугоподібний, рідше прямий.

Піднижньощелепна протока і протоки під'язикової залози аналогічні таким у дорослих.

Клітковінні простори порожнини рота (місця утворення гнійних абсцесів):

- піджувальний простір;

- крилоподібний простір (підскронева ямка);

- крило піднебінна ямка;

- жирове тіло щоки;

- простір дна порожнини рота;

- привушно-жувальний простір.


Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 547 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)