АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЄРСИНІОЗИ

До єрсиніозів (лат.: yersiniosis) належать 2 зоонозні інфекції – кишковий єрсиніоз і псевдотуберкульоз, що супроводжуються бактеріємією і переважним ураженням травного каналу, печінки, опорно-рухового апарату та шкіри.

Актуальність. Єрсиніози поширені в багатьох країнах, однак виявляються відносно рідко внаслідок недостатнього рівня їх лабораторної діагностики. Захворювання нерідко мають тривалий тяжкий перебіг, ускладнення.

Етіологія. Збудники кишкового єрсиніозу (Yersinia enterocolitica) і псевдотуберкульозу

(Y. pseudotuberculosis) – грамнегативні палички з джгутиками. Єрсинії псевдо -туберкульозу мають капсулу. Збудники здатні рости і розмножуватись при низьких температурах (мінус 4-8*С). Можуть довго перебувати у грунті, на овочах та ін. продуктах у підвалах, складах, холодильниках, де розмножуються і нагромаджуються. У дезінфікуючих розчинах вони гинуть за кілька хвилин, при кип'ятінні – миттєво.

Епідеміологія. Джерело збудника – дикі гризуни (полівки, миші, щури, зайці), а також коти, собаки, рогата худоба, свині, кролі, птахи (кури, індикі, голуби), прісноводні риби. При кишковому єрсиніозі також хворі і носії.

Механізм зараження фекально-оральний, який реалізується харчовим шляхом при вживанні інфікованих харчових продуктів (овочів, фруктів, молока, м'яса тощо), що не пройшли термічної обробки. Водний шлях зараження має другорядне значення.

Частіше хворіють жителі міста. Кишковий єрсиніоз має осінньо-зимову сезонність, псевдотуберкульоз – зимово-весняну. Виявляються як спорадичні випадки єрсиніозів, так і групові у сім'ях; описані спалахи у дитячих садках, школах, військових частинах.

Патогенез. Збудники потрапляють у травний канал, розмножуються в скупченнях лімфоїдної тканини, переважно в ілеоцекальній ділянці. Внаслідок цього виникають апендицит, ілеїт, мезаденіт. Рідше вхідними воротами є слизова оболонка ротоглотки, при цьому розвиваються фарингіт, тонзиліт і шийний лімфаденіт. Прорвавши лімфатичний бар'єр, бактерії потрапляють у кров. Частини їх гине, вивільнюючи ендотоксин, решта осідає в різних органах (печінка, селезінка, нирки, мозок), спричиняючи їх ураження. Імунітет формується повільно, слабкий.

Клінічні прояви.

Кишковий єрсиніоз характеризується різноманітністю симптомів і форм. У цілому він перебігає тяжче, ніж псевдотуберкульоз, однак часто спостерігаються легкі й стерті форми.

Інкубаційний період від 1-2 до 15 діб, частіше 2-3 доби. Хвороба починається гостро з ознобу, болю голови, ломоти в суглобах, відчуття болю і дряпання в горлі. Температура тіла підвищується до 38-39*С, рідше – субфебрильна. Можуть виникати біль у животі, нудота, блювання, пронос.

У перші дні обличчя хворого червоне або бліде. Судини склер розширені, кон'юнктиви запалені. Слизова оболонка м'якого піднебіння, мигдаликів, задньої стінки глотки гіперемійована, набрякла, може розвитись гострий тонзиліт у поєднанні з шийним лімфаденітом. У третини хворих – жовтяниця, у 25% - висипка на шкірі (дрібно плямиста, папульозна, розеольозна, вузлувата або геморагічна. Висипання частіше виникають на всьому тілі, тримаються близько тижня. Пульс сповільнений або частий, артеріальний тиск знижений. Тони серця ослаблені. Часто виникають риніт, назофорингіт, бронхіт, рідше – вогнищева пневмонія. Язик вкритий нальотом. Живіт при пальпації болючий. Збільшена печінка, у 25% хворих і селезінка. Зрідка виникають ознаки токсичного нефриту або пієлонефриту. Біохімічний аналіз крові виявляє підвищення рівня білірубіну, активності АлАТ, позитивну тимолову пробу. Хвороба має схильність до хвилеподібного перебігу, триває 1-3 тиж. Зрідка виникають загострення і рецидиви.

Найчастіше кишковий єрсиніоз перебігає у вигляді гастроентериту (як харчова токсикоінфекція) чи ентероколіту (нагадує дизентерію). В 1-6% спостерігаються ознаки апендициту: біль і напруження м'язів у правій здухвинній ділянці, симптом Блюмберга. В ослаблених осіб може розвинутись септична форма, яка перебігає з тяжкою гарячкою, повторним ознобом, рясним потінням, збільшенням печінки і селезінки, жовтяницею. У крові наростають лейкоцитоз із паличкоядерним зсувом і ШОЕ. Летальність від 10 до 50%.

У 6-9% хворих спостерігається єрсиніозний гепатит, поєднуючись з ураженням підшлункової залози.

У 18-20% уражаються суглоби, частіше гомілковостопні, ліктьові, променезап'ясткові та дрібні суглоби стопи і кисті.

Зрідка виникають єрсиніозний гломерулонефрит, пневмонія, менінгіт або енцефаліт.

Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 739 | Нарушение авторских прав