АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Родина та її функції

Основна функція родини — продовження людського роду, народження і виховання дітей.

Батько — духовна опора, голова родини, моральний, юридичний, фізичний захисник сімейства.

Дружина — незамінний помічник чоловіка, батька. Особлива роль матері у вихованні й прищепленні дітям доброти й сердечності. Дружина—охоронниця домашнього вогнища.

Сім'я — це мала соціальна група, важлива форма організації особистого побуту, що заснована на подружній співдружності та родинних зв'язках. Як соціальний інститут, сім'я виконує різноманітні функції: господарсько-побутову, емоційну, первинного соціального контролю, виховну, духовного і культур­ного спілкування. Сім'я може бути як могутнім чинником розвитку й емоційно-психологічної підтримки особистості, так і джерелом психічної травми людини і пов'язаними з нею різноманітними особистісними розладами.

До сімейної атмосфери, стану її перспектив людина чутлива впродовж усьо­го життя. Утім, найбільше сім'я впливає на особистісний розвиток людини. У сім'ї формується ставлення дитини до самої себе і до навколишніх: у ній відбувається первинна соціалізація, закладаються основні життєві цінності. Батьки природним чином впливають на дітей через механізми наслідування, ідентифікації та інтеріо­ризації зразків власної поведінки. Сімейне виховання має в якості унікального каталізатора родинні почуття, є індивідуальним і не може бути заміненим ніякими сурогатами анонімного виховання. Відсутність сімейного виховання або його недоліки в дитинстві майже неможливо компенсувати у подальшому житті людини.

Правила поведінки за столом

Люди, спілкуючись один з одним, дотримуються певних правил поведінки. У школі, вдома і на вулиці ти дотримуєшся правил для учнів. Є правила поведінки за столом. Запам'ятай і виконуй їх вимоги. Ось ці правила.

Як сідати та сидіти за столом.

Вдома кожен сідає на звичне, відведене йому за столом місце. В гостях си­дять так, щоб усім було зручно. Розміщення за столом гостей планують госпо­дарі.

Стілець присунь ближче до столу. Сиди прямо. Не опирайся ліктями на стіл. Не гойдай ногами.

Тарілку присунь ближче до себе. Ложку або виделку тримай у правій руці. Якщо необхідно розрізати м'ясо, ніж візьми в праву руку, а виделку — в ліву. М'ясо ріж невеличкими шматочками. Котлету, рибу, яєчню не ріжуть, їх можна подрібнити виделкою.

Культура трапези.

Сідай їсти з добрим настроєм. Він сприяє поліпшенню травлення. "Доброму і сухар на користь,— говорить народна мудрість,— а злому і м'ясо без користі". Коли їси — не розмовляй. Це заважає пережовуванню їжі та її засвоєнню.

З давніх-давен в Україні дотримувались культури під час приймання їжі: їли мовчки, не розмовляючи. Дітям не дозволяли пустувати та розмовляти. А тих, хто порушував ці вимоги, батько, як старший в сім'ї, карав.

Це пояснювалося тим, що до землі-годувальниці й праці хлібороба стави­лись з великою повагою. Крім того, статечність за столом сприяла хорошому засвоєнню їжі.

Поясніть дітям, що за столом не слід відволікатися, розмовляти, а надто критикувати страви або присутніх за столом. Також негарно дивитися, хто скільки з'їсть.

їсти і пити потрібно спокійно, безшумно, не поспішаючи. За столом не можна розмовляти або читати. Читання відвертає увагу від приймання їжі і погіршує її засвоєння. Крім того, під час розмови можна поперхнутись. Ось чому не старіє народне прислів'я: "Коли я їм, я глухий і німий".

Проте інколи за столом можуть про щось запитати. В таких випадках слід спочатку проковтнути їжу, а потім коротко і чітко відповісти.

Виходити з-за столу слід лише тоді, коли всі закінчили їсти.

Поради батькам

(Ознайомити батьків та їх дітей)

В кожній сім'ї бувають свої радощі, клопоти і тривоги. Але про це не слід говорити за столом: картати за незадовільну оцінку, порушення дисципліни тощо.

За святковим столом можна вести розмови, але в перервах між прийманням їжі (між стравами). Проте ці розмови не повинні переходити до обговорення складних службових або наукових проблем, в дискусії чи суперечки.

За святковим столом розмова має бути легкою, бажано дотепною, веселою. Проте вона не повинна заважати головному — засвоєнню їжі. У такій розмові можуть брати участь і діти. Це сприятиме виробленню у них культури спілкування.

Дата добавления: 2016-06-06 | Просмотры: 485 | Нарушение авторских прав