АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Цукровий діабет: уявлення про етіологію, патогенез і лікування

У виникненні цукрового діабету значну роль відіграє спад­ковість (20-25%). Генетичні чинники проявляються переважно в молодому віці. Недуга частіше переходить на дітей тих лю­дей, які захворіли молодими. Сприяють виникненню хвороби ожиріння, вірусні інфекції. У людей з атеросклерозом (пере­важно осіб похилого віку) виникають склеротичні ураження судин підшлункової залози, порушується живлення острівців Лангерганса, у яких виробляється інсулін, що також призводить до захворювання на діабет. Спричиняють діабет психічні трав­ми (переляки, нервові збудження та ін.), захворювання ендок­ринних залоз.

Хвороби, пов’язані з гіперфункціями наднирників та щитовид­ної залози, також часто супроводяться цукровим діабетом.

Названі чинники зумовлюють інсулінову недостатність в організмі, яка може бути абсолютною (інсуліновий дефіцит) або підносною - інсулін утворюється нормально, як у здорових людей але порушується взаємодія з рецепторами. Схильними до діабету єті люди, у кого родичі хворіють на недугу; осіб з ожирінням, хворих на атеросклероз, туберкульоз, нирковий діабет та ін. У них є тільки суб’єктивні передумови для розвитку цукрового діабету. Дуже важливо, щоб особи з потенційним діабетом знали про це. Їм потрібне дієтичне харчування, періодичні визначення цукру в крові.

Прихований, латентний діабет супроводжується спрагою після прийому їжі, швидкою втомою, свербінням шкіри, фурункульо­зом, пародонтозом (випаданням зубів), знижується гострота зору, довго загоюються рани.

Мета лікування таких хворих - затримати перехід прихованих форм захворювання у виражену. При важких формах хвороби спо­стерігається значна гіперглікемія, глюкозурія, у крові і сечі вияв­ляються кетонові тіла, розвивається ацидоз (зсув рН у кислу сто­рону). Діурез може зростати до 3-4 л. Клінічно спостерігаються розлади дихання і серцевої діяльності, нерідко втрата свідомості, розвиток діабетичної коми.

Таким чином, основними біохімічними симптомами цукрово­го діабету є гіперглікемія, глюкозурія, кетонемія, кетонурія.

Головним принципом у лікуванні цукрового діабету є знижен­ня рівня глюкози у крові, забезпечення організму потрібною кількістю інсуліну. Щоб запобігти виникненню гіпоглікемічної коми, попередити передозування інсуліну, його вводять хворому разом з глюкозою.

Важливе значення у лікуванні діабетичних хворих має дієтич­не харчування. Це самостійний засіб лікування при прихованій та легкій формах діабету. При середній та важкій формах захворю­вання дієту поєднують з ліками.

Глікогенози

Це спадкові захворювання, які пов’язані з порушенням синте­зу ферментів, які каталізують метаболізм глікогену. При цьому печінка, м’язи перенаповнені глікогеном, у них розвиваються ат­рофічні процеси, у той час як ЦНС та інші тканини і органи відчу­вають дефіцит глюкози. Прикладом глікогенозу є хвороба Гірке.

Патологічні симптоми появляються уже на першому році життя: збільшена печінка, нерідко збільшені в розмірах нирки. В ре­зультаті гіпоглікемії появляються судоми, затримка росту, можливий ацидоз (зсув рН у кислу сторону). У крові виявляється підвищений вміст лактату і пірувату. Розрізняють 9 типів глікогенозії, вони відрізняються за природою ферменту з порушеною активні­стю, за структурою глікогену (змінений або нормальний), по тому, у яких органах і тканинах депонується глікоген.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 425 | Нарушение авторских прав