АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Приклади формулювання діагнозу. Первинний хронічний двобічний пієлонефрит, фаза загострення

Первинний хронічний двобічний пієлонефрит, фаза загострення. Хронічна ниркова недостатність, термінальна стадія.

Хронічний гломерулонефрит. Фаза загострення, сечовий синдром, ХНН ІІ ст.

Клінічні прояви ХНН. Серцево-судинна система: артеріальна гіпертензія, кардіомегалія, перікардит, порушення ритму і провідності, хронічна серцево-судинна недостатність, гостра лівошлуночкова недостатність, прогресування ознак атеросклерозу.

Органи дихання: набряк легень, плеврит.

Органи травлення: ураження слизових оболонок (глосит, хейліт, стоматит, езофагіт, гастропатія, ентерит, коліт, виразки шлунка, виразковий коліт), функціональні порушення (анорексія, дисгевзія, агевзія, нудота, блювання, гикавка, закрепи, метеоризм, кишкова непрохідність, органічні ураження залоз (паротит, панкреатит).

Органи кровотворення: тромбоцитопатія, анемія, лімфопенія, незначна тромбоцитопенія.

Зміни шкіри: блідість із субіктеричністю, сухість, сліди від розчухів, геморагічний висип, поліморфні висипи різного походження (інфекційного, алергічного), трофічні ураження (некрози, звиразкування).

Порушення метаболізму при ХНН спричинюють також лімфопатію, міалгію, судоми, осалгії, переломи, асептичні некрози кісток, подагричні та псевдо подагричні прояви, відкладання кальцію та сечовини в шкірі, запах аміаку з рота, гіперліпідемію, непереносимість вуглеводів.

Характерними для ХНН є також зміни поведінки та характеру, психічні та неврологічні розлади: уремічна енцефалопатія, астенія, депресія, фобії, параноїдний стан, порушення свідомості, судинні ускладнення (геморагічні або ішемічні інсульти) уремічна полінейропатія, парези та паралічі, інші зміни чутливості і рухової функції.

Окрім того, для ХНН притаманні порушення системи імунітету: підвищена схильність до інтеркурентних інфекцій і зниження протипухлинного імунітету.

Діагностичні критерії і диференційний діагноз. Діагностичними критеріями для ХНН, згідно з наведеною вище класифікацією А.П. Пелещука (1983), є рівень креатиніну, кальцію, магнію, гемоглобіну в сироватці крові. Виявлення азотемії спонукає до проведення обстеження з метою встановлення причини останньої.

У анамнезі – ураження паренхіми нирок, хвороби серця і судин, системні та ендокринні захворювання, порушення прохідності сечових шляхів.

Перебіг, ускладнення, прогноз. Ранніми клінічними проявами ХНН є олігурія, ніктурія, анемія, дещо пізніше – слабкість, сонливість, свербіж, кровоточивість, “уремічна” подагра, диспепсія, гіпертензія, енцефалопатія. При прогресуванні – сухий або ексудативний перікардит, набряк легень, уремічна кома.

Клініко-діагностичні ознаки 4-х стадій ХНН:

I. Збережена водовидільна функція нирок, азотемія до 71-107 ммоль\л, помірний ацидоз.

II. Оліго-, анурія, затримка рідини, гіперазотемія, ацидоз, диселектролітемія, артеріальна гіпертензія. Зміни з боку серцево-судинної системи та інших органів зворотні.

III. Те саме, що й при другій, але важка серцева недостатність ІІ Б стадії.

IV. Важка уремія, гіперазотемія, диселектролітемія, декомпенсований ацидоз, декомпенсована серцева недостатність, приступи серцевої астми, анасарка, важка дистрофія печінки та інших органів.

Дані додаткових методів дослідження.

- Загальний аналіз крові: анемія, токсичний лейкоцитоз зі зсувом вліво.

- Загальний аналіз сечі ізогіпостенурія, протеїнурія, циліндрурія, мікрогематурія.

- Біохімічний аналіз крові: гіпонатріємія, гіперкальціємія, азотемія, гіперкреатинінемія, підвищення рівня сечовини та сечової кислоти.

- Кислотно-лужна рівновага – метаболічний ацидоз.

- Проба Реберга–Тарєєва – зниження клубочкової фільтрації менше 60 мл\хв.

- ЕКГ: ознаки гіпертрофії лівого шлуночка, гіперкаліємія.

- Рентгенологічне дослідження: “уремічна” легеня – двобічне вогнищеве затемнення від воріт легень, перікардит;

- Дослідження очного дна: важка ретинопатія;

- Дослідження шлункової секреції: анацидність;

- Фіброгастродуоденоскопія: атрофія слизової оболонки;

- УЗД, радіоізотопна ренограма: зменшення розмірів нирок.

ХНН диференціюють з гострою нирковою недостатністю, хронічною печінковою недостатністю; хронічною серцевою недостатністю ІІ Б-ІІІ ст., мікседемою, ангіоневротичним набряком Квінке, ентеропатією з безбілковими набряками.

Лікування. Рекомендується режим - залежно від стадії процесу.

Дієта № 7 з обмеженням білка, рідини, кухонної солі.

Сорбенти: оксицелюлоза, поліальдегіди.

Корекція електролітного балансу: сольові розчини, трисоль, ацесоль, глюконат кальцію, реополіглюкін, 20% р-н глюкози.

При ацидозі – натрію гідрокарбонат і натрію лактат.

При алкалозі – амонію хлорид, калію хлорид, панангін.

“Петлеві” діуретики – фуросемід, етакринова кислота.

При гіпертензивному синдромі – артеріальні вазодилятатори: празозин, гідралазин, натрію нітропрусид, централині алфа – агоністи (клофелін), блокатори бета – адренорецепторів (атенолол, пропранолол).

При анемії – еритроцитарна маса, відмиті еритроцити, препарати заліза, вітаміни групи В.

Хронічний гемодіаліз в поєднанні з гемосорбцією та гемофільтрацією.

Термінальна стадія ХНН є показом до пересадки нирки. Остання не показана у випадку туберкульозу нирок, злоякісних новоутворів, значних вад сечовивідних шляхів, хронічних нагнійних процесів і важких атеросклеротичних уражень магістральних судин, а також психічно неповноцінним особам. З обережністю визначаються покази до трансплантації нирки при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, при яких існує високий ризик розвитку після трансплантаційних ускладнень внаслідок проведення імунодепресивної терапії.

Профілактика. Полягає в постійному диспансерному спостережені нефрологів за особами, що страждають на хронічні захворювання нирок.

Такі хворі повинні беззастережно дотримуватися лікувально – профілактичних заходів: режиму, дієти, відповідного фіто- та медикаментозного лікування. Профілактичним напрямком щодо розвитку і прогресування ХНН є вирішення питань про вагітність та пологи, раціональне працевлаштування, проживання в певних кліматичних умовах для певного контингенту нефрологічних хворих.

Диспансерне спостереження за хворими на ХНН здійснюють нефрологи поліклінік. Хворі з ХНН І ст. не менше 2 разів на рік оглядаються основним спеціалістом, а також стоматологом, отоларингологом, окулістом, акушером-гінекологом. Частота спостереження при ХНН ІІ ст. збільшується до трьох разів, ІІІ ст. – до 3-4 разів на рік.

Методика диспансерного нагляду передбачає також забезпечення перебування в певних кліматичних умовах. Наявність ХНН незалежно від ступеня є підставою для проведення експертизи працездатності. Хворим на ХНН І ст. без наявного синдрому АГ встановлюється ІІІ група інвалідності з покращенням умов праці. Хворим на ХНН ІІ ст. з підвищенням АТ і пацієнтам з ХНН ІІІ ст. визначається ІІ група інвалідності. Хворі, які потребують лікування гемодіалізом, є інвалідами І групи.

Хворим з пересадженою ниркою група інвалідності встановлюється за індивідуальними показниками – залежно від функціонального стану трансплантати, загального самопочуття, ускладнень, характеру професійної діяльності.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 698 | Нарушение авторских прав