АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Дніпропетровськ - 2004

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА НОРМАЛЬНОЇ ТА ПАТОЛОГІЧНОЇ АНАТОМІЇ

С. - Г. ТВАРИН

В.В.СЕНТЮРІН, Е.В.ЄСІНА, В.В.СЛЕСАРЕНКО

Р О З Л А Д И К Р О В О О Б І Г У

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

Дніпропетровськ - 2004

Розлади кровообігу / Дніпропетр.держ.аграрн.ун-т. – Дніпропетровськ, 2004. – 23с.

Діяльність серця ритмічна і регулюється автономним нервово-м'язової апаратом, парасимпатичною і симпатичною нервовою системами. Тиск крові в артеріальних судинах падає по мірі віддалення від серця, але в здоровому організмі завжди зберігається постійний рівень артеріального, венозного і капілярного тиску і у цьому виявляється сталість гомеостазу. При патологічних станах може ушкоджуватися як стінка самого серця, так і стінки кровоносних і лімфатичних судин. Порушення в нервовій і ендокринній системах приводять до порушення гомеостазу. Серце може втрачати здатність пристосовуватися до умов зовнішнього середовища, що змінюються, і в зв'язку з цим виникають порушення кровообігу.

В опублікованому матеріалі наведені дані про основні розлади кровообігу, причини, механізми їх розвитку, макро- і мікроскопічні ознаки, їх функціональне значення для організму та завершення. Текст лекції призначено для студентів факультету ветеринарної медицини.

Укладачі: В.В.Сентюрін, Е.В.Єсіна, кандидати ветеринарних наук, асистент В.В.Слесаренко

Рецензент: В.О.Чумак, кандидат ветеринарних наук, доцент.

Текст лекції розглянуто і схвалено на засіданні кафедри нормальної і патологічної анатомії

Протокол № 9 від 10 лютого 2004 року.

Текст лекції розглянуто і схвалено до друку науково-методичною радою факультету ветеринарної медицини ДДАУ

Протокол № 4 від 22 лютого 2004 року.

©, Сентюрін В.В., Єсіна Е.В., Слесаренко В.В. 2004 р.

Кровоносна система координує і зв'язує воєдино функціонально різні органи і системи в інтересах життєзабезпечення організму як цілого. Цю координуючу у відношенні гомеостазу функцію кровоносна система виконує в тісній єдності з лімфатичною системою. Усі тканини організму омиваються тканинною рідиною, що доставляє до них поживні речовини і кисень, що надходять з артеріальної крові, а продукти тканинного обміну і вуглекислий газ відносяться венами і лімфатичними судинами. Таким чином, склад тканинної рідини постійно обновлюється. Система лімфообігу, з одного боку, є дренажною системою, що резорбує і виводить продукти тканинного обміну у вени. З іншої сторони – це частина системи крові, найтіснішим чином пов'язана з процесами обміну речовин.

Таким чином, кровообіг і структурно, і функціонально пов'язаний з лімфовідтоком. Тому порушення кровообігу не можна розглядати у відриві від порушень лимфообігу і стану системи крові, що, у свою чергу, зв'язано з морфофункціональним станом органів кровотворення. Обидві системи (крово- і лімфообігу) виконують транспортно-обмінну функцію і служать єдиній меті – забезпечити на рівні мікроциркуляторного русла транскапілярний обмін у всіх органах і тканинах. Забезпечення адекватного кровотоку - складний процес, що залежить від адекватного функціонування серця, цілісності судинної мережі і точного балансу між згортаючою та протизгортаючою системами крові.

По поширеності і локалізації процесу порушення кровообігу поділяють на загальні і місцеві. Загальні розлади виникають у всьому організмі, усій системі кровообігу і пов'язані з порушеннями діяльності серця або змінами обсягу і фізико-хімічних властивостей крові. Місцеві порушення крово- і лімфообігу обумовлені структурно-функціональними ушкодженнями судинного русла на якій-небудь з його ділянок - в одному органі, частині органа чи частині тіла.

Розподіл розладів кровообігу на загальні і місцеві є умовним і його треба розуміти в аспекті діалектичної єдності місцевого і загального. Наприклад, зниження артеріального тиску в аорті при загальній гострій анемії приводить до зниження кровопостачання коркової речовини нирок, що активує ренін-ангіотензинну систему й у свою чергу викликає підвищення тиску в тій же аорті. У більшості випадків місцеві розлади кровообігу є наслідком загальних порушень кровообігу. Так, при загальній венозній гіперемії нерідко розвивається тромбоз вен кінцівок. У свою чергу, місцеві порушення кровообігу можуть бути причиною загальних порушень. Інфаркт міокарда служить причиною серцевої недостатності, морфологічний субстрат якої представляє загальну венозну гіперемію. Кровотеча, як місцевий процес, може бути причиною загальної гострої анемії. Таких прикладів можна привести безліч.

Розлади кровообігу можна умовно розділити на три групи: 1) порушення кровонаповнення, представлені артеріальною і венозною гіперемією (повнокров'ям) та анемією; 2) порушення проникності стінки судин, до яких відносять кровотечі і крововиливи, а також плазморагію; 3) порушення течії і стану (тобто реології) крові у вигляді стазу, тромбозу і емболії. В результаті порушень кровообігу можуть виникати інфаркти, найбільш розповсюджені види некрозу тканин.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 422 | Нарушение авторских прав