АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

Обов’язкові:

1. Положення пацієнта - лежачи з піднятою злегка головою. Хворим на ГКС для зменшення навантаження на міокард необхідно обмежити фізичне навантаження, забезпечити повний психологічний спокій, не дозволяти пацієнту самостійно пересуватись.

2. Проведення оксигенотерапії показане всім пацієнтам із ознаками гострої серцевої недостатності, за наявності задишки (ЧД > 20/хв.), або при зниженні показника насичення крові киснем нижче 95% (згідно результатів пульсоксиметрії). Інгаляцію зволоженим киснем проводити за допомогою маски або через носовий катетер зі швидкістю 3-5 л/хв.

3. Надійний, стійкий зв’язок з периферійною веною за допомогою венозного катетера.Венозний доступ проводиться шляхом виконання стандартної процедури венозної пункції з дотриманням заходів асептики/антисептики катетером для внутрішньовенної пункції, який ретельно фіксується пов’язкою.

Обов’язкові:

1. Нітрати (за умов наявності больового синдрому та клінічних проявів серцевої недостатності).

Нітрогліцерин під язик у таблетках (0,5-1,0 мг) або в аерозолі (1-2 дози або 0,4-0,8 мг). У разі необхідності та при нормальному рівні АТ повторювати прийом кожні 5-10 хв. У випадку важкого больового синдрому 2,0 мл 1% розчину нітрогліцерину розводять в 500,0 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози(не слід використовувати інші розчинники) ех tempore (концентрація 100 мг/мл) та вводять внутрішньовенно крапельно під постійним контролем АТ та ЧСС. Початкова швидкість 2-4 краплі за хвилину, яка може бути поступово збільшена до максимальної швидкості 30 крапель за хвилину (або 3 мл/хв.). Інфузію припиняють при зниженні САТ менше ніж 90 мм рт. ст. (або середнього АТ на 10 - 25% від початкового).

2. Ацетилсаліцилова кислота (застосовується у випадку, якщо пацієнт її самостійно не застосовував до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги та за відсутності абсолютних протипоказань - алергічна реакція, активна кровотеча) - розжувати 160-325 мг. Для лікарських бригад можливе введення розчину ацелізину 1,0 у 20,0 мл 0,9% розчину натрію хлориду.

3. При наявності протипоказань до застосування ацетилсаліцилової кислоти можливе застосування клопідогрелю 300 мг всередину (всім хворим з ГКС до 75 років за відсутності протипоказань клопідогрель призначається в дозі 300 мг, а старше 75 років -75 мг). Ефективним є застосування комбінації ацетилсаліцилової кислоти та клопідогрелю.

4. b - адреноблокатори призначаються якомога раніше усім пацієнтам з ГКС, які не мають протипоказань.Перевага надається неселективним блокаторам b-адренорецепторів: peros або сублінгвально пропранолол 20-40 мг або метопролол 25-50 мг. В/в введення b-адреноблокаторів – тільки у випадку гіпертензії та/або тахікардії (метопролол (беталок)або есмолол (бревіблок)). Лікарські бригади можуть починати лікування з внутрішньовенного введення b-адреноблокаторів: метопролол (беталок) 5 – 10 мг струминно повільно. Також застосовується селективний b-адреноблокатор ультракороткої дії есмолол (бревіблок) - 250-500 мг в/в болюсно з наступною інфузією 50-100 мкг/кг/хв. Введення b-адреноблокаторів є протипоказаним пацієнтам з брадикардією, клінічними ознаками гіпотензії або застійної серцевої недостатності.

5. Блокатори кальцієвих каналів. Ділтіазем і верапаміл доцільно застосовувати для лікування хворих, які мають протипоказання до β-адреноблокаторів і у хворих з варіантною стенокардією при відсутності систолічної СН. Дігідропіридіни ретардної дії можна використовувати з метою антигіпертензивного та додаткового антиангінального ефектів тільки разом з β-адреноблокаторами. Дигідропіридінові похідні короткої дії протипоказані!

6. Наркотичні анальгетики: перевага надається морфіну - 1,0 мл 1% розчину в розведенні в 20,0 мл 0,9% розчину натрію хлориду та вводити дрібно по 4,0-10,0 мл (або 2-5 мг) кожні 5-15 хв до припинення больового синдрому та задухи або появи побічної дії (гіпотензії, пригнічення дихання, нудоти, блювоти). Можливе застосування промедолу у осіб похилого віку лише внутрішньовенно повільно. При нестабільній гемодинаміці застосовують переривчате введення наркотичного анальгетика невеликими дозами під контролем змін АТ. В разі значного пригнічення дихання на тлі введення опіоїдів показане введення налоксону (0,1-0,2 мг внутрішньовенно через кожні 15 хвилин за показаннями). Ненаркотичні анальгетики протипоказані!

7. Антикоагулянти:

Нефракціонованийгепарин – внутрішньовенний болюс струминно 60

ОД/кгмаси тіла(максимальна доза4000ОД) розвести в 20,0 мл 0,9%

розчину натрію хлориду. Показання для застосування гепарину:

ГКС з підйомом ST, ГКС без підйому ST; нестабільна стенокардія.

Альтернативою нефракціонованому гепарину є низькомолекулярні гепарини, які мають антикоагулянтну та антитромботичну дію, менше важких побічних ефектів, зручні в застосуванні:

- еноксапарин (фленокс) підшкірно (0,1 мл/10 кг) (що відповідає при масі тіла 45-55 кг 0,4-0,5 мл; 55-70 кг - 0,5-0,6 мл; 70 – 80 кг - 0,6-0,7 мл; 80-100 кг -0,8 мл; більше 100 кг - 0,9 мл). Під час ін'єкції вмісту однодозового шприца в підшкірну клітковину живота пацієнт повинен лежати. Голку вводять вертикально на всю її довжину в товщу шкіри, затиснутої в складку між великим і вказівним пальцями. Складку шкіри не розправляють до кінця ін'єкції. Після ін'єкції місце введення не можна розтирати. Еноксапарину слід віддавати перевагу при проведенні системного тромболізису тенектеплазою (металізе) або у разі госпіталізації з наступним проведенням первинного ЧКВ.

або фондапаринукс (арікстра) підшкірно 2,5 мг, під час ін'єкції вмісту однодозового шприца в підшкірну клітковину живота пацієнт повинен лежати. Голку вводять вертикально на всю її довжину в товщу шкіри, затиснутої в складку між великим і вказівним пальцями. Складку шкіри не розправляють до кінця ін'єкції. Після ін'єкції місце введення можна розтирати. При внутрішньовенному введенні (перша доза тільки у пацієнтів з ГІМ з підйомом сегменту ST) препарат вводять у катетер у незмінній формі або розводять у 20,0 мл 0.9% розчину натрію хлориду. фондапаринкусуслід віддавати перевагу при проведенні системного тромболізису у хворих з ГКС без підйому сегменту ST та нестабільній стенокардії.

8. Додаткові призначення:

Можливе призначення транквілізатора пацієнту при значному психомоторному та емоційному збудженні (перевагу слід віддавати діазепаму).

Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 666 | Нарушение авторских прав