АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Механізми короткочасної та довготривалої памяті

Модель короткочасної пам’яті, яка складається із замкнених нейронних ланцюгів, в яких тривалий час циркулюють (реверберують) нервові імпульси. Ревербація імпульсів була підтверджена експериментально, її тривалість 2-12 хв. Є припущення, що під час реверберації відбувається короткочасне підвищення провідності в синапсах.Є докази, що у процесах короткочасної пам’яті беруть участь лобові і тім’яні ділянки кори. Причому, у лобовій корі відбувається внутрішньо коркова реверберація, а для тім’яної характерна таламокортикальна реверберація.

Отже початкова інформація короткочасно зберігається у нервовій системі у вигляді динамічних енграм. У реверберації імпульсів важливу роль відіграє ацетилхолін.

Механізми довготривалої пам’яті

В основі довготривалої пам’яті лежать структурні зміни у нейронах, так звані структурні енграми. Після відкриття кодування генетичної пам’яті припускали, що можливо нейрологічна пам’ять теж зберігається в ДНК. Встановлено, що навчання не пов’язане із збереженням інформації в ДНК, але під час навчання у нервовій системі помітно збільшується вміст і-РНК, яка потрібна для синтезу білків. Довготривала пам’ять залежить від біосинтезу білків.

Вважають, що біосинтез необхідний або для росту і реконструкції синапсів, або ж для синтезу специфічних білків пам’яті. Відповідно було запропоновано дві гіпотези довгострокової пам’яті:

1. Довготривала пам’ять пов’язана із виникненням нових міжнейронних синаптичних контактів чи з структурними змінами у вже існуючих синапсах, спрямованими на підвищення їх провідності.

2. Довготривала пам’ять пов’язана із внутрішньоклітинним збереженням слідів у вигляді так званих молекул пам’яті.

Те, що в основі навчання лежить процес протоптування нервових шляхів, по яким поширюється збудження виглядає правдоподібним. Ілюстрацією того, що в результаті навчання потоки нервових імпульсів легше і швидше долають синаптичну затримку є модельний дослід з тарганом: після ампутації передніх лапок, якими він чистить вусики, тарган навчається користуватись для цього задніми лапками. При цьому час синаптичної затримки моторних імпульсів до задніх лапок різко скорочується.

Дата добавления: 2015-07-17 | Просмотры: 590 | Нарушение авторских прав