АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Фізіологічні механізми тимчасової та довготривалої пам’яті

Па́м'ять — психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини. У психології пам'яттю позначають комплекс пізнавальних здібностей і вищих психічних функцій по накопиченню, збереженню та відтворення знань і навичок. Пам'ять в різних формах і видах притаманна всім вищим істотам. Найбільш розвинений рівень пам'яті характерний для людини

Короткочасна пам'ять є практично повністю автоматичною і працює без будь-якої свідомої установки на запам'ятовування. Людина може охопити поглядом близько семи предметів, запам'ятовуючи у середньому від п'яти до дев'яти одиниць інформації, які вона спроможна точно відтворити через кілька десятків секунд після їхнього пред'явлення. Тому, обґрунтовано вважають, що обсяг короткочасної пам'яті становить (7±2) елементи.

Довготривала пам'ять забезпечує людині тривале збереження знань, умінь і навичок, що потрібні в житті. Різновидом довготривалої пам'яті є автобіографічна пам'ять^[6]. Встановлено що інформація найкраще запам'ятовується, якщо до неї повертатися через визначені проміжки часу. Перший становить 15–20 хв, що зв'язано з роботою короткочасної пам'яті. Через дві години в людини включаються функції довгострокової пам'яті. Найкраще повернутися до вивченого через вісім годин і через добу. Якщо ж матеріал не повторювати, він буде сприйматися як новий.

Теорії,що пояснюють фізіологічні механізми КП: -теорія реверберації нерв.імпульсів у замкнутих нейронних ланцюгах.

Основні компоненти довготривалої пам*яті: 1.структурна організація син пасів та нейромедіаторні системи,

2.Інформацій макромолекули, 3.Нейропепетиди.

І) 1.Збільшення синаптичної поверхні за рахунок прискореного синтезу білків в кінцевих здуттях нейронів.

2.сниження порога збудження післясинаптичної мембрани, і збільшення тривалості післясинаптичних потенціалів.

3.збфльшення кількості активно працюючих синапсів

4.медіатори, які впливають на формування слідів в ДП. – ацетил-холін – полегшує навчання і виймання соліда з пам*яті; - серотонін – прискорює навчання і збільшує термін збереження навичок; - норадреналін – прискорює навчання, його нестача виклик. Амнезію.

ІІ) до інформаційних макромолекул віднос. ДНК, РНК

1.зміна складу РНК в нейронах і гральних клітинах, і синтез білка зміненої структури.

2.наявність специфічних білків 5-100, 14-3-2.

3.поновлення специфічних рецепторних білків

4.збільшення кількості дендритних шипіків, і синапсів, на них збільш.в процесі накопичення індивід. Досвіду.

ІІІ) нейропептиди – до них відносяться багато гормонів, антибіотиків, деяки вітаміни, знайденні в закінченнях аксонів нейронів роз. з медіаторами

Пептид – сукупник, який повищ.спорідненість рецептора до основного медіатора, він забезпечує довге проведення імпульсів через синапс.

До нейропептидів, які приймають участь у формування ДП відносять: а)гормони гіпофізу: АКГТ-адренокортіко тропний гормон, гормон передньої долі впливає на навчання пам*ять,-фазоприсин – гормон задньої долі, його дефіцит призводить до порушень формування слідів пам*яті, -акситоцин – гормон задньої долі, його дія протилежна фазоприсіну, це природний амнезуючий препарат, він порушує збереження вже утворених навичок, незалежно віж типу навчання.

б) гормони наднирників (кортикостероїди) – мінералокортикоїди, глюкокортикоїди, статеві горомни.

78.Види пам*яті. Амнезії.

Па́м'ять —здатність системи зберігати у закодованому вигляді інформацію, яка за певних умов, може бути виведена з системи без порушень властивостей і характеру запису.

Сліди пам*яті називають енграмами, під ними розуміють нейронні та гліальні ансамблі, в яких відбуваються електричні та хімічні зміни. Ці сліди можуть при певних умовах актуалізуватись, тобто в них виникає процес збудження при відсутності подразника.(як знайомі парфуми)

З позиції фізіології біологічна пам*ять, фундаментальна властивість живої матерії, яка складається:

Генетична пам., імунологічна пам., неврологічна. Неврологічна скл. з: генотипічна, фенотипічна. Фенотипічна скл. з: сенсорна, короткочасна, довготривала.

Генетична – функціональна організація окремого біологічного виду, її носіями ДНК і РНК.

Імунологічна – здійснюється 2ма системами лімфоцитів: Т і В – лімф.

Неврологічна пам – ця пам є у особ, які мають НС, і вона забезпечує формування адаптивної поведінки організму.

Генотипічна або природжена – забезп. Ставлення безумовних рефлексів, імпринтінга, інстинктів, які відіграють роль у пристосування та виживанні виживання виду.

ІМпринтінг(запам*ятовувмання) – ніжний період, вроджене(напр.. Качата будуть ідти за качкою..)

Фенотип. Пам – набута у період життя, в наслідство не передається.

Фенотип. Розділена на сенсорну, короткочасну, довготривалу.

Сеносорна – об*єм її обмежений обсягом інформації, яка надходить від рецепторів.

Короткочасна – представляє перший етап формуваня неграми, її тривалість обмежена, слід не стійкий так, як схильний до впливу електрошоку або травм голови, обсяг представлений числом Міллера 7+-2 одиниць інформації.

(така пам у друкарш, перекладачів.)

Перехід пам*яті із сенсорної до довготривалої відбув. 2ма шляхами: - мовне кодування сенсорних сигналів., -немовної обробки сигналів, єдиний механізм передачі інформації дітей і тварин.

Первинна пам – відповідає за збереження іформ., яка закодована мовою

Процес переходу неграми із КП в ДП назив. Процесом консолідації.

Довготривала пам – другий етап формування сліда пам*яті, слід якї пройшов консолідацію, поступив на збереження в ДП не підлягає руйнуючій дії амнестичних агентів. Енграма в ДП стійка, час її збереження в ДП не обмежений, обсяг інформації в ДП складає 3*10⁸біт. Біт-одиниця інформації, для збереження якої потрібно 10 нейронів.

За перші 3-5 років життя людина фіксує в ДП ту кількість інформації, як за все останнє життя.

В ДП зберіг. знання, які необх. людині взагалі, але в цю саму міть. ДП формують вторинну і третинну пам*ять

Вторинна пам. – об*єм її не встановлений, триває хв.-роки, накопичується у відповідністю з її важливістю, шляхом створення асоціацій, дістається повільно, у зв*язку з розгляданням великої кількості варіантів. Забувається та, яка не використовується.

Третинна пам – відповідає за стійке збереження інформ.,деякі неграми, наприклад власне ім*я, здатність до письма, читання, повсякденні навички ніколи не забувається. В КП ми живемо, в ДП - зберігаємо знання, які складають зміст, значення нашого існування.

Двухсутеневість запам*ятовування пітверджується такими порушеннями пам*яті як амнезії. Вони бувають: ----=антероградна амнезія – нездатність до сприйняття нової інформація, і до передачі первинної інф. До вторинної (спостер. У хворих на хронічний алкоголізм..)

=Ретроградна амнезія – втрата пам*яті на ті дії, які випереджали дії амнестичного агента. В пам*яті зберіг. всі враження, які хронологічно раніше виникли, вона пов*язана з ускладненням діставання інформації з вторинної пам*яті. Причинами є струс мозку, інсульт, електрошок.

=Історична амнезія – втрата пам*яті, при якій хворий не пам*ятає нічого про себе.

Види памяті за класифікацієї Беріташвілі

_образана (іконічна, нещодавна, буферна), емоційна, умовно-рефлекторна.

Типи пам*яті – научно-образна, -мовно-логічна, - емоційна.

Пам*ять людини проявляється у 2х формах: - логічно-смислова, пов*яз. З 2 сигнальною системою,

-чуттєво-образна, пов*яз. З 1 сигн. Системою, оперує уявленнями і пділ. На різні види (зорова, слухова, дотикова, смакова), які мають вроджений характер.

77.Закономірності та закріплення тимчасових зв*язків.

Тимчасовий зв'язок. Внаслідок поєднання за часом індиферентних (умовних) і біологічно значущих (безумовних) подразників виникають нові просторові взаємо-зв'зки між різними структурами головного мозку, формується, за словами І. П. Павлова, тимчасовий зв'язок. Тимчасовий зв'язок — це результат функціонального поєднання центральних структур і механізмів, внаслідок якого відбувається тривала фіксація у пам'яті цієї нової функціональної організації мозку. Формування тимчасового зв'язку (утворення умовного рефлексу) починається завдяки підвищенню неспецифічної активації мозку при виникненні орієнтовної реакції на певне подразнення.

Основний методичний підхід до вивчення пам'яті полягає в тому, що через різні інтервали часу після введення інформації в мозок (вироблення певного умовного рефлексу) на тваринах діють різними чинниками, а після цього знов-таки через різні інтервали часу перевіряється збереження виробленого умовного рефлексу (введеної інформації).При оцінці впливу різних чинників на функції пам'яті необхідно враховувати, що ця функція включає три основні операції: «фіксацію» тимчасового зв'язку, її збереження і відтворення. Про збереження тимчасового зв'язку можна судити поки що тільки на підставі її відтворення у вигляді відповідного поведінкового акту.

Для вивчення механізму пам'яті використовують добре відомий клініцистам феномен посттравматичної ретроградної амнезії, який полягає в тому, що травма голови приводить до випадання з пам'яті подій, безпосередньо передуючих цій травмі, а хронологічно більш ранні події в пам'яті зберігаються. Як чинники, за допомогою яких можна в експерименті відтворити феномен ретроградної амнезії, частіше за все використовується електрошок завдяки простоті його застосування, можливості регуляції параметрів електричного струму і точної фіксації в часі моменту нанесення подразнення.

Досліди на щурах показали, що застосування електроконвульсивного шоку в межах перших 60с після вироблення умовного рефлексу пасивного уникнення больової дії викликає чітку ретроградну амнезію, а електроконвульсивний шок більше, ніж через 1 хв після вироблення умовного рефлексу пасивного або активного уникнення не має амнестичного ефекту (Б. Хайн, Р. Паоліно, 1970). Про обмеженість короткострокової пам'яті свідчать і досліди із стимуляцією і руйнуванням мигдалини, виконані по методиці відстрочених реакцій у щурів і собак (Дж. Мак-Гау і ін., 1974, 1975; А. Е. Королева, 1979; Р. М. Чайченко).

Отже, пам'ятний слід спочатку зберігається завдяки реверберації нервових імпульсів по замкнутих ланцюгах нейронів кори і лімбічної системи мозку, на основі чого надалі відбувається міцна фіксація цього пам'ятного сліду. Тому виникнення ретроградної амнезії після дії електрошоку може бути пояснено глибоким порушенням процесів реверберації і неможливістю утворення пам'ятного сліду на основі структурних змін

Дата добавления: 2015-07-17 | Просмотры: 1575 | Нарушение авторских прав