АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Сон та його види. Електроенцефалографія

Сон являє собою особливий періодично виникаючий функціональний стан із специфічними поведінковими проявами у вегетативній і моторній сферах, який характеризується зниженням активності нервової системи, відключенням від сенсорних впливів зовнішнього світу і практично повною відсутністю рухової активності. Наукові дослідження останніх десятиліть показали винятково важливе значення сну для життєдіяльності людини.

У людини періодизація сну, як правило, тісно прив'язана до добового циклу зміни дня і ночі. Наявність одного періоду сну і бадьорості впродовж доби називається монофазним сном. При поліфазному сні зміна періодів сну і бадьорості відбувається кілька разів на добу. Такий сон характерний для маленької дитини. У дорослої людини, як правило, сон монофазний чи діфазний (двічі на добу).

Виділяють ще такі види сну, як:

1) наркотичний - настає внаслідок впливу різних хімічних речовин (різних видів наркотиків, вдихання парів ефіру, хлороформу) а також електронаркозу (вплив слабкого переривчастого електричного струму);

2) гіпнотичний - настає внаслідок гіпнотичного навіювання;

3) патологічний - може виникати внаслідок ушкоджень головного мозку хвороботворного чи травматичного характеру (пухлини у великих півкулях, ураження деяких ділянок стовбура мозку, анемія мозку, різні види мозкових травм); різновидами патологічного сну є сомнамбулізм і летаргічний сон (може виникнути внаслідок сильної емоційної травми і продовжуватися від декількох днів до декількох років і більше).

4)Природний фізіологічний, має періодичний характер, і може бути: -сезонним(зимова сплячка), добовим(денній сон), умовно-рефлекторній(в один і той самий час)

Електроенцефалографiя (ЕЕГ) — метод реєстрацiї бiологiчної активностi головного мозку. Електроенцефалограма складається з хвиль рiзної частоти, амплiтуди та форми. Основними компонентами ЕЕГ є дельта-хвилi (частота 0,5–3,5 коливань на секунду — к/с), альфа-хвилi (частота 8–13 к/с) та бета-хвилi (частота 13 к/с).

Картина електричної активностi головного мозку здорової людини залежить вiд її вiку. З вiком вiдмiчається прогресивне прискорення головного ритму електричної активностi, формування та стабiлiзацiя якого закiнчується у 16–18-рiчному вiцi. У дорослих здорових людей регулярний синхронiзований альфа-ритм (частота 9–12 к/с, амплiтуда 40–60 мкВ) у потиличнiй корi реєструється у 70 % випадкiв. У тiм’янiй, лобнiй та скроневих ділянках кори альфа-ритм виражений гiрше, нiж у потиличнiй ділянці, а переважають бета-ритм та полiморфна активнiсть амплiтудою до 30 мкВ. Переважна виразнiсть альфа-ритму у ЕЕГ здорової людини зберiгається до 60-рiчного вiку. При старіннi вiдмiчаються зрушення бiоелектричної активностi мозку, уповiльнення частоти та гiперсинхронiзацiя альфа-ритму, посилення повiльної активностi переважно дифузного характеру та iн.

Найбільш інформативними виявляються дані ЕЕГ при різних формах епілепсії, пухлинах, черепно-мозкових травмах, запальних процесах головного мозку

Дата добавления: 2015-07-17 | Просмотры: 351 | Нарушение авторских прав