АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Збудливість та параметри, що їх характеризують

Встановлено, що потенціал дії виникає тільки тоді, коли подразник досягає певної сили і діє певний час. Мінімальна сила подразника, яка необхідна, щоб викликати збудження тканин, характеризує її рівень збудливості і називається пороговою силою. Але навіть при дії підпорогових подразників на мембрані відбуваються значні зміни, що передують появі потенціалу дії. Це так звані місцеві потенціали мембрани, або локальні відповіді. Величина їх залежить від сили подразника. Вони здатні до сумації.

Як тільки місцевий потенціал досягає певної величини (для нервових волокон приблизно 10 мВ), виникає потенціал дії. Величину місцевого потенціалу, яка призводить до появи потенціалу дії, називають пороговим потенціалом, а рівень деполяризації мембрани, що досягається при цьому, — критичним рівнем деполяризації.

Важливе значення для виникнення збудження в м'язах і нервах має також швидкість зростання сили, струму, тобто його градієнт. При дуже повільному зростанні сили струму потенціал дії не виникає. Пристосування збудливих тканин до дії повільно зростаючого подразника дістало назву акомодації. Це явище пов'язане з тим, що збільшення проникності іонів Na+ за час дії подразника компенсується виходом іонів К+, пороговий потенціал підвищується і не досягається критичний рівень деполяризації мембрани.

Дата добавления: 2015-07-17 | Просмотры: 559 | Нарушение авторских прав