АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гортань і трахея, топографія

Гортань міститься між глоткою і трахеєю в куті, що утворюється головою й шиєю. Гортань проводить повітря в трахею, не допускає потрапляння корму в дихаль­ні шляхи, містить голосовий апарат тварини і закріплює трахею на під’язиковій кістці. Основу гортані становлять п ’ять хрящів:

кільцеподібний, щитоподібний,два черпакуватих, хрящі та надгортанний. Хрящі зумовлюють зяяння порожнини гор­тані, внаслідок чого повітря проходить через неї вільно. Вхід у гортань обмежує надгортан­ник з еластичного хряща та надгортанно-черпакуваті складки. Всередині гортань вистеле­

на слизовою оболонкою, побудованою з ми­готливого епітелію, а зовні вкрита адвентицією з пухкої сполучної тканини. На бокових стінках слизова оболонка утворює пристінкову та го­лосові складки з

голосовою щілиною між ними. В основі голосової складки містяться голосова зв'язка з щільної еластичної сполучної тканини і голосові м ’язи з поперечносмугастої скелет­ної м ’язової тканини. Зовні до хрящів гортані прикріплюються кілька м ’язів, які звужують і розширюють порожнину гортань. Т р а х е я це трубка, що починається від гортані і закінчується в грудній

порожнині напроти 5-го ребра, розділившись на два головних бронхи. Місце розгалуження трахеї на два головних бронхи називається біфуркацією. Основу трахеї становлять незамкнені

хрящові кільця з гіалінової хрящової тканини, з’єднані між собою кільцеподібними трахейними зв'язками. Стінка трахеї складається зі слизової оболонки з підслизовою основою, фіброзно-

хрящової оболонки та адвентиції.

Легені

Парний орган конусоподібної форми. Знаходяться в грудній

порожнині, мають рожевий колір і пухку консистенцію. У легенях здійснюється газооб­

мін між вдихуваним повітрям і кров’ю. На легенях розрізняють такі поверхні; реберну,

серцеву, середостінну та діафрагмальну. Крім того, легені мають два краї: верхній — ту­

пий, що прилягає до хребта, і нижній — гострий, що звисає до грудної кістки. З боку

гострого краю кожна легеня поділяється глибокими вирізками на три частки: передню,

або верхівкову, середню, або серцеву, і задню, або діафрагмальну. За внутрішньою будовою легені — це складний паренхіматозний орган, що складається із сполучнотканинної основи та паренхіми. Зовні легені вкриті серозною оболонкою - легеневою плеврою, під якою розміщена сполучнотканинна капсула. Плевра утворює два замкнених плевральних мішки, де знаходяться права й ліва легені. Розрізняють вісцеральний, або нутряний, і парієтальний, або пристінний, листки плеври. Вісцеральний листок плеври вкриває зовні легеню і щільно з нею зростається. Парієтальний листок поділяється на реберну та діафрагмальну плеври. Права і ліва реберні плеври переходять у середостінну плевру, яка утворює серединну перегородку грудної порожнини. Між парієтальним і вісцеральним листками плеври утворюється щілиноподібна плевральна порожнина з незначною кількістю серозної рідини, яка зменшує при диханні тертя легеневої плеври об пристінну.

Дата добавления: 2015-07-17 | Просмотры: 403 | Нарушение авторских прав