Диференційоване гальмування
виникає при підкріпленні одного умовного подразника і непідкріпленні іншого, близького за значенням (якістю). Це дозволяє синтезувати більш адекватні (тонкі) та відповідні реакції. Цей вид гальмування дозволяє розрізняти близькі за якостями подразники і синтезувати адекватні тонко пристосовні реакції організму.
Умовне гальмо
виробляється втому разі, коли позитивне подразнення у поєднанні з додатковим не підкріплюється, а застосований окремо умовний сигнал завжди підкріплюється.
Таке гальмування забезпечує тонке орієнтування з урахуванням не тільки основного діючого подразника, а й всіх побічних та обумовлених факторів.(дозволяє визначити межі дозволеного)
Запізнювальне гальмування
у разі утвореного умовного рефлексу подовження часу подання безумовного подразника від дії умовного спричинить поступове запізнювання даного умовного рефлексу.
Біологічне значення запізнювального гальмування полягає в тому, що умовнорефлекторна реакція починається в потрібний момент від початку дії умовного сигналу.
Так досягається доцільність біологічних реакцій. Таке гальмування розрізняє момент часу, коли слід відповідати на сигнал, і забезпечує формування реакцій у найбільш фізіологічний момент.(дозволяє визначити по черговість дій)
Слідове гальмування
є окремим різновидом запізнювального. У цьому разі виключення умовного подразника є сигналом до запуску умовного рефлексу. Можливий запуск і на слідові явища в корі головного мозку.
Фізіологічні основи свідомості
Після пробудження у людини відновлюється також і свідомість. Підґрунтям свідомості людини є здатність оцінювати навколишній світ, своє "я" не тільки шляхом безпосередніх відчуттів, але й за допомогою складніших форм, у тому числі й абстрактного мислення.
Свідомість є вищою формою відображення дійсності, являє собою суб'єктивні переживання даної особи, які розвиваються на тлі її досвіду і усвідомлюються як певна суб'єктивна реальність. Свідомість забезпечує її цілеспрямовану поведінку людини.
Для свідомості характерне формування ставлення людини до самої себе, а також до усього, що її оточує.
Основними ознаками свідомості є здатність до абстрактного мислення та членороздільної мови як способу мислення, до прогнозування у будь-яких видах поведінки, наявність ідеалів, моральних та естетичних цінностей тощо.
Критеріями свідомості є:
1) увага - здатність зосереджуватися на різних явищах навколишнього оточення, сприймати їх;
2) здатність формувати абстрактні думки й оперувати ними, а також виражати їх словами або яким-небудь іншим способом;
3) можливість оцінити майбутній вчинок, тобто здатність до очікування і прогнозування;
4) усвідомлення власного "я" і визнання інших індивідуумів. Структурною основою свідомості є кора і підкіркові структури, під
час взаємодії яких вона і формується. Найголовнішу роль у формуванні свідомості відіграють асоціативні зони кори.
Свідомість включає усі форми психічної діяльності людини:
- відчуття,
- сприйняття,
- уявлення,
- мислення,
- увагу,
- почуття,
- волю.
Первісною формою свідомості вважають самовідчуття, тобто знання пропорцій власного тіла, відокремлення власної тілесної оболонки від зовнішнього світу.
Самосвідомість. Вищою формою свідомості є самосвідомість, тобто здатність усвідомлювати свої відчуття й думки як власні, здатність виділяти себе з навколишнього середовища. Виникнення самосвідомості, тобто оцінка власного "Я" — це результат порівняння того, що кожний спостерігає у собі, з тим, що він бачить в інших людях, і з тим, що (як йому видається) інші люди бачать у ньому.
Дата добавления: 2015-07-17 | Просмотры: 956 | Нарушение авторских прав
|