АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Прочитайте:
  1. I. Загальні положення
  2. I. Загальні положення
  3. I. Загальні положення
  4. Б. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
  5. Б. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
  6. Б. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
  7. Б. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
  8. Б. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
  9. Визначення, та основні функції кровотворної системи
  10. Вкажіть типове анатомічне положення кишені Гартмана

Дві або більше індуктивні котушки називаються зв’язаними, якщо зміна струму однієї з котушок викликає появу електрорушійної сили в інших котушках.

Мірою взаємозв’язку зв’язаних індуктивностей є взаємна індуктивність, що чисельно дорівнює відношенню потокозчеплення взаємоіндукції до величини струму, що його створив:

де - взаємна індуктивність між котушками 1 та 2;

- потокозчеплення взаємоіндукції;

- струм, відповідно в котушці 1 та 2.

У зв’язаних індуктивних котушках виділяють однойменні зажими, якими називають пару зажимів, вибраних таким чином, що при однакових відносно цих зажимів напрямках струмів котушок магнітні потоки самоіндукції та взаємоіндукції у кожній з них додаються.

Однойменні зажими індуктивних котушок позначають на електричних схемах однаковими символами (див. рис.1)

 

 
 

 

 


Рис.1

Взаємна індуктивність М12 пов’язана з власними індуктивностями L1 та L2 зв’язаних котушок відповідно наступною залежністю:

де - коефіцієнт зв’язку.

Кола зі взаємною індуктивністю можуть підлягати еквівалентним перетворенням. На практиці виділяють такі типові варіанти з’єднання зв’язаних індуктивностей: послідовне, паралельне, з’єднання з однією спільною точкою, коротке замикання однієї з індуктивностей, з’єднання при відсутності гальванічного зв’язку (загальний випадок). Типовим пристроєм, що побудований на використанні зв’язаних індуктивностей, є трансформатор.

Трансформатор складається із декількох зв’язаних індуктивних котушок (обмоток), котрі для підвищення їх індуктивності і зменшення потоків розсіювання розміщені на спільному феромагнітному сердечнику. Одну з обмоток трансформатора зазвичай підключають до джерела енергії, а до інших обмоток підключають різноманітні навантаження.

Обмотка, що підключена до джерела енергії, називається первинною, а інші обмотки називаються вторинними.

Розрізняють трансформатори живлення електронної апаратури та сигнальні трансформатори.

Трансформатори живлення використовуються для перетворення напруги електричного кола живлення в напругу, що необхідна для живлення даної апаратури.

Сигнальні трансформатори – це трансформатори малої потужності, що використовуються для точної передачі, перетворення та запам’ятовування сигналів. Їх ділять на вхідні (забезпечення узгодження вхідних імпедансів електронних вузлів та джерел сигналів), вихідні (забезпечення узгодження вихідних імпедансів електронних пристроїв з імпедансами навантажень) і імпульсні (забезпечення перетворення і формування імпульсних сигналів).

Основними параметрами трансформаторів є:

1. коефіцієнт трансформації,

2. коефіцієнт корисної дії (К.К.Д.),

3. номінальні напруги і струми обмоток,

4. індуктивність котушок.


Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 423 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)