АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Основні етапи розвитку фармакології

І Емпіричний – від первісних людей до ХVIIIст. Завдяки досвіду людина знайомилась з лікувальними і отруйними властивостями рослин. Про використання з лікувальною метою рослинних та тваринних засобів ми дізнаємося з єгипетських папірусів, з індійського медичного твору “Аюрведа”, з письмових творів стародавнього Китаю та Тибету, з твору батька медицини Гіппократа “ Кодекс Гіппократа”.З творів видатного античного лікаря Галена, який вперше запропонував робити витяжки з рослин (в наш час використовуються такі лікарські форми, як галенові препарати). З медичного твору “Канон лікарської справи”, написаного найвидатнішим лікарем середньовіччя Ібн-Сіна Авіценна.В Арабських халіфатах зявились перші аптеки. Видатний лікар періоду відродження Парацельс займався вивченням фармакології і ввів поняття про дозування:” Все є отрута, ніщо не позбавлене отруйності, лише доза робить отруту непомітною.” На Київській Русі відзначилася Євпраксія-Зоя зі своїм трактатом “Алімма” (мазі). На Русі в 16ст. виникають перша аптека і “Аптекарський приказ”-державна установа, яка здійснює контроль за вирощуванням, заготівлею та закупкою лікарських рослин.

ІІ- Науковий етап ХVIII—XXст. Розпочався з появи вищих навчальних закладів та кафедр фармакології. Видатні діячі, які зробили внесок в фармакологію цього періоду. М.І.Пирогов—дослідив анестезуючу дію ефіру на тваринах, почав використовувати ефірний наркоз в хірургії. С.П.Боткін—в своїй клініці заснував фармакологічну лабораторію, де досліджував дію лікарських препаратів. І.М.Сеченов та І.П.Павлов-видатні російські фізіологи вивчали вплив препаратів на організм тварин та людини. М.П.Кравцов- один з засновників російської школи фармакологів.Завідуючий кафедри фармакології Київського університету—В.І.Дибковський. Академік О.І.Черкес—створив українську школу фармакологів. Ю.О.Петровський,

Ф.П.Тринус, Г.О.Батрак, М.С.Харченко, Г.Л.Шкавер, І.С.Чекман, М.П.Скакун—видатні фармакологи, автори підручників з фармакології.

Для пошуку нових лікарських препаратів користуються такими методами:

А) отримання нових ліків із природної сировини.Природними джерелами є органи і тканини тварин(кортикотропін, інсулін, панкреатин та ін.) та людини(лейкоцитарний інтерферон, плазмол), рослини, продукти життєдіяльності грибів та мікроорганізмів(бензилпеніцилін, стрептоміцин, полі міксин, граміцидин та ін), мінеральні речовини(натрію хлорид, магнію сульфат та ін.)

Б)метод направленого хімічного синтезу. На приклад, синтез вже існуючих природних речовин (гормонів). Синтез, шляхом зміни структури вже відомих сполук, з метою створення більш активних і менш токсичних речовин. Хімічний синтез ліків з запланованими властивостями.

В) метод генної інженерії (в ген кишкової палички вводиться ген, що відповідає за синтез людського інсуліну, і синтезується інсулін для лікування цукрового діабету.)

Г) емпіричний метод (скринінг-просіювання).

Незалежно від того, яким способом отримано новий лікарський препарат, перед початком широкого клінічного застосування він підлягає ретельному дослідженню, яке проводиться в два етапи:

· доклінічні випробування( вста-новлюють лікувальну дію, побічні ефекти, механізм дії препарату, його вплив на здоровий і хворий організм, перевіряють препарат на канцерогенні, мутагенні, ембріотоксичні, тератогонні та інші шкідливі якості. Доклінічний етап проводиться в лабораторіях та експериментах на тваринах.

· Клінічна апробація, яка проводиться на значному контингенті хворих-добровольців.

ЗАГАЛЬНА РЕЦЕПТУРА— розділ фармакології, який вивчає правила виписування рецептів і способи призначення лікарських засобів. Перш ніж розглядати питання загальної рецептури, необхідно визначитися з деякими поняттями:

Лікарські засоби - речовиниабо їх суміші природного, синтетичного чи біотехнологічного походження, які застосовуються для лікування, профілактики та діагностики. До лікарських засобів належать: діючі речо-вини (субстанції), готові лікарські препарати, гомеопатичні засоби, лікарська косметика та інше.

Діючі речовини(субстанції) –речовини, які можуть змінювати стан і функції організму, або мають профілактичну, лікувальну, діагностичну дію та використовуються для виробництва готових лікарських засобів.

Лікарський препарат –це лікарський засіб у виглядіпевної лікарської форми.

Лікарська форма –це наданий лікарському засобу чи лікарській рослині зручний для застосування стан і вигляд. По способах застосування поділяються на зовнішнього застосування, внутрішнього, інєкціонного та ін. По фізичним якостям: тверді, мякі, рідкі. Лікарські форми можуть бути готові (випускаються фарм.промисловістю) та ті, що готуються в аптеках. Виготовлення ліків в аптеках носить характер ех tempore, тобто готується по мірі надходження рецепту в аптеку. Готові лікарські препарати зараз складають близько 80%. Масове виготовлення препаратів на фарм.підприємствах має свої переваги:

· Прискорюється випуск ліків в аптеках;

· Покращується якість ліків, т.я. на заводах легше забезпечити контроль на всіх стадіях виготовлення;

· Кращі умови транспортування ліків у різні райони;

Дата добавления: 2015-07-23 | Просмотры: 1844 | Нарушение авторских прав