АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ДІАГНОСТИКА

Прочитайте:
  1. Гонококи. Біологічні властивості, патогенез і мікробіологічна діагностика захворювань. Профілактика і специфічна терапія гонореї та бленореї.
  2. Дифдіагностика ангін з дифтерією
  3. Диференціальна діагностика
  4. Диференціальна діагностика
  5. Диференціальна діагностика.
  6. Диференційна діагностика
  7. Диференційна діагностика
  8. Диференційна діагностика жовтяниць
  9. Диференційна діагностика кору, краснухи та скарлатини.
  10. Диференційна діагностика менінгітів різної етіології.

І. ДІАГНОСТИЧНИЙ ПОШУК У ХВОРИХ НА КРОПИВ'ЯНКУ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ДЕТАЛЬНОГО ЗБОРУ АНАМНЕЗУ

У процесі анамнестичних досліджень потрібно:

• Вияснити, коли і як почалося захворювання і як часто воно загострюється.

• Уточнити, які захворювання переніс хворий і які ліки застосовував.

• Особливу увагу звернути на те, чи страждає хворий на
гастроентерологічні, автоімунні, злоякісні й ендокринні

захворювання, оскільки всі вони можуть бути причи­ною хронічної кропив'янки.

• Чи приймав хворий Н1-гістаміноблокатори (антигістамінні препарати), і, якщо приймав, яка їх ефективність.

• Чи контактує хворий у школі, дитсадку чи вдома з шкідливими речовинами (хімічними, біологічними, запахами тощо).

• Чи пов'язана поява висипань з менструальним циклом.

II. ДРУГИМ ЕТАПОМ ДАГНОСТИЧНОГО ПОШУКУ Є ОБ'ЄКТИВНЕ І ДОДАТКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Діагноз гострої кропив'янки встановлюють на підставі ти­пової клініки захворювання, а саме: поява типового висипу, який супроводжується свербінням, не спровокований фізич­ними факторами, утримується не більше б тижнів.

Додаткові дослідження повинні включати:

• Загальний аналіз крові з формулою.

• Загальний аналіз сечі.

• Копрологічне дослідження і посів калу на мікробний
пейзаж.

• Функціональні печінкові проби.

• УЗД органів черевної порожнини.

• Специфічну алергодіагностику.

Важливим етапом діагностичного процесу є специфічна алергодіагностика. Методи алергологічного обстеження нині є багаточисельниші. На підставі літературних даних і власних спостережень нами запропоновано мінімальний діагностич­ний комплекс, який дозволяє віддиференціювати алергічну і псевдоалергічну кропив'янку:

• Виявлення обтяженої алергією спадковості.

• Визначення зв'язку клінічних проявів і контакту з
підозрілими алергенами.

• Дослідження рівня загального IgE, а у разі потреби -
специфічних IgE.

• Скарифікаційні шкірні тести з підозрілими алергенами.

• Проведення елімінаційних заходів.

Позитивні результати перерахованих вище досліджень свідчать на користь алергічної природи захворювання.

Діагностичний пошук у разі розвитку хронічної кропив'ян­ки значно складніший і включає:

• Загальний аналіз крові з формулою.

• Загальний аналіз сечі.

• Копрологічне дослідження і посів калу на мікробний
пейзаж.

• Визначення фракцій комплементу (СЗ і С4).

• Функціональні печінкові проби.

• УЗД органів черевної порожнини.

• Специфічну алергодіагностику.

• Тнші спеціальні дослідження для виключення:

- системних захворювань сполучної тканини (антиядерні

авто антитіла, ЦІК тощо);

- злоякісних новоутворів;

- хронічних інфекційних і паразитарних захворювань
(вірус гепатиту і вірус Епштейна —Барр, бактеріальні,
грибні інфекції, гельмінтози);

- захворювань щитовидної залози (УЗД, антитироїдні ан-

титіла, гормони щитовидної залози)

- травного каналу (езофагогастродуоденофіброскопія
тощо).

• Біопсія шкіри при підозрі на уртикарний васкуліт.

КЛІНІКА

Деякі варіанти хронічної рецидивної кропив'янки (холінергіч-на, уртикарний дермографізм, кропив'янка від тиску, сонячна, теплова, вібраційна, холодова, аквагенна і контактна) відрізня­ють за типовою клінікою і відомими етіологічними чинниками.

ХОЛІНЕРГІЧНА КРОПИВ'ЯНКА

Розвивається після різноманітних впливів на організм, які призводять до підвищення температури тіла. Найчастіше це:

• гарячі ванни або душ;

• енергійні фізичні вправи тощо.

Висип при холінергічній кропив'янці локалізується, як пра­вило, на тулубі, відзначається сильним свербінням, малими розмірами (1-2 мм). Елементи висипу блідо-рожеві й обме­жені широким кільцем яскравої еритеми.

АДРЕНЕРГІЧНА КРОПИВ'ЯНКА

Захворювання нагадує холінергічну кропив'янку, однак при адренергічній кропив'янці пухирці дрібніші, червоного коль­ору, обмежені білим вінчиком. За нашими спостереженнями елементи висипу особливі і невластиві іншим варіантам кро­пив'янки. Провокуючим фактором розвитку цього варіанту захворювання є емоційне перенапруження. Ефективні в ліку­ванні неселективні адреноблокатори (пропранолол, атенолол).

УРТИКАРНИЙ ДЕРМОГРАФІЗМ

Характеризується появою на шкірі лінійного пухирця і ери­теми після енергійного проведення по шкірі тупим твердим предметом. Пухирець виникає протягом декількох хвилин і супроводжується свербінням.

Симптоматичний дермографізм часто спостерігається у хво­рих з ідіопатичною кропив'янкою, дифузним мастоцитозом, а також при різних варіантах фізичної кропив'янки (холодова, холінергічна тощо).

КРОПИВ'ЯНКА І АНГІОНЕВРОТИЧНИЙ НАБРЯК, СПРИЧИНЕНІ МЕХАНІЧНИМ ТИСКОМ Ознаки захворювання можуть розвинутися негайно або про­тягом 4-6-ти годин. Такі хворі найчастіше скаржаться на появу характерного висипу в місцях тривалого тиску предметів одягу: гумки трусів, пояса, бретельок бюстгальтера тощо.

Описані випадки розвитку кропив'янки й ангіоневротичного набряку після тривалого перебування на твердому сидінні, що призводило до набряку сідниць; набряку кисті після три­валого стискання ручки якогось інструмента тощо.

У період загострення у хворих можуть спостерігатися системні реакції: підвищення температури тіла, артралгії, лейкоцитоз.

Деякі автори як діагностичний прийом рекомендують зас­тосовувати спеціально виготовлений прес (масою 5-7 кг) для локального механічного тиску на окремі ділянки тіла.

СОНЯЧНА КРОПИВ'ЯНКА

Це рідка форма кропив'янки, при якій висип виникає че­рез декілька хвилин або годин після ультрафіолетового опро­мінення. У випадку фіксованої сонячної кропив'янки висип появляється на тих самих ділянках шкіри навіть у разі опром­інення всього тіла.

ХОЛОДОВА КРОПИВ'ЯНКА Й АНПОНЕВРОТИЧНИЙ НАБРЯК

Захворювання розвивається після впливу на хворого яко­гось холодового фактору: холодне повітря або контакт з хо­лодними речовинами (вода, сніг тощо).

Слід памятати, що хворі на холодову кропив'янку при ку­панні у холодній воді мають високий ризик розвитку генерал-ізованих реакцій аж до шоку.

Для підтвердження діагнозу холодової кропив'янки застосо­вують шкірний тест з кубиком льоду, який накладають на 3-5 хв на відкриту поверхню тіла хворого, наприклад, передпліччя. Поява пухирця і почервоніння на тому місці підтверджує діагноз.

АКВАГЕННА КРОПИВ'ЯНКА

Дуже рідке захворювання, при якому висип виникає тільки після контакту з водою будь-якої температури.

Описані й інші дуже рідкі варіанти кропив'янки, що розвива­ються під впливом фізичних факторів (теплова та вібраційна).

Окремо розглядається КОНТАКТНА КРОПИВ'ЯНКА, яка виникає при контакті шкіри або слизових оболонок з певни­ми речовинами. Типові елементи кропив'янки можуть бути проявом алергії на латекс, з якого виготовляють катетери й інші предмети медичного призначення.

Однак, бувають випадки, коли виявити причину хронічної кропив'янки все ж таки не вдається. У таких ситуаціях діагно­стують хронічну ідіопатичну кропив'янку.

В останні роки вивчення випадків ідіопатичної кропив'ян­ки за допомогою патогістологічних методів показало, що у 20-30% хворих в основі її лежить розвиток васкуліту. Ці випадки (так звані уртикарні васкуліти) характеризуються такими особ­ливостями:

1. Тривала персистенція висипань і ангіоневротичного на­
бряку.

2. Відчуття болючості і печії на місці висипань більш вира­
жене порівняно зі свербінням.

3. Наявність на фоні висипань синяків, які залишають після
себе ділянки шкіри зі зміненим забарвленням.

4. У хворих з уртикарним васкулітом спостерігаються сис­
темні симптоми: артралгії і артрити, болі у животі, нудота,
блювота, слабкість, гарячка, часто реєструється збільшення
ШОЕ і С-реактивного білка.


Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 410 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.005 сек.)