АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Міокардит

Із міокардитів найбільш часто зустрічаються інфекційно-алергічні (вогнищевої інфекції), симптоми яких нерідко нагадують ознаки стенокардії, а також при інфекційних захворюваннях (токсико-інфекційні), ревматизмі, системній склеродермії, алергічних станах (медикаментозний, сироватковий), та ідіопатичний (надважкий) Абрамова-Фідлера. Однією із частих причин міокардитів є бактеріальна алергія. Від стенокардії її можна відрізнити по наявності чіткого зв‘язку початку захворювання із передуючими інфекційними захворюваннями (грип, ангіна, гострий бронхіт). Основні симптоми захворювання зумовлюються зниженням скоротливої функції міокарда і виникаючою внаслідок цього серцевою недостатністю (задишка, серцебиття, загальна слабкість). При цьому майже всі хворі скаржаться на болі в ділянці серця. Вони не купуються нітрогліцерином, не пов‘язані з фізичним навантаженням, як правило досить тривалі, не дуже інтенсивні, локалізуються головним чином в ділянці верхівки серця. Іноді, скаржачись, хворі говорять не про біль, а про неприємні відчуття в прекардіальній зоні (“відчуття всього серця”). Майже завжди виявляють порушення ритму, які виступають на перший план, – синусова тахікардія, екстрасистолія, при ураженні синусового вузла або інших відділів провідної системи – брадикардія. Крім того, як правило буває послаблений або розщеплений І тон над верхівкою. При значному ураженні міокарда і суттєвому зниженні його скоротливої функції може вислуховуватися ритм галопу. Чим важче перебігає міокардит, тим більше виражені ознаки серцевої недостатності. В легких випадках – тахікардія, задишка при фізичному навантаженні. При важкому перебігу і дифузному міокардиті – периферичні ознаки застою в великому колі кровообігу (набряки на нижніх кінцівках, тулубі, збільшення печінки), інколи в малому (сухі або вологі хрипи, вкорочення перкуторного звуку у нижніх відділах легень, кровохаркання). Значне місце у діагностиці займає ЕКГ: зниження вольтажу у стандартних відведеннях, порушення атріовентрикулярної провідності, внутрішньошлуночкові блокади, шлуночкові екстрасистолії, формується негативний зубець Т, який утримується місяці, зміщення сегменту ST, зазубреність комплексу QRS. Рентгенологічно виявляється збільшення всіх відділів серця (особливо вправо), зглаженність дуг, ознаки застою в малому колі кровообігу. Лабораторно – лейкоцитоз із нейтрофільним зсувом вліво, іноді еозинофілія, підвищення ШОЕ; підвищення активності АСТ і АЛТ, диспротеїнемія. ((використано “Диагностика кардиологических заболеваний”: справочное пособие/ В.В.Горбачёв и др./ Минск.: Вышейшая школа, 1990. – 301с., а також “Спутник кардиолога”/ под ред.К.Ю.Юлдашева/ Ташкент: Медицина,1979 – 343с.))

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 511 | Нарушение авторских прав