 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
ПРИПИНЕННЯ ПОРУКИПоряд із загальними підставами припинення зобов'язань, передбачених у главі 50 ЦКУ, для припинення поруки існують й спеціальні підстави, зазначені у ст. 559 ЦКУ. Перш за все, оскільки порука є акцесорним зобов'язанням, залежним від долі основного, підставою припинення поруки є припинення основного зобов'язання, яке тягне автоматичне припинення поруки (навпаки бути не може — припинення поруки не зачіпає існування основного зобов'язання). Крім того, згідно з ч. 1 ст. 559 ЦКУ поруку припиняє зміна основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Адже, звичайно, виконання основного зобов'язання забезпечується не лише порукою, але й неустойкою, яку поручитель зобов'язаний сплатити в разі невиконання "боржником основного зобов'язання. При продовженні ж терміну дії основного зобов'язання за рахунок збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами, а також у разі підвищення розміру процентів істотно збільшується сума основного зобов'язання. Поручитель в цьому випадку несе відповідальність, тільки якщо він згоден продовжити договір поруки на нових умовах. Про наслідки ж зміни зобов'язання, яка призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя без згоди останнього, однозначно стверджувати не можна, оскільки наведену редакцію ч. 1 ст. 559 ЦКУ, на жаль, можна трактувати і як припинення поруки взагалі, і як її збереження лише у попередньому обсязі основного зобов'язання (тому існує необхідність або надання роз'яснення з цього приводу). Припиняється порука й у разі відмови кредитора після настання строку виконання зобов'язання прийняти належне виконання, запропоноване боржником чи поручителем, при цьому причини такої відмови не мають значення (ч. 2 ст. 559 ЦКУ). Також підставою припинення поруки є непред'явлення кредитором позову до поручителя протягом дії договору поруки — цей строк встановлюється законом і становить, рахуючи з дня настання строку виконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого порукою, шість місяців (ч. 4 ст. 559 ЦКУ). Слід звернути увагу, що цей строк не може бути змінений угодою сторін або відновлений господарським судом. У тих випадках, коли строк виконання основного зобов'язання не зазначений або визначений моментом пред'явлення вимоги, то, за умови відсутності іншої угоди, відповідальність поручителя припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору поруки. Необхідно враховувати, що зазначені строки не належать до строків позовної давності, оскільки встановлюються для виконання зобов'язання, а не для захисту порушеного права. За таких умов припинення договору поруки, звісно, не виключає можливості безпосереднього звернення кредитора до основного боржника, але з припиненням поруки кредитор втрачає додаткові гарантії щодо забезпеченості зобов'язань. Оскільки на відносини поруки має важливий вплив платоспроможність боржника, його сумлінність тощо, то переведення боргу, тобто заміна боржника іншою особою, також припиняє поруку, якщо тільки поручитель не виявить згоду відповідати за нового боржника (ч. 3 ст. 559 ЦКУ). Також цілком зрозуміло, що у разі закінчення строку позовної давності щодо основного зобов'язання, яке забезпечене порукою, зникає можливість пред'явлення позову й за забезпечувальним зобов'язанням. Наприкінці ще необхідно звернути увагу на оплатний характер послуг поручителя — у ст. 558 ЦКУ прямо передбачено, що поручитель має право на винагороду за послуги, які він надав боржникові. Нагадаємо, що положеннями ЦК УРСР 1963 року питання про оплатність чи безоплатність поруки врегульовані не були, а тому такі послуга надавалися поручителями, зазвичай, безоплатно. Звісно, за таких обставин у поручителів була майже відсутня зацікавленість у наданні поруки — адже поручитель ніс відповідальність у тому ж самому обсязі, що й боржник, а замість ризику, який на нього покладався, мав лише перспективу одержати права кредитора за забезпеченим порукою зобов'язанням. Цілком природно, що бажаючих безоплатно ризикувати своїм майном знаходилося небагато, оскільки стягнення боргу з боржника є досить проблематичною, а інколи — й неможливою процедурою (наприклад, у разі відсутності у боржника майна, на яке можна було б звернути стягнення). Правило ж про оплатність послуг щодо надання поруки різко підвищило зацікавленість потенційних поручителів у прийнятті на себе обов'язків із забезпечення виконання боржниками зобов'язань й сприяло тому факту, що порука майже наздоганяє найбільш популярну як засіб забезпечувального характеру у цивільних відносинах неустойку і стає досить частим супутником договірних зобов'язань. Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 564 | Нарушение авторских прав |