АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Зміни в ендокринній системі жінки під час вагітності

Визначну роль під час вагітності має створення в організмі нової ендокринної рівноваги. З моменту

нідації плідного яйця в стінку матки і утворення трофобласту починається синтез останнім хоріонічного

гонадотропіну. Завдяки лютеотропному ефекту ХГ в яєчниках із менструального жовтого тіла утворюється

жовте тіло вагітності. Воно здатне синтезувати прогестерон та естрогенні гормони (головним чином естрон та

естрадіол). Жовте тіло зберігається впродовж всієї гестації, але максимальна його активність спостерігається на

4-5 тижні вагітності.

Починаючи з 3-го місяця гестаційного процесу в жовтому тілі вагітності спостерігаються дегенеративні

зміни і з цього часу його функцію бере на себе плацента. Як ендокринний орган плацента працює в умовах

єдиної матково-плацентарно-плодової системи.

В плаценті (синцитіо-, цитотрофобласті та децидуальній оболонці) утворюються гормони, як білкової,

так і стероїдної природи. Рівень естрогенних гормонів з початку періоду активної функції плаценти (з 13 тижня

вагітності) значно зростає і надалі прогресивно збільшується впродовж всієї вагітності. Це відбувається тому,

що на фоні підвищеного синтезу естрону і естрадіолу в яєчниках матері зростає також рівень естріолу, що

виробляється фето-плацентарним комплексом. Причому 90% його утворюється в печінці плоду з

дегідроепіандростерону, що продукується наднирниками плода і тільки 10% – в плаценті з материнських

попередників (естрону та естрадіолу). Постійно зростаюча концентрація естрогенів забезпечує ріст і розвиток

матки, регуляцію біохімічних процесів у міометрії, збільшення активності ферментативних систем,

інтенсифікацію енергетичного обміну та накопичення глікогену і АТФ, необхідних для розвитку плода.

Зміни в якісному складі естрогенів відбуваються в період підготовки та розвитку пологової діяльності:

збільшуються фракції найактивніших з індукторів родової діяльності (естрадіолу і естріолу). Не менш

важливим стероїдним гормоном є прогестерон, який готує організм до вагітності і забезпечує нормальний її

перебіг. Це обумовлено здатністю даного гормону гальмувати скоротливу активність матки, підтримувати

тонус істміко-цервікального відділу, а також стимулювати ріст матки і судин при вагітності. Рівень

прогестерону збільшується особливо після 12 тижнів вагітності. До кінця вагітності він зростає в 10-20 разів.

Окрім стероїдних, в плаценті синтезується близько 10 гормонів білкової природи. Серед них найбільше

значення мають хоріонічний гонадотропін та плацентарний лактоген.

Хоріонічний гонадотропін виробляється цитотрофобластом впродовж всієї вагітності, але максимум

його продукції припадає на перші 10 тижнів. Саме в цей час активно функціонує жовте тіло вагітності,

підтримання розвитку якого є основним призначенням хоріонічного гонадотропіну.

З 12 тижня і впродовж усього терміну гестаційного процесу збільшується вироблення плацентарного

лактогену, який відіграє певну роль в продукції легеневого сурфактанту і фето-плацентарній осморегуляції.

Плацентарний лактоген являє собою поліпептидний гормон, що має лакто-, сомато- і лютеотропну активність.

Основна його роль полягає у регуляції вуглеводного та ліпідного обмінів, посиленні синтезу білка в організмі

плода. Цей гормон виробляється синцитіотрофобластом плаценти, починаючи з 5-6 тижня вагітності. 90%

плацентарного лактогену надходить в кров вагітної, а 10% – в амніотичну рідину. Протягом гестаційного

процесу концентрація плацентарного лактогену поступово зростає, досягаючи максимального рівня на 36-37

тижні вагітності. Після цього рівень гормону стабілізується до 39 тижнів, а потім зменшується. Після пологів

плацентарний лактоген швидко зникає з крові матері.

Важливу роль у фізіологічному функціонуванні системи мати-плацента-плід відіграють

простагландини (особливо Е2 та F2a). Самі вони не відносяться до справжніх гормонів, оскільки не виділяються

залозами внутрішньої секреції, а синтезуються усіма тканинами організму. Але ці біологічно активні речовини

спроможні посилювати, або послаблювати дію гормонів на клітини-мішені. Регулюючи в них біосинтез

циклічного аденозинмонофосфату, ендогенні простагландини впливають майже на всі ланки репродуктивної

системи, в тому числі на активність сперматозоїдів в цервікальному слизу, процеси овуляції та стероідогенезу в

яєчниках, імплантацію яйцеклітини, перебіг вагітності, індукцію та регуляцію родової діяльності, лактацію.

Ендокринна активність яєчників і фето-плацентарного комплексу обумовлює новий режим роботи

центральних залоз внутрішньої секреції. Під впливом постійної імпульсації кори головного мозку підвищується

активність гіпоталамусу, що призводить до посиленого синтезу ним релізінг-факторів тропних гормонів

гіпофізу та нейрогормонів (вазопресину і окситоцину). Вазопресин бере участь у регуляції волюмо-

осматичного гомеостазу, активує функцію гіпоталамусу плода і впливає на секрецію кортикотропіну. Рівень

цього гормону, в певній мірі, залежить від естрогенної стимуляції. В перші тижні вагітності він дещо знижений,

а потім помітно зростає. Окситоцин підвищує активність міометрію і стимулює клітини молочних залоз, що

обумовлює його важливе значення в індукції родової діяльності, перебігу пологів та підтриманні нормального

рівня лактації в післяпологовому періоді. Крім утеротонічної дії, він має помірну вазопресорну та

антидіуретичну активність і дещо підвищує агрегацію формених елементів крові. До моменту родорозрішення

концентрація окситоцину в крові матері досягає максимального рівня. Однак встановлено, що навіть в цей

період вміст окситоцину в фето-плацентарний системі значно вищий, ніж в материнській, що свідчить про

участь гіпоталамо-гіпофізарної системи плода в підготовці організму вагітної до пологів.

Помітні гістологічні і функціональні зміни виникають і в роботі аденогіпофізу. В перші ж 3 місяці

вагітності збільшується синтез лютеінізуючого гормону та пролактину. Останній готує молочні залози до

лактації, і постійне наростання його рівня в крові вагітної із збільшенням терміну гестаційного процесу

пояснюється стимулюючою дією великої кількості стероїдних гормонів, особливо естрогенів.

Паралельно збільшується продукція гіпофізом тропних гормонів (ФСГ, ЛГ, АКТГ, ТТГ, СТГ), що за

принципом прямого зв’язку стимулює периферичні ендокринні залози до секреції відповідних гормонів,

необхідних в умовах інтенсифікації обміну речовин і росту плода. В тісному зв’язку з рівнем АКТГ

знаходиться кора наднирників, що призводить до її гіпертрофії під час вагітності та пов’язаних з цим

виражених функціональних змін. В значній мірі збільшується синтез глюкокортикоїдів, які регулюють

вуглеводний і білковий обмін, а також метаболізм ліпідів, з чим пов’язані гіперліпідемія та гіперхолестеринемія

вагітних. Постійно зростає рівень мінералокортикоїдів, насамперед альдостерону, який посилюючи

реабсорбцію натрію і екскрецію калію в збиральних трубках коркової речовини нирок, відіграє суттєву роль в

регуляції водно-сольового обміну. Під дією великої кількості статевих стероїдів, які послаблюють чутливість

судин до вазопресорних речовин, компенсаторно активізується функція мозкового шару наднирників, що

призводить до посилення біосинтезу катехоламінів і збільшення рівня в крові адреналіну та норадреналіну.

З розвитком вагітності активізується функція щитовидної залози, відбувається посилений синтез її

гормонів. В більшій мірі підвищується кількість зв’язаних форм тіреоідних гормонів, а рівень вільних,

активних фракцій тироксину і трийодтироніну відповідає такому до вагітності. Головна роль гормонів

щитовидної залози – метаболічна, і полягає вона в підвищенні утилізації кисню, АТФ, активізації синтезу білка,

що надзвичайно важливо для нормальної модуляції процесів розвитку і росту плода. По мірі прогресування

вагітності збільшується синтез тиреокальцитоніну. Цей гормон знаходиться в динамічній антагоністичній

рівновазі з гормоном паращитовидної залози, що і обумовлює зменшення її активності під час вагітності. Тож

рівень паратироідину в процесі розвитку вагітності падає, викликаючи порушення фосфорно-кальцієвого

обміну, чим пояснюється можливість виникнення гіпокальціємії та судом.

Певні зміни встановлені і в діяльності підшлункової залози. Починаючи з ІІ триместру вагітності,

зростає продукція інсуліну, який необхідний для підтримання рівню глюкози в крові вагітної в умовах виразної

інтенсифікації вуглеводного обміну в зв’язку з постійно зростаючими енергетичними потребами плода. Таким

чином, функція майже всіх залоз внутрішньої секреції підвищується, створюючи новий ендокринний баланс

для забезпечення нормального перебігу вагітності.

Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 586 | Нарушение авторских прав