АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ГОСТРИЙ ЛЕЙКОЗ .

Прочитайте:
  1. A. Гострий апендицит,
  2. IV. Заходи в неблагополучному щодо лейкозу господарстві, фермі, стаді
  3. А. Гострий гломерулонефрит, нефротичний синдром.
  4. БИОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ЛЕЙКОЗОВ У ПОЖИЛЫХ БОЛЬНЫХ
  5. Виды острого лейкоза
  6. Вопрос Основные жалобы больных при лейкозах, при геморрагическом синдроме.
  7. Геморрагические лихорадки, например крымская геморрагическая лихорадка,в сочетании с лейкозом осложнённым ИТШ
  8. Гнойно-некротическая ангина при остром лейкозе
  9. ГОСТРИЙ АПЕНДИЦИТ
  10. ГОСТРИЙ АПЕНДИЦИТ

1) ніколи неи переходить в хронічний,

2) перважають молоді недиференційовані клітини крові.

 

Характерним є:

1) клітинна гіперплазія в органах кровотворіння,

2) анаплазія(зміна клітин і поява у них ембріональних ознак, втрата типових функціональних властивостей),

3) метаплазія (поява патологічних вогнищ кровотворіння – екстрамедулярні когнища).

 

КЛІНІКА.

Має 5 стадій:

1 стадія – початкова (характерним є:

а) гарячка, проливний піт, остуда,

виражена слабкість,

б) біль у горлі під час ковтання, пов`язана з

некротичними змінами в горлі,

в) слабкість, швидка втомлюваність, біль у

кістках і суглобах.

2 стадія – розгорнута ( клінічно має 4 синдроми:

1 – геморагічний синдром (- крововиливи на

шкірі і слизових, в місцях ін`єкцій,

- носові, ясневі, маткові кровотечі,

- позитивний симптом джгута і щипка),

2 – анемічний (слабкість, запаморочення,біль

в серці, тахікардія, гіпотонія, блідість,

задишка),

3 – інфекційний (гарячка з остудою,

пітлдивість, симптоми інтоксикації),

4 – виразково – некротичний (утворення

некрозів, пролежнів, виразково –

некротичної ангіни, гінгівітів, стоматитів).

Крім того, збільшуються л/в, селезінка, печінка.

3 стадія – реміссії ( буває повна або часткова; клінічні прояви

зникають, виникає відчуття тимчасового

одужання).

 

4 стадія – рецидив (після покращення стану раптове погіршення,

яке має всі клінічні ознаки)

5 стадія – термінальна (різке погіршення стану хворого. Хворий

стає апатичний, пасивний, адинамічний, на

питання відповідає з великим зусиллям, часто

буває у стані непритомності. наростає

інтоксикація, баагто вогнищ некрозу, виражені

кровотечі. Виникає біль при постукуванні

по груднині (позитивний стернальний симптом)

Хворі помирають від інтоксикації, кровотеч,

септичних явищ.

 

Середня тривалість життя – 2 місяці, дуже рідко до 1 – 2 років. Прогноз дуже несприятливий.

 

ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА.

Кров – а) при пункції ЧКМ (лейкограмма) – бластні клітини,

Б) периферична кров – анемія, підвищене ШОЕ,

лейкоцитоз з зсувом вліво, лейкемічне провалля.

 

ЛІКУВАННЯ.

1) цитостатики (по схемі ВАМП: вінкритин, аметоптерин,6 меркаптопурин, преднізолон. По схемі ЦАМП: замість вінкристину циклофосфан),

2) боротьба з інфекціями (АБ + СА),

3) боротьба з анемією та кровотечами (переливання крові, еритроцитарної маси)

4) пересадка ЧКМ.

 

 

ХРОНІЧНІ ЛЕЙКОЗИ.

1) можуть набувати ознак грострого,

2) більшість клітин крові диференційовані.

 

Розрізняють 2 види ХЛ (в залежності від переважного розвитку мієлобластного або лімфобластного ростка):

1) хронічні лімфолейкози,

2) хронічні мієлолейкози.

 

ХРОНІЧНИЙ ЛІМФОЛЕЙКОЗ. (найпоширеніший вид лейкозу)

- пухлинний процес розвивається в лімфоїдній та імунокомпетентній тканині.

Характерним є:

1) розростання лімфоїдної тканини в ЧКМ, л/в, селезінці, печінці,

2) вогнища мають великі розміри.

 

Основна ознака – різке зниження імунітету.

 

КЛІНІКА.

Початок повільний, тривалий латентний період. Хворі і не підозрюють про наявність хвороби. Виявляється часто при проф. оглядах.

Виділяють 3 стадії:

1) початкова (триває від декількох місяців до декількох років. Відмічається помірне збільшення регіонарних л/в – лімфаденопатія, незначне збільшення селезінки та печінки),

2) стадія виражених клініко – гематологічних проявів (виражена генералізована лімфаденопатія, спленомегалія, типові зміни в периферичній крові таЧКМ. Розвивається загальна інтоксикація організму, яка супроводжується підйомами температури тіла, свербіж шкіри, слабкість, зниження працездатності, розвивається анемія),

3) термінальна (виснаження організму аж до кахексії, виникнення ускладнень, прогресування анемії, смерть).

 

В клініці розрізняють 2 варіанти перебігу:

1) доброякісний (розвивається повільно),

2) злоякісний (швидко прогресує).

 

Виділяють такі синдроми:

1) лімфопроліферативний. Для нього характерним є:

- інтоксикація

- збільшення л/в (вони безболісні, не спаяні зі шкірою, не запаленні), селезінки, печінки, лейкемічні інфільтрати в шкірі (лейкеміди),

- свербіж шкіри, шкіра бліда, іноді – висипи еритематозні, бульозні,

- гарічка, пітливість

- біль в кістках, селезінці, печінці,

- зміни в периферичній крові і ЧКМ.

2) синдроми ускладнень:

- гнійно – запальний,

- дистрофічні зміни і внутрішніх органах (легенях, ШКТ, ССС),

- диспептичні розлади травної системи (проноси, нудота, блювання)

- аутоімунний (аутоімунна гемиолітична анемія).

 

ПЕРЕБІГ – циклічний, (чергування реміссій і рецидивів). Тривалість життя – 4 – 5 років, максимальна до 12 років.

 

ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА.

Кров – лейкозитоз від 30 – 40 до 100 * 10 *9/л з перевагою в крові лімфоцитів (90 – 98%). Тіні Боткіна – Гумпрехта, анемія, тромбоцитопенія.

 

ЛІКУВАННЯ.

1) на ранніх стадія – загальнозміцнююча терапія (вітаміни, препарати заліза, раціональне харчування, правильний режим праці та відпочинку), хіміотерапія (цитостатики, особливо мієлосан),

2) хіміотерапія (циклофосфан, дегранол),

3) променева терапія,

4) лейкоферез (виділення лейкозних мас),

5) антибіотикотерапія,

6) гормонотерапія,

7) гемотрансфузії.

 

ХРОНІЧНИЙ МІЄЛОЛЕЙКОЗ.

- ЗАТРИМКА ДОЗРІВАННЯ МІЄЛОЇДНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ТА МЕТАПЛАЗІЯ СЕЛЕЗІНКИ, ПЕЧІНКИ,Л/В. (В 95% ВИПАДКІВ ПРИ ЦІЙ ХВОРОБІ ЗНАХОДЯТЬ Феладельфійську хромосому у клітинах мієлоїдного ростка).

Стадії хвороби такі самі, як і при хронічному лімфолейкозі.

 

КЛІНІКА.

Спостерігають:

1) інтоксикацію (слабкість, пітливість,субфибрільна температура тіла, схуднення),

2) біль в суглобах,

3) біль в правому підребір`ї (збільшується печінка),

4) дуже збільшена селезінка – спленомегалія,

 

 

Також виникають:

1) анемічний синдром (слабкість, головокружіння, потемніння в очах...),

2) геморагічний синдром (крововиливи під шкіру, симптоми джгута, щипка),

3) неврологічний синдром (біль в попереку як при редикуліті),

4) некротично – інфекційний синдром (приєднання вторинної інфекції та виникнення вогнищ некрозу).

 

ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА.

Кров – лейкоцитоз до 200 – 400 *10*9/л, зсув вліво, базофільно – еозинофільна асоціація, анемія, тромбоцитопенія.

 

ЛІКУВАННЯ.

1) на ранніх стадія – загальнозміцнююча терапія (вітаміни, препарати заліза, раціональне харчування, правильний режим праці та відпочинку),

2) ! категорично протипоказано інсоляція та фізіотерапевтичні процедури,

3) в стадії клінічних проявів – цитостатики (особливо мієлосан, мієлобромол),

4) рентгенотерапія селезінки, л/в, кісток,

5) гормонотерапія,

6) переливання крові та пересадка ЧКМ,

7) боротьба з ускладненнями.

 

 


Дата добавления: 2015-11-02 | Просмотры: 502 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.008 сек.)