АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація стимуляторів дихання

Прочитайте:
  1. II. Поняття про рани, класифікація ран
  2. А. КЛІНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ
  3. Анатомо- фізіологічні вікові особливості трахеї, бронхів, легень. Механізм акту дихання, наслідки його розладів.
  4. Анемії: класифікація, етіологія, патогенез, їх характеристика.
  5. Аномалії пологогових сил: класифікація, діагностика, лікування.
  6. Будова органів дихання
  7. Будова органів дихання.
  8. В яких випадках має місце бронхіальне дихання?
  9. Визначення і класифікація методів стерилізації різальних, оптичних і загальхірургічних інструментів
  10. ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ГЕМОДИНАМІКИ Й ДИХАННЯ

1. Стимулятори дихання центральної дії (аналептики): кофеїн-бензоат натрію, етимізол, камфора, сульфокамфокаїн, бемегрид.

Стимулятори дихання рефлекторної дії.

 

2.1. Н-холіноміметики: цититон, лобеліну гідрохлорид.

2.2. Подразливі засоби: розчин аміаку.

3. Стимулятори дихання комбінованої дії: кордамін, вуглекис­лота.

Стимулятори дихання центральної дії безпосередньо збуджу­ють дихальний центр мозку. Інформацію щодо препаратів і засто­сування див. тему 10.1.

Стимулятори дихання рефлекторної дії подразнюють перифе­рійні рецептори і рефлекторно стимулюють дихання. Щодо засто­сування препаратів див. теми 6 та 7.

Стимулятори дихання комбінованої дії збуджують дихання прямо і рефлекторно.

Вуглекислота — фізіологічний стимулятор дихання. її застосо­вують у вигляді карбогену (суміш вуглекислоти і кисню). При вди­ханні карбогену об'єм дихання збільшується у 5-8 разів через 5-6 хв після початку вдихання.

Протикашльові засоби — засоби, що усувають кашель. Кашель — рефлекторний акт, спрямований на видалення з ди­хальних шляхів мокротиння чи сторонніх тіл. Кашель супрово­джує запальні процеси дихальних шляхів (гострі та хронічні трахе­їти, бронхіти, пневмонії).

Класифікація протикашльових засобів

1. Протикашльові засоби центральної дії:

1.1. Наркотичні протикашльові засоби: кодеїну фосфат, етил-морфіну гідрохлорид (діонін).

1.2. Ненаркотичні протикашльові засоби: глауцину гідрохло­рид (глаувент), бронхолітин, окселадин (тусупрекс, пакселадин), синекод (бутамірат).

2. Протикашльові засоби периферійної дії: лібексин, фалімінт (пронілід), пентоксиверин (седотусин), стоптусин.

Протикашльові засоби центральної дії пригнічують кашльовий центр мозку.

Кодеїну фосфат — наркотичний протикашльовий засіб цент­ральної дії, алкалоїд опію. Справляє високоефективну протикаш­льову, а також анальгетичну дію. Застосовують при хворобах, що супроводжуються стійким, виснажливим кашлем. Побічна дія — сонливість, закрепи, звикання, залежність.

Тусупрекс (окселадин, пакселадин) — ненаркотичний протика­шльовий засіб центральної дії. Гальмує кашльовий центр, не зумо­влює залежності.

Протикашльові засоби периферійної дії пригнічують аферент­ні рецептори дихальних шляхів.

Лібексин — протикашльовий засіб периферійної дії. Справляє також бронхолітичну та протизапальну дію. Лікарської залежності не спричинює.

Відхаркувальні засоби — препарати, які розріджують мокротиння та полегшують його видалення.


Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 536 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)