АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

На сьогодні існують дві основні теорії, які підтверджені сучасними дослідженнями. Це теорія онкогену Р.Хюбнера і Г.Тодаро (1969) і теорія протовірусу Г.Теміна (1964-1970).

Теорія онкогену передбачає наявність в кожній клітині інтегрованої ДНК, що походить від вірусної часточки типу С, яка несе інформацію злоякісного переродження і утворення пухлини. Ця ДНК або її частина передається від батьків до потомства і міститься уже в клітинах ембріону. Гени, що несуть патологію, в організмі не виявляються, так як за нормальних умов знаходяться під контролем клітинних механізмів регуляції. Під впливом різних причин (внутрішніх або зовнішніх), наприклад під дією гормональних факторів, канцерогенів, опромінення, хімічного впливу, деякі ділянки генів можуть активізуватися. На даний час невідомі механізми, якими онкогени виводять клітину із-під регулюючого контролю організму і вона починає функціонувати автономно.

Теорія протовірусу передбачає наявність протовірусу – це визначена генетична система, яка, потрапивши в клітину, викликає в ній різні зміни, наприклад порушує регулюючу функцію клітин. Ця вірусна інформація може передаватися «вертикально» - від батьків до потомства і «горизонтально» - від одного організмі до іншого. Під впливом різних факторів, наприклад канцерогенів, інтегрований вірус здатний викликати пухлинну трансформацію клітини, стимулювати утворення РНК-вмісних онкогенних вірусів в самій клітині.

На даний час відомо 150 онкогенняих вірусів, які поділяють на дві групи: ДНК- і РНК-вмісні. Спільною властивістю для них є здатність трансформувати нормальні клітини в пухлинні.

ДНК-вмісні онкогенні віруси. Сімейство Adenoviridae. Онкогенними є 13 видів аденовірусів людини, з яких 3 – високо онкогенні.

Аденовіруси мають сферичну форму, діаметр віріону 70-90нм. Містять ДНК, покриту капсидом. Суперкапсид відсутній.

Ці віруси при введенні у великих кількостях підшкірно, внутрішньо легенево або в мозок хом’ячкам у 100% випадків викликають саркому.

Сімейство Papovaviridae включає два роди – Papillomavirus і Polyomavirus. Це дрібні, діаметром 43-55нм, віруси. Без оболонки з ікосаедричною симетрією. Віріони являють собою нуклеокапсид. Папіломавіруси – збудники доброякісних пухлин людини і тварин. До них відносять два серотипи папілом людини, які сприяють утворенню бородавок. Інколи доброякісні пухлини можуть переростати в карциноми.

До поліомавірусів відносять вірус поліоми мишей, вакуолізуючий вірус мавп – ОВ40 і ОВ40-подібні віруси людини. При підшкірному введенні цих вірусів хом’ячкам відбувається утворення сарком, при внутрівенному введенні – лейкозів. Ці віруси, подібно до аденовірусів, в природних умовах не викликають злоякісних пухлин, однак вірус ОВ40 може бути збудником менінгіоми.

До сімейства Herpetoviridae відносять вірус аденокарциноми Люкке нирок леопардових жаб, пташиного високоінфекційного нейролімфоматозу, лімфоми диких білохвостих кроликів, лімфом і ретикулоклітинних сарком приматів, герпес подібний вірус Епштейн-Барра, асоційований з лімфомою Беркита, інфекційним мононуклеозом і назофарингіальною карциномою людини. Онкогенними властивостями володіє вірус простого герпесу людини, викликаючи рак шийки матки. Отже ці віруси можуть викликати злоякісні пухлини у своїх природних господарів.

Сімейство Poxviridae включає вірус Шоупа, що викликає фіброму у кроликів, вірус Яба, віруси фібром білок, оленів, зайців і вірус контагіозного молюска людини викликають у своїх природних господарів доброякісні спонтанно регресуючі сполучнотканинні пухлини. Це крупні (220-300нм) віруси. Вони крім нуклеокапсиду, мають ліпопротеїдну оболонку.

Сімейство Parvoviridae – це дрібні (20-25нм) віруси, які не мають оболонки. Геном представлений одноланцюговою ДНК. До цього сімейства входять віруси панлейкемії і деякі латентні віруси.

РНК-вмісні онкогенні віруси. РНК-вмісні онкогенні віруси (онкорнавіруси) відносяться до одного сімейства – Retroviridae. Перетворення нормальної клітини в злоякісну під впливом ДНК-вірусів розглядають як результат включення ДНК-вірусу в клітинний геном. Включення ж РНК-вірусу в ДНК клітини не можливе. Лише після відкриття ферменту зворотної транскриптази, який утворює ДНК на матриці РНК, з’явилася можливість пояснити механізм дії онкорнавірусів.

До групи онкорнавірусів віднесені віруси із складним типом симетрії, з діаметром віріону 100нм. Основу цієї групи складають віруси саркомо-лейкозного комплексу птахів і мишей, що відповідають за природні саркоми і лейкози.

До онкорнавірусів відносять віруси, що викликають карциному молочних залоз мишей, щурів, мавп, індукують лейкози і саркоми у щурів, морських свинок, мавп, можливо людини. Загальними властивостями для онкогенних ретровірусів є:

- наявність одноланцюгової РНК, капсиду і суперкапсиду;

- наявність зворотної транскриптази (РНК-залежної ДНК-полімерази);

- реплікація через стадію утворення двохланцюгового ДНК-провірусу;

- інтеграція ДНК-провірусу з клітинним геномом;

Онкорнавіруси поділяють на три типи: В, С і D.

Вірус типу В має діаметр 80-120нм і відростки, розміщені на зовнішній поверхні. На даний час відомі два онкорнавіруси типу В. Один з них як в природних, так і в експериментальних умовах викликає рак молочних залоз мишей. За допомогою електронної мікроскопії стало можливим виявлення при раку молочних залоз у жінок морфологічно подібних часточок, природа яких досліджується. Інший вірус типу В виявлений у морських свинок і, можливо, пов’язаний з лейкозом у цих тварин.

Вірус типу С має діаметр 60-150нм, гладеньку поверхню і оптично електронно-щільний нуклеотид. Його виділили із пухлини і нормальних тканин макак-резусів і мавп саймірі, а також із перевитих клітин людини і свиней. Він є збудником лейкозів, саркоми у птахів, мишей, котів, мавп і ВРХ. Вважають, що участь цього вірусу в пухлинних процесах людини обов’язкова.

Єдиним онкорнавірусом, для якого експериментально доведена асоціація з деякими формами захворювань людини, є вірус типу D. За деякими, в асоціації з онкорнавірусами С і В виявляють вірус типу А. Однак більш імовірно, що самостійних вірусів типу А не існує, вони є лише стадією розвитку вірусів С і В.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 321 | Нарушение авторских прав