АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Захворювання внутрішніх органів при термічних опіках

Внаслідок дії термічних уражень в організмі виникають певні функціонально-морфологічні зміни внутрішніх органів, які відповідають періодам опікової хвороби. Тому важливу роль під час лікування, крім місцевих процедур, відіграють заходи для підтримки діяльності й усунення патологічних змін серцево-судинної системи, органів дихання і травлення, нирок, системи крові, а також обміну речовин.
При тяжких опіках нерідко зустрічається гостра серцево-судинна недостатність: з’являються частий і слабкий пульс, акроціаноз, різке зниження артеріального тиску. Причинами цього можуть бути виражений больовий фактор і згущення крові внаслідок плазмовтрати з поверхні опікових ран. Це спонукає звертати серйозну увагу на показники гемодинаміки вже на початку лікування опікового шоку.
При опікових травмах можливий розвиток первинних і вторинних пневмоній. Первинні пневмонії з’являються в уражених з опіками дихальних шляхів. Вони проявляються симптомами ураження голосових складок (сиплість), явищами трахеобронхіту, який переходить в опікові пневмонії. Вторинні запалення легень виникають у другому періоді розвитку опікової хвороби (токсемії) в 35-40 % обпечених. Пневмонії можуть бути аспіраційними, ателектатичними, гіпостатичними і септико-емболічними. Вони нерідко ускладнюються абсцесом легень або ексудативним плевритом. Діагностика їх складна внаслідок можливого перебування пов’язок на грудній клітці, появи болю в опікових ранах при дихальних рухах і вони потребують відповідного антибактеріального лікування.
При ураженні нирок часто виникає гостра ниркова недостатність, що проявляється зменшенням кількості сечі, протеїнурією, гемоглобінурією й азотемією. Сеча набуває темно-бурого кольору через наявність у ній великої кількості гемоглобіну. Олігурія є основним показником тяжкості опікового шоку. Тільки адекватне лікування гострої ниркової недостатності може врятувати життя потерпілому. У період септикотоксемії в нирках можуть виникати гнійні вогнища, які необхідно своєчасно діагностувати і правильно лікувати.
У різних періодах опікової хвороби виникають диспептичні явища. Можливий розвиток гострих виразок шлунка і дванадцятипалої кишки із шлунково-кишковими кровотечами. Внаслідок вираженої інтоксикації з’являються порушення функції печінки, що найчастіше проявляється токсичним гепатитом.
Після опіку в крові виявляють нейтрофільний лейкоцитоз, зсув формули вліво, токсичну зернистість нейтрофілів, прискорення ШОЕ. Спочатку з’являється еритроцитоз (внаслідок плазмовтрати і згущення крові), а потім анемія.
Порушується вуглеводний обмін (гіперглікемія), в крові накопичуються продукти обміну речовин. У періоди токсемії і септикотоксемії виражені зміни білкового обміну можуть призводити до опікового виснаження. Крім адекватного лікування, обпечені потребують посиленого лікувального харчування.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 496 | Нарушение авторских прав