АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лікування гострого парапроктиту.

Прогноз при парапроктиті у новонароджених залежить від своєчасної діагностики і лікування. Новонароджений з парапроктитом потребує госпіталізації у стаціонар спеціалізованого дитячого хірургічного відділення.

При надходженні у стаціонар лікувальні засоби проводяться невідкладно. Передопераційна підготовка проводиться в мінімальному об'ємі: промивання шлунку; очисна клізма з гіпертонічним розчином натрію хлориду, підшкірне введення 1% розчину атропіну у віковому дозуванні із розрахунку 0,1 мл на 1 рік життя. Всі новонародженні оперуються під наркозом (кисень фторотан, закись азоту, їх поєднання).

Дитину кладуть на операційному столі на бік, відповідно локалізації запального процесу. Масочний наркоз доповнюється місцевою анестезією 0,25% розчином новокаїну. Ділянка промежини обробляється двічі 2% розчином йоду та 70% спиртом. Місцева анестезія починається з утворення внутрішньошкірного желвака "лимонної кірочки" навколо заднього проходу, виключаючи бік ураження. Вводиться до 5-8 мл 0,25% розчину новокаїну. Під контролем пальця, який введений в пряму кишку проводиться анестезія навколокишкового простору з трьох точок. Вводиться всього 10-15 мл 0,25% розчину новокаїну. Після місцевої анестезії операційне поле і промежина знову обробляються двічі 2% розчином йоду. Для попередження опалення шкіри, яка особливо ніжна у новонародженого її обробляють 70% спиртом. Слизова оболонка прямої кишки після розтягнення сфінктера, обробляється фурациліном 1:5000. В кишку, до глибини вище зони задньопрохідних стовпів вводиться тампон, які прошитий шовковою ниткою і змочений розчином фурациліна 1:5000.

Об'єм оперативного втручання визначається локалізацією і характером процесу.

Хронічний парапроктит. Гострий та хронічний парапроктит є стадіями одного і того ж процесу. Під терміном хронічний парапроктит новонародженого розуміють формування нориць заднього проходу і прямої кишки як стадії гострого парапроктату. Норицеві форми парапроктиту у новонароджених виникають в результаті самовільного прориву абсцесу при гострому процесі, як ускладнення неповноцінного оперативного лікування при гострому парапроктиті, рецидуванні та безсимптомного розвитку. Стійкий перебіг нориць пов'язаний з наявністю внутрішнього отвору на рівні задньопрохідної пазухи та природнього виходу протоків анальної залози,

Клінічна картина хронічного парапроктиту у новонароджених досить характерна. З анамнезу у батьків можна вияснити, що дитина мала гострий парапроктит, який самостійно вскрився, або вона перенесла оперативне втручання з приводу запалення на промежині. В деяких випадках наявність нориці виявляється батьками випадково. Кліничний перебіг хронічного парапроктиту залежить від довжини та локалізації нориці, ширини його просвіту, наявності відкритого або тимчасово закритого отвору норицевого ходу з боку шкіри та слизової оболонки прямої кишки.

У новонароджених зустрічаються, частіше інших, нориці прямокишково-промежинні невеликої довжини і мають прямолінійне направлення. Наявність функціонуючої нориці не викликає порушення загального стану дитини, а при регулярному догляді за промеженою можна попередити запальну реакцію. При відсутності потрібного догляду відмічаються попрілості, гіперемія і поява гнійничків. Прямокишково-промежинні нориці схильні до рецидування. Це відбувається у випадку, коли зовнішній отвір нориці на довгий час закривається, а внутрішній залишається відкритим. При цьому формується новий абсцес, уражується крипта, яка розміщується поруч і виникає нориця нової локалізації.

При вивченні мікрофлори виявлено, що частіше зустрічається кишкова паличка у поєднанні зі стафілококом і стрептококом. Ентеровіруси є фактором що сприяє виникненню запалення.

Лікування при хронічному парапроктиті може бути консервативним та оперативним. Слідує вважати методом вибору оперативне лікування. При вирішенні питання необхідно враховувати вік дитини та характер нориці. Якщо нориця широка, функціонує і немає явищ запалення на промежині та по її ходу, то дитину слід взяти на диспансерний облік, проводити комплекс консервативних мероприємств. Оптимальним для операції є вік після трьох років.

Консервативне лікуванні при хронічному парапроктиті,проводиться в період диспансерного нагляду, як передопераційна комплексна підготовка до оперативного втручання. Воно включає обов'язковий туалет промежини після стулу, сидячі ванночки і лікувальні клізми по 10-30 мл з відвару ромашки, 1% розчину галаскорбіну та розчину фурациліну 1:5000 при температурі 36-37⁰. Маніпуляції виконуються тричі на добу з чергуванням розчинів клізм та ванночок. Термін лікування три тижні в умовах амбулаторії. Одночасно виконується електрофорез з новоіманіном 1 раз на добу на протязі всього строку лікування та промивання нориці 5% розчином галаскорбіну на протязі 6 днів. При необхідності лікування може бути повторено через 3-4 місяці.

Оперативне лікування. Операція виконується під масочним наркозом із закисом азоту, або фторотаном з киснем. Він,інколи,доповнюється місцевою анестезією. Спосіб операції вибирається в залежності від локалізації нориці, її внутрішнього та наружного отвору, довжини і відношенні до волокон зовнішнього жому.

При внутрішньосфінктерних норицях виконується операція Сельмона-Габріеля з максимальним збереженням цілосності сфінктера.

При норицях крізь сфінктерних та внутрішньосфінктерних доцільно застосовувати спосіб який дає можливість зберегти волокна жому, обробити всі елементи нориці та нанести найменшу травму.

Неповні внутрішні нориці лікуються розсіканням норицевого ходу на всьму протязі і висіканням частини слизової над ним з настипним дренуванням рани.

Ректо-вагінальні нориці доцільно лікувати оперативно з радикальним висіканням у віці після трьох років. Вони не викликають ускладнень в період новонародженості та за умов ретельного догляду за дитиною.

В профілактиці парапрактиту к новонароджених особливе місце треба відвести асептиці та антисептиці при догляді за ними.

Важливим фактором профілактики парапроктиту у новонароджених є його природнє вигодовування та раціональне харчування матері. Порушення стулу у дитини викликає запалення слизової прямої кишки, знижує його опірність, а при приєднанні стафілококової інфекції може виникнути парапроктит.

Маніпуляції у новонароджених повинні проводитися дуже ніжно (введення газовідвідної трубки, накінечника груші клізм, термометра та інш.). Найменша травма слизової задньопрохідного каналу і прямої кишки може бути воротами для інфекції і привести до запалення навколопрямокишкової клітковини.

Ретельне виконання комплексу мероприємств вірного догляду за новонародженими приведе до значного зниження кількості гострих запалень парарктальної клітквини у них.

Література: Гнойно-воспалительные заболевания новорожденных.

Долецкий С.Я.,Ленюшкин А.И..М.,1965,- 283с.

Очерки гнойной хирургии детей.

М.Л.Дмитриев и соавт., Медицина, 1973. 360 с.

Гнойная хирургия новорожденных

Ситковский Н.Б. с соавт.1982 г. с.3 – 128

Парапроктит у детей.

Автореф. Дис.к.м.н. Плотникова О.М.

Методичні розробки спіробітників кафедри.

. Гнойная хирургия детей. – Л.: Медицина, 1991

Г.А.Баиров,Л.М.Рошаль.

Мастит новонароджених.

Гнойный мастит развивается в случае проникновения гнойной инфекции через поврежденную кожу и молочные ходы либо гематогенным путем. Возбудитель - преимущественно стафилококк. Развитию мастита часто предшествует физиологическое нагрубание молочных желез. Это явление встречается как у девочек, так и у мальчиков в первые 2 нед жизни и объясняется попаданием в кровь ребенка эстрогенов матери через плаценту или с грудным молоком. Молочные железы при этом увеличиваются, в них появляется жидкость, напоминающая молозиво. При инфицировании на фоне уплотнения и увеличения молочной железы появляется гиперемия, а позже флюктуация.

Повышается температура, ухудшается общее состояние ребенка. В стадии инфильтрации показано лечение, направленное на рассасывание инфильтрата, а также назначение антибактериальной терапии, полуспиртовых или мазевых компрессов, УВЧ.
В стадии абсцедирования выполняют радиальные разрезы. При распространении процесса на окружающую клетчатку может развиться флегмона грудной клетки, требующая дополнительных насечек как показано на фотографии.

Прогноз заболевания обычно благоприятный, но при обширном расплавлении молочной железы у девочек в дальнейшем нарушаются ее развитие и функция.

Омфалит: а) катаральний, б) флегмонозный, в) некротический.

Клиническая картина соответствует таковой при флегмоне новорожденных, однако процесс локализуется в области пупка. Тактика лечения соответствует таковой при флегмоне новорожденных.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 400 | Нарушение авторских прав