АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ДИХАННЯ (5 год.)

Мета: Сформувати у учнів знання про значення дихання у житттєдіяльності організму; будову і функцію повітроносних шляхів і легень; механізм дихання, легеневий і тканинний газообмін, регуляцію дихання; голосоутворення; розкрити значення спорту та фізичної праці. Продовжити антинікотинову і протиепідемічну пропаганду. Ознайомити учнів з прийомами штучного дихання і непрямого масажу серця; навчити дітей розпізнавати органи дихання на таблицях і вологтих препаратах, встановлювати звязки будови органу з його функціями; продовжувати формувати вміння працювати з текстом, малюнками підручника.

ПЛАН:

1. Сутність дихання.

2. Еволюція органів дихання.

3. Будова і функції органів дихання.

4. Регуляція дихання

5. Вдих і видих

6. Життєва ємність легень

7. Газообмін у легенях і тканинах

8. Хвороби органів дихання.

9. Надання першої допомоги при зупинці дихання.

СУТНІСТЬ ДИХАННЯ:

Дихання – складний комплекс фізіологічних процесів, що спрямовані на забезпечення всіх клітин організму киснем і відведення від них утвореного вуглекислого газу.

Дихання складається з:

- Зовнішнього дихання (між організмом і середовищем за допомогою органів дихання)

- Транспорту газів кров'ю

- Внутрішнього дихання (тканинного та клітинного)

- Внутрішнє дихання це процес окиснення органічних речрвин до води і вуглекислого газу з виділенням тепла.

ЕВОЛОЮЦІЯ ОРГАНІВ ДИХАННЯ:

БУДОВА І ФУНКЦІЇ ОРГАНІВ ДИХАННЯ:

Повітроносні шляхи Легені

Носова порожнина:

Кістково-хрящовою перегородкою ділиться на ліву і праву половини. Кожна половина має три звивисті канали: верхній, середній і нижній.

У верхньому каналі знаходяться нюхові рецептори, до нижнього каналу відкривається носослізний канал. Канали вкриті війчастим епітелієм та містятьвелику кількість слизових залоз.

Носоглотка: розташована між носовою порожниною та глоткою.У носоглотці роташовані мигдалики – лімфатичні вузли, які при інфікуванні можуть розростатися і перетворюватися на аденоїди.

Глотка: Від глотки починається дві трубки – гортань (дихальне горло) і стравохід, розміщений позаду гортані

Гортань: Має лійкоподібну форму, зверху прикріплена до під'язикової кістки, а знизу переходить у трахею, розташована вздовж ІV – VІ шийних хребців.

Гортань утворена кількома хрящами: черпакуватим, щитовидним та надгортанником. Хрящі з'єднанні рухомо зв'язками. В горані містяться голосові зв'язки. Це парні пучки фіброзної тканини у товщі голосових складок гортані. Під час дихання голосові зв. відкриті, щоб пропустити повітря. Але коли людина говорить, м'язи змикають зв'язки. Повітря, проходячи через них починає вібрувати. Виникають звуки. Роль резонаторів при цьому виконують порожнини носа і глотка. Звукоутворення – це тісна взаємодія, яка регулюється нервовими імпульсами, що надходять з ЦНС. Центр мовлення підпорядковує ритм дихання вимовлянню слів.

Трахея: Трубка близько 12 см у чоловіків і 9-10 см у жінок. Її скелет складається з 18-20 хрящових напівкілець, що незамкнуті позаду, де трахея контактує зі стравоходом.. Це сприяє вільному проходженню їжі. Роздвоєння трахеї на 2 бронхи називають біфуркацією. Воно відбувається на рівні IV – V грудних хребців.

Бронхи: Складаються з хрящових напівкілець, що запобігає закриттю їхнього просвіту. Бронхи входять у праву і ліву легені і там розгалужуються на бронхіоли. Вся система розгалуження бронхів називається бронхіальним деревом. Розгалуження відбувається за дихотомічним принципом.

Легені: Мають губчасту будову і складаються з альвеол, бронхів та кровоносних судин. Вкриті плеврою, яка переходить і на внутрішню поверхню стінки гудної порожнини. (пристінна плевра). Між легеневою і пристінною плеврою знаходиться плевральна щілина, заплвнена рідиною, що зменшує тертя під час дихання. Легенева тканина має площу пиблизно 150кв.м. Альвеоли – елементи легень, у яких безпосередньо відбувається газообмін між повітрям та кров'ю. Права легеня більша, бо складається з трьх часток, а ліва – з двох. На внутрішній поверхні легень розташовуються ворота – місце, через яке проходять бронхи, легеневі артерії, легеневі вени, нерви і лімфатичні судини. М'язових волокон у легенях немає.

Захисна функція дихальних шляхів:

Перший бар'єр: Волоски у носових отворах

2 – й: Слизова оболонка дихальних шляхів, що вкрита війковим епітелієм.;

3 – й: рідкий слиз, що постійно виробляється келихоподібними клітинами слизової оболонки дих.шл. Цей секрет містить макрофаги, що руйнують мікробні клітини.

4 - й: поверхнево – активні речовини (макрофаги – вид лейкоцитів) в альвеолах, що утворюють захисну плівку.

РЕГУЛЯЦІЯ ДИХАННЯ:

Нервова:

Узгодженність і ритмічність дихальних рухів регулює дихальний центр. Він розміщений у довгастому мозкуі утворений групами нейронів, які забезпечують почерговість вдиху і видиху. Тому в ньому розрізняють дві частини – центр вдиху та центр видиху. Коли збуджується центр видиху, гальмується центр вдиху.

Гуморальна:

Частота дихальних рухів залежить від того, скільки вуглекислого газу є в крові. Нервові клітини дихального центру дуже чутливі до вуглекислого газу, який міститься в крові. Якщо зростає концентрація СО2, то зростає глибина і частота дихальних рухів

ВДИХ І ВИДИХ:

У легенях м'язи відсутні, тому вони не можуть самостійно скорочуватись.Обмін газами відбувається за рахунок зміни об'єму грудної клітки.

Вдих:

- Діафрагма скорочується та опускається;

- Ребра піднімаються і висуваються;

- Обєм грудної клітки збільшується;

- Тиск у легенях стає меншим, ніж ззовні тіла;

- Повітря спрямовується всередину.

Видих:

- Діафрагма розслаблюється і піднімається;

- Міжреберні м'язи розслаблюються;

- Ребра рухаються всередину і вниз;

- Об'єм грудної клітки зменшується;

- Повітря виходить з організму.

-

Типи дихання

Черевний Грудний

(в акті вдиху перев. міжреберні м'язи)

(в акті вдиху переважає діафрагма)

Чхання – це глибокий вдих, що змінюється різким коротким видихом;

Кашель - це напруження дихальної мускулатури і короткий сильний видих.

ЖИТТЄВА ЄМНІСТЬ ЛЕГЕНЬ:

Розрізняють декілька легеневих об'ємів:

- ЖЄЛ - це максимальний об'єм повітря,який людина може видихнути після одного максимального вдиху.

- Загальна ємність легенів – кількість повітря, яка вміщується в усьому просторі легенів та дихальних шляхів (5200мл)

- Залишковий об'єм – кількість повітря, що залишається у легенях після найглибшого видиху;

- Дихальний об'єм –повітря, яке вдихається і видихається при нормальному диханні (500мл);

- Мертвий об'єм – частина дихального обєму, яка не бере участі у газообміні, а знаходиться у дихальних шляхах (150 мл.)

- Резервний обєм вдиху (видиху) – обєм повітря, який можна додатково вдихнути (видихнути) після спокійного вдиху (видиху) (1500мл.)

- Хвилинний обєм дихання – це добуток дихального обєму на частоту дихання. У спокійних умовах = 6000 –9000мл

ГАЗООБМІН У ЛЕГЕНЯХ І ТКАНИНАХ:

Газообмін у легенях відбувається за рахунок дифузії кисню з альвеолярного повітря у кров (близько 50л на добу) і вуглекислого газу з крові у повітря (близько 450 л на добу).Механізмом такого газообміну є дифузія внаслідок різниці парціальних тисків.

Дифузія – це рух молекул, завдяки якому речовини проходять через мембрану, вирівнюючи свою концентрацію.

Парціальний тиск – це тиск, під яким була б та чстина газу із загального складу, якби вона займала весь обєм, що дорівнює суміші газів.

Конвективне перенесення газів всередині організму забезпечується рухом крові по системі кровообігу.

Здатність крові переносити кисень знижується двома дуже поширеними забруднювачяами: оксидом карбону (чадним газом) і азотистими сполуками, молекули яких блокують ділянки гемоглобіну, що звязують кисень. На відміну від кисню більша частина вуглекислого газу транспортується кровю у розчиненому стані, і лише невелика його частка звязується гемоглобіном та іншими білками крові. При проходжені через легені кров виділяє в альвеоли лише 10 % СО2, що в ній міститься. Решта 90% залишаються у крові, де вони відіграють дуже важливу роль буфера – речовини, яка сприяє підтриманню сталого рівня рН крові.

СКЛАД АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

Азот складає основну частину атмосферного повітря. За своїми властивостями – це інертний газ. У розчиненому стані азот постійно знаходиться у крові та рідких тканинах організму, але ні в які хімічні реакції не вступає. Йог значення для дихання полягає в тому, що він розбавляє кисень. Життя у читсому кисні було б неможливим. Розчинений у крові азот може стати причиною серйозного захворювання людини, яка знаходиться в умовах високого атмосферного тиску. Під час швидкого падіння тиску надлишок азоту не вситгає виводитися з організму людини через легені. У крові утворюються бульбашки азоту, які закупорюють дрібні кровоносні судини, викликаючи кесонну хворобу. Тому водолази, які працюють на великих глибинах, піднімаються на поверхню повільно, з 1-2 зупинками, щоб дати можливість надлишку азоту поступово залишити організм. Тому для тих, хто працює на глибині, готують спеціальні дихальні суміші, які складаються з 80 % Не і 20% О2.

ГАЗООБМІН У ЛЕГЕНЯХ:

Відбувається вальвеолах.Альвеоли легенів обплетені густою сіткою капілярів. Стінки капіляпрів і альвеол дуже тонкі, що сприяє газообміну.

Газообмін залежить від поверхні, через яку відбувається дифузія газів та від різниці парціального тиску дифундуючих газів. Такі умови є в легенях. Під час глибокого вдиху альвеоли розтягуються так, що їхня поверхня сягає 100 - 150 кв.м. є і достатня різниця парціального тиску газів газів альвеолярного повітря і газів у венозній крові

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 595 | Нарушение авторских прав