АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Оцінка стану хворого

Якщо хворий знаходиться в критичному стані чи є ризик його розвитку, анестезіолог повинен оглянути його якомога раніше. Основні джерела одержання інформації, що дозволяє скласти уявлення про стан хворого - це історія хвороби, бесіда з хворим або його родичами, дані фізикального, функціонального, лабораторного і спеціального досліджень.

Поряд із формуванням загального уявлення про захворювання, причини його виникнення і динаміку, анестезіолог має з'ясувати такі відомості:

1) вік, масу тіла, зріст, групу крові хворого;

2) супутні захворювання, ступінь функціональних розладів і компенсаторних можливостей на момент огляду;

3) склад медикаментозної терапії, що застосовувалася в останній час, тривалість прийому і дози препаратів, дату скасування;

4) алергологічний анамнез (наявність незвичайних реакцій на медикаментозні засоби й інші речовини);

5) наявність в анамнезі хірургічних втручань;

6) час останнього прийому рідини та їжі;

7) у жінок слід дізнатися дату останньої й очікуваної менструації, її звичайний характер;

8) наявність професійних шкідливостей і шкідливих звичок;

9) характерологічні та поведінкові особливості, психічний стан, переносимість болю.

Наказом МОЗ України рекомендована до використання класифікація ступеня операційного ризику за В.А. Гологорським, що крім оцінки фізичного статусу пацієнта враховує обсяг і характер хірургічного втручання:

Загальна анестезія чи наркоз (від грецького narcosis - ціпеніти) – це гальмування ЦНС, що виникає під впливом різних анестетиків, супроводжується втратою свідомості, чутливості, рухів, умовних і деяких безумовних рефлексів і яке зникає при припиненні введення анестетиків.

Методи анестезії:

· Термінальна (місцева) – блокування больових імпульсів анестетиком, що безпосередньо впливає на чутливі нервові закінчення.

· Реґіонарна (або анестезія «протягом») – блокування проведення больового імпульсу на відстані від зони операції, але не на рівні ЦНС. До її різновидів належать:

- провідникова (стовбурна);

- анестезія нервових сплетень (паравертебральна, плексусна);

- епідуральна;

- спинномозкова або субарахноїдальна.

· Загальна анестезія – блокада сприйняття болю на рівні ЦНС.

1. Різновиди за глибиною пригнічення свідомості:

- Седація – контрольований рівень медикаментозної депресії свідомості, при якому збережені захисні рефлекси, що забезпечують адекватне дихання, і збережені відповіді на фізіологічні стимули або вербальні команди.

- Наркоз – штучно викликаний глибокий сон із втратою свідомості та больової чутливості. Його поділяють на види:

1)за кількістю анестетиків, що використовуються: однокомпонентний та багатокомпонентний;

2) за способом введення анестетиків: інгаляційний і неінгаляційний;

3) за методом інгаляційної анестезії: масковий (орофарингеальний, назофарингеальний), за допомогою ларингомаски, ендотрахеальний (назо – або оротрахеальний), через трахеостому;

4) за способом введення неінгаляційних анестетиків: внутрішньовенний, внутрішньом’язовий, пероральний, прямокишковий, внутрішньо порожнинний.

2. Різновиди за кількістю компонентів, що використовуються:

- однокомпонентний - всі етапи, починаючи від вступного наркозу до завершення анестезії, забезпечують введенням одного фармакологічного препарату;

- багатокомпонентний – проводиться одночасним введенням кількох загальних анестетиків. Підвиди багатокомпонентної анестезії: змішана(введення кількох анестетиків одним шляхом), комбінована (послідовне використання кількох загальних анестетиків, які вводять різними шляхами, або їх комбінація з іншими препаратами).

3. Компоненти загальної анестезії:

- медикаментозний сон (хворий не повинний бути присутнім на власній операції);

- аналгезія - блокада сприйняття болю;

- -нейровегетативна блокада - гальмування соматичних і вегетативних (нейровегетативних і нейроендокринних) реакцій на біль застосуванням анальгетиків,анестетиків,місцевої анестезії;

-міорелаксація - розслаблення поперечносмугастої мускулатури й усунення рухових реакцій;

- підтримка адекватного газообміну і легеневої вентиляції шляхом забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів за допомогою усунення западання язика, интубації, трахеостомії, штучного підвищення змісту кисню в крові в результаті збагачення дихальної суміші киснем чи проведенням ГБО; проведення ШВЛ, зниження потреби організму в кисні внаслідок штучної гіпотермії.

- підтримка адекватного кровообігу і контроль за ним шляхом заповнення дефіциту обсягу циркулюючої крові переливанням крові і кровозамінників; попередження гноблення насосної функції серця; регуляції тонусу кровоносних судин, екстракорпоральним кровообігом.

- регуляція обмінних процесів - попередження кисневого голодування, забезпечення водно-електролітного балансу, енергетичних потреб організму, попередження порушень терморегуляції.

Перед будь-якою анестезією, виконуваної в плановому порядку, необхідно:

- поговорити з хворим про майбутню анестезію, одержати його згоду на обраний метод, дати рекомендації про поводження в найближчому післяопераційному періоді;

- заборонити йому приймати їжу перед операцією (не менше ніж за 5- 6 годин);

- порадити хворому спорожнити сечовий міхур вранці перед операцією і зняти зубні протези;

- призначити премедикацію.

Крім того, при необхідності призначають очисну клізму ввечері, напередодні операції, а також ранком.

Премедикація – це комплекс медикаментозних і безмедикаментозних заходів, спрямованих на забезпечення підготовки хворого до проведення анестезії.

Види премедикації:

- лікувальна – призначається з метою нормалізації життєво важливих функцій організму, корекції показників гомеостазу, лікування супутніх і профілактики загострень хронічних захворювань;

- профілактична:

· психологічна – кожен пацієнт має право і повинен бути інформований про майбутнє знеболювання, на яке він повинен дати письмову згоду;

· механічна – порожній або спорожнений шлунок і кишечник;

· медикаментозна – перед наркозна підготовка нейролептиками, транквілізаторами, снодійними, центральними анальгетиками, антигістамінними, антихолінергічними препаратами.

Завдання медикаментозної підготовки:

- забезпечити седативний ефект;

- зменшити споживання анестетиків і підсилити їх аналгетичну та анестетичну здатність.

NB! Після премедикації хворий не повинен вставати з ліжка!

Доставляти хворого в операційну слід тільки на каталці!

Ввідний наркоз – етап комбінованого загального знеболювання, що забезпечує поступове введення в наркоз без стадії збудження.

Препарати для ввідного наркозу: інгаляційні (фторотан, закис азоту), неінгаляційні анестетики (тіопентал натрію, натрію оксибутират, кетамін, пропофол) або їх комбінації).

Наркоз періоду підтримки – проведення наркозу протягом усього оперативного втручання. Основне завдання полягає в ефективному захисті хворого від операційного стресу і забезпеченні оптимальних умов для роботи хірурга.

Виведення з наркозу починається з моменту припинення подачі анестетика. Основне завдання – відновлення адекватного спонтанного дихання (відсутність ознак тахіпное, ціанозу при диханні повітрям протягом 5 – 10 хвилин; правильний ритм дихання) та захисних рефлексів (глоткового, кашльового).

Клінічна картина наркозу залежить від особливостей впливу того чи іншого загального анестетика на ЦНС, що визначається характером і послідовністю зміни рефлексів, дихання й кровообігу, тонусу м’язів.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 590 | Нарушение авторских прав