АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Мал. 1. Макропрепарат головного мозку при менігніті.

3. Клінічна картина менінгіту:

Діагноз менінгіту встановлюється на підставі наявності 3 синдромів:

1) Загальноінфекційного

2) Оболонкового (менінгеального)

3) Синдрому запальних змін у лікворі

Загальноінфекційний синдром: лихоманка, відчуття жару. підвищення температури тіла, лейкоцитоз у крові зі зміщенням формули вліво, підвищення ШОЕ.

Менінгеальний синдром – це синдром подразнення мозкових оболонок, який складається з:

-Загальномозкових симптомів: головний біль, блювання, судоми, порушення свідомості (психомоторне збудження або оглушення, сопор і навіть кома).

- Оболонкових симптомів:

1. загальна гіперестезія, в тому числі фоно- та фотофобія.

2. реактивні больові феномени:

– виличний симптом Бехтєрєва;

– болючість при натисканні на очні яблука, тригемінальні точки, потиличних нервів;

3. М’язові тонічні симптоми:

– ригідність потиличних м’язів;

– симптоми Керніга, верхній, середній і нижній симптоми Брудзинського;

Мал.2.

-Синдрому запальних змін у лікворі:

При гнійних менінгітах: плеоцитоз нейтрофільний (тисячі клітин/мм3, переважають нейтрофіли: н>л), виявлення збудника.

При серозних менінгітах: плеоцитоз лімфоцитарний (десятки або сотні клітин/мм3, переважають лімфоцити: л>н), виявлення збудника.

Можливий енцефалітичний синдром у разі залучення в патологічний процес тканини мозку. Неврологічний статус: центральні парези, паралічі, порушення вищих мозкових функцій, епілептичні напади.

4. Менінгізм – це стан, коли за наявності менінгеального синдрому відсутні запальні зміни в лікворі (зустрічається при різних інтоксикаціях або інфекційних захворюваннях і виникає за рахунок подразнення мозкових оболонок, а не істинного запального процесу в них - пневмонія, грип, сальмонельоз, дизентерія, ниркова та печінкова недостатність та ін.).

5. Дані спеціальних додаткових обстежень:

– дослідження ліквору

– Бактеріологічне та серологічне дослідження ліквору виявляє збудника гнійного менінгіту. Має значення визначення його чутливості до антибіотиків.

– Виявлення ДНК збудників в лікворі методом ПЛР: вірусу: простого герпесу (І, ІІ типу), Епштейн-Барр (ІV тип) та цитомегаловірусу (V тип); мікобактерії туберкульозу.

– ЕЕГ у хворих з судомами з метою виявлення епілептичної активності

– КТ та МРТ. Значення цих методів у гострому періоді менінгіту обмежене. Вони вагомі для діагностики менінгоенцефаліту, абсцесу мозку.

– При виявленні абсцесу мозку показана консультація нейрохірурга

– Офтальмологічне дослідження

– ЛОР-дослідження для виявлення первинного вогнища гнійного менінгіту.

Диференційна діагностика:

1. Для визначення типу менінгіту (серозний – гнійний)

2. Проводиться із захворюваннями, які протікають із подібними клінічними симптомами: субарахноїдальний крововилив, геморагічний інсульт, гостра гіпертензивна енцефалопатія; інфекції, які можуть супроводжуватися менінгізмом; абсцес мозку; тромбоз пазух твердої мозкової оболонки; пухлини мозку (позамозкові); карциноматоз оболонок головного та спинного мозку, саркоїдоз оболонок; гіпертензивний синдром при травмах головного мозку.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 430 | Нарушение авторских прав