АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Нестабільна стенокардія.

1. Стенокардія, яка виникла вперше.

Напади стенокардії виникли вперше на протязі 28 днів. Частота та інтенсивність ангінозних нападів можуть наростати, що є несприятливою проностичною ознакою. Нерідко відмічаються ішемічні зміни збоку ЕКГ.

Найбільш небезпечним для розвитку ІМ є повтор нападів один за одним впродовж 15-30 хв, що не знімаються нітрогліцерином.

2. Прогресуюча стенокардія напруги.

Частішають напади стенокардії, вони стають тривалішими, виникають при меншому фізичному навантаженні, потребують збільшення дози нітрогліцерину. Зміни на ЕКГ можуть зберігатися впродовж 3 і більше днів.

3. Рання післяінфарктна стенокардія (з 3 до 28 діб).

Діагностика стенокардії. Діагностика різних форм СТ здійснюється з допомогою наступних функціональних проб:

- холодової проби;

- гіпервентиляційної проби;

- проби з динамічним навантаженням:

а) велоергометрія;

б) тредміл-тест;

- психоемоційного стрес-тесту;

- фармакологічних проб;

а) з діпірідамолом;

б) з ізадрином;

в) з ергометрином;

- черезстравохідної передсердної електростимуляції;

- цілодобового моніторування ЕКГ;

- коронарної ангіографії.

Диференційний діагноз стенокардії проводиться з болем при наступних захворюваннях:

1. Стеноз гирла аорти;

2. Мітральні вади серця;

3. Недостатність клапанів аорти;

4. Гіпертрофічна кардіомегалія;

5. Міокардити;

6. Перикардити;

7. Синдром пролабування мітрального клапану;

8. Нейроциркуляторна дистонія;

9. Дисгормональна міокардіодистрофія;

10. Тонзилогенні кардіоміопатії;

11. Порушення функції щитовидної залози.

При екстракардіальних захворюваннях:

1. Патологія ребер;

2. Синдром переднього драбинчастого м”язу;

3. Міозити грудної стінки;

4. Оперізуючий лишай;

5. Захворювання хребта;

6. Захворювання органів дихання;

7. Спазм стравоходу;

8. Кила стравохідного отвору діафрагми;

9. Холецистити;

10. Виразкова хвороба.

Лікування стабільної стенокардії (За рекомендаціями Американського Коледжу Кардіологів та Американської Кардіологічної Асоціації, 1999).

КЛАСИФІКАЦІЙНА СИСТЕМА ЛІКУВАЛЬНИХ ПІДХОДІВ

Клас І - лікувальна процедура, ефективність/користь якої встановлена

Клас II - лікувальна процедура, ефективність/користь якої дискутабельна:

Клас ІІа - більше доказів щодо ефективності

Клас ІІв - менше доказів щодо ефективності

Клас ІІІ - лікувальна процедура, щодо якої існують докази про її неефективність та шкідливість

Вірогідність доказів діагностичних та лікувальних заходів:

А. Дані доведені з високим ступенем вірогідності в багатоцентрових рандомізованих клінічних дослідженнях.

В. Дані доведені в рандомізованих дослідженнях з малою кількістю пацієнтів або дослідження не повністю рандомізоване.

С. Низький ступінь доказів, який базується на думці експертів, як правило використовується на початку створення рекомендацій.

Клас І:

1. Аспірин при відсутності протипоказів (рівень доказів А).

2. бета-блокатори як початкова терапія при відсутності протипоказів у пацієнтів з попереднім ІМ (рівень доказів А).

3. бета-блокатори як початкова терапія при відсутності протипоказів у пацієнтів без попереднього ІМ (рівень доказів В).

4. Антагоністи Са* та/або нітрати тривалої дії як початкова терапія, коли бета-блокатори протипоказані (рівень доказів В).

5. Антогоністи Са* та/або нітрати тривалої дії в комбінації з бета -блокаторами, коли початкове лікування бета -блокаторами не було успішним (рівень доказів В).

6. Антогоністи Са* та/або нітрати тривалої дії в комбінації з бета -блокаторами, якщо при початковому лікуванню бета -блокаторами з'явились важкі побічні енфекти (рівень доказів С).

7. Нітрогліцерин сублінгвально або нітрогліцерин - аерозоль для негайної ліквідації нападу стенокардії (рівень доказів С).

8. Ліпідознижуюча терапія у пацієнтів з документованою або підтверженою ІХС та ЛПНЩ >130 мг/dl при цільовому рівні ЛПНЩ <100мг/dl (рівень доказів А).

*- уникати застосування короткодіючих антагоністів кальція дигідропіридинового ряду.

Клас ІІа:

1. Клопідогрель при протипоказах до аспірину (рівень доказівВ).

2. Антогоністи Са* недигідропіридинового ряду тривалої дії замість бета-блокаторів як початкова терапія (рівень доказів В).

3. Ліпідознижуюча терапія у пацієнтів з документованною або підтвердженою ІХС та рівнем ЛПНЩ 100-129 мг/dl, при цільовому рівні ЛПНЩ 100 мг/dl (рівень доказів В)

Клас ІІб:

Помірна антикоагулянтна терапія варфарином на додаток до аспірину (рівень доказів В).

КласІІІ:

1. Дипіридамол (рівень доказів В).

2. Хелатна терапія (рівень доказів В).

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 433 | Нарушение авторских прав