АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

НАКЛАДАННя СКОБОК МІШЕНН.

Скобки Мішеля накладають після знеболення на чисті операційні рані та на побутові рани не пізніше як за 6 годин після їх нанесення.

А. Місце проведення:

Чиста операційна, кабінет до клінічної практики.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Стерильні скобки Мішеля.

2. Пінцет для накладання та зняття скобок Мішеля.

3. Йодонат.

4. Стерильний перев’язувальний матеріал.

5. Перекис водню.

6. Пінцети хірургічні — 2 шт.

7. Лоток з маркіровкою “Стерильно”.

8. Лоток з маркіровкою “Відпрацьований матеріал”.

В. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Обробити руки, як на операцію (див. модуль "Асептика та антисептика| блок — “Підготовка рук до операції”).

2. Одіти стерильні гумові рукавички.

3. Стерильним пінцетом зняти верхню захисну серветку. Викинути її раза з пінцетом у спеціальний лоток.

4. Іншим стерильним пінцетом зняти серветку з рани. Викинути її у ЛОТОЛ

5. Зробити туалет раньової поверхні (див. модуль-блок “Відкриті механічн пошкодження”).

Г. Основні етапи виконання:

1. Пінцетом взяти марлеву кульку. Вмочити її в йодонат. Залишки йодонат віджати у край склянки. Обробити края рани йодонатом. Кульку з йодо натом викинути у лоток.

2. Стерильну скобку Мішеля вставити у спеціальний пінцет для накладання скобок Мішеля. Взяти його у праву руку.

3. В ліву руку взяти хірургічний пінцет, з його допомогою звести разої^ краї рани.

4. Прикласти скобку до зведених країв рани. Стиснути бранші пінцета для накладання скобок. При цьому скобка згинається, а її гострі частинні фіксують зведені краї рани.

5. Після зшивання рани за допомогою скобок Мішеля пінцетом береться марлева кулька, мочається в йодонат, обробляється йодонатом місце) накладання скобок Мішеля.

6. Пінцетом взяти стерильну серветку, накласти її поверх швів.

7. Накласти клеолову або колодійну пов’язку (див. модуль-блок "Відкриті | механічні пошкодження”).

Д. Подальша тактика:

Слідуюча контрольна перев’язка проводиться на слідуючий день.

2.5. ЗНЯТТЯ СКОБОК МІШЕЛЯ.

Скобки Мішеля знімаються в чистій перев’язувальній з асептичної рани на

6-7 день, а також в разі її нагноювання — в гнійній перев’язувальній.

А. Місце проведення:

перев’язувальна, кабінет доклінічної практики.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Лоток з маркіровкою “Стерильно”.

2. Лоток з маркіровкою “Відпрацьований матеріал”.

3. Йодонат.

4. Стерильний перев’язувальний матеріал.

5.Пінцет для накладання та зняття скобок Мішеля.

6.2 стерильні хірургічні пінцети.

В. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Хворого посадити або покласти так, щоб був вільний доступ до рани.

2.Руки чисто вимити, висушити, обробити спиртом, одягти стерильні рукавички.

Г. Основні етапи виконання навику:

1.Стерильним пінцетом зняти з рани верхню захисну серветку. Викинути разом з пінцетом у спеціальний лоток.

2. Іншим стерильним пінцетом зняти серветку з рани. Викинути її у лоток. 3.Пінцетом взяти марлеву кульку. Вмочити її у йодонат. Залишки йодонату віджати у край склянки. Обробити кулькою рану з накладеними скобками Кульку з йодонатом викинути у лоток.

4.Взяти у праву руку спеціальний пінцет для зняття скобок Мішеля. Підвести гострий кінець пінцета під скобку.Стиснути брашні пінцета. При цьому скобка випрамляється, її гострі частини виходять з шкіри, скобка знімається.

5.Після зняття всіх скобок пінцет для зняття скобок покласти у лоток для відпрацьованого матеріалу. Хірургічним пінцетом взяти марлеву кульку, змочити її йодонатом, обробити місце зняття скобок.

6.Пінцетом взяти стерильну серветку, накласти її на рану.

7.Накласти креолу або колоїдну повязку (див. модуль-блок «відкриті механічні пошкодження»).

Д. Подальша тактика:

Повязку з місця зняття скобок Мішелля хворий знімає самостійно на 2-3 день.

IV. МОДУЛЬ “ГЕМОСТАЗ”.

Зупинити кровотечу повинна вміти кожна людина, а особливо — медичний працівник, який робить це кваліфіковано, грамотно.

Невірно надана перша допомога при кровотечах може призвести до цілого ряду ускладнень, зробити хворого інвалідом. Не надання допомоги хворому при кровотечах призводить до смерті, карається за КК України.

До модуля «Гемостаз» описані наступні навики:

Оснащення блоку:

кровоспинний джгут Есмарха, бинти, паличка.

Схема написання алгоритму навика:

A. Місце проведення.

Б. Оснащення робочого місця.

B. Попередня підготовка до виконання навику.

Г. Основні етапи виконання.

Д. Подальша тактика.

1, ПАЛЬЦЕВЕ ПРИТИСНЕННЯ ПЛЕЧОВОЇ АРТЕРІЇ.

Проводиться при артеріальній кровотечі.

A. Місце проведення:

будь-яке.

Б. Оснащення робочого місця:

без особливостей.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

Пригадати, що плечова артерія проходить по внутрішній поверхні плечо­вої кістки вздовж медіального краю двуголового м’яза плеча.

Г. Основні етапи виконання:

1. Пальці рук (крім великого) завести з медіального боку під двуголовий м’яз посередині. Двухголовий м’яз при цьому зміщається догори.

2. Визначити пальцями пульсацію плечової артерії.

3. Притиснути артерію до плечової кістки. Кровотеча при цьому повинна зупинитися. (При доклінічному відпрацюванні зникає пульс на проме­невій артерії кінцівки).

Д. Подальша тактика:

В зв’язку з тим, що артеріальна кровотеча самостійно не зупиняється, після пальцевого притиснення артерії необхідно:

1. Накласти кровоспинний джгут або джгут-закрутку.

2. Транспортувати хворого у лікарню.

2. НАКЛАДАННЯ ДАВЛЯЧОЇ ПОВ’ЯЗКИ НА ВЕРХНЮ КІНШВКУ.

Виконується при венозній кровотечі.

A. Місце проведення:

будь-яке.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Бинт.

2. Валик.

3. Серветка.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Хворого посадити.

2. Пошкодженій ділянці надати зручного положення.

3. Щільно скласти кусок тканини (марлі, бинта, тканини) у вигляді валика.

4. Г. Основні етапи виконання:

1. Рану накрити серветкою.

2. На серветку накласти щільний валик.

3. Валик прибинтувати тугою коловою пов’язкою (див. модуль “Десмур­

гія”, блок “Пов’язки на кінцівки”).

Д Подальша тактика:

Хворому звернутися до лікаря.

3. НАКЛАДАННЯ КРОВОСПИННОГО ДЖГУТА НА ВЕРХНЮ КІНЦІВКУ.

Виконується при артеріальній кровотечі.

А.Місце проведення:

будь-яке.

Б.Оснащення робочого місця:

1. Кровоспинний джгут Есмарха.

2. Папір.

3. Ручка.

4. Косинка.

В.Попередня підготовка до виконання навику:

1. Хворого посадити або укласти.

2. Місце подальшого накладання джгута закрити тканиною.

3. Взяти джгут, стати лицем до хворого.

Г.Основні етапи виконання:

1. Джгут розтягнути посередині.

2. Розтягнутою частиною прикласти до внутрішньої поверхні верхньої або нижньої третини плеча. В натягнутому стані завести кінці на зовнішню сторону. Перехопити кінці в одну руку.

3. Не послабляючи джгута, один кінець розтягуючи, обмотати навколо руки, слідкуючи при цьому, щоб тури джгута перекривали один одний на 1/3 або 2/3.

4. Обмотати навколо руки розтягуючи, другий кінець. Слідкувати, щоб між турами бинта не було простору).

5. Кінці джгута закріпити на замок або зав’язати.

6. Оцінити якість накладеного джгута: джгут накладено вірно, якщо:

1. Кровотеча зупинилася.

2. Рука зблідла.

джгут накладено не вірно, якщо:

1. Кровотеча не зупинилася.

2. Рука посиніла. Переробити!

7. На аркуші вказати час і дату накладання джгута, розписатися, вказавши своє прізвище, ініціали. Аркуш закріпити на видне місце під джгутом.

8. Відкрите пошкодження перевести в закрите (рану закрити серветкою).

9. Периферійну ділянку кінцівки укутати, не прикриваючи при цьому джгут.

10. На руку накласти підтримуючу косинкову пов’язку (див. модуль “Дес­мургія”, блок “Косинкові пов’язки”).

11. Хворому ввести знеболюючі засоби.

Д: Подальша тактика:

Хворого транспортувати в лікарняний заклад.

3. НАКЛАДАННЯ ДЖГУТА-ЗАКРУТКИ НА ВЕРХНЮ КІНЦІВКУ.

4. Виконується при артеріальній кровотечі.

A. Місце проведення:

будь-яке.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Бинт.

2. Паличка.

3. Аркуш.

4. Ручка.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Хворого посадити або укласти.

2. Місце подальшого накладання джгута закрити тканиною.

3. Відірвати частину бинта довжиною 30-50 см (бинт можна замінити смуж­кою тканини).

4. Стати лицем до хворого.

Г. Основні етапи виконання:

1. На ділянці накладання джгута зав’язати (не щільно) смужку бинта на 2 вузли.

2. Поверх зав’язаних вузлів на відстані близько 5-7 см зав’язати один по­верх одного ще 2 вузли.

3. В отвір між першими і другими вузлами вставити паличку.

4. Повертаючи паличку, закрутити смужку бинта так, щоб вона стиснула кінцівку і кровотеча зупинилася. Кінцівка при цьому повинна збліднути.

5. Паличку зафіксувати (можна коловим туром бинта).

6. На аркуші вказати час і дату накладання закрутки, розписатися, вказав­ши свої прізвище, ініціали. Аркуш закріпити на видне місце під закрут­кою.

7. Відкрите пошкодження перевести в закрите (рану закрити серветкою).

8. Периферійну ділянку кінцівки укутати, не прикриваючи при цьому джгут.

9. На руку накласти підтримуючу косинкову пов’язку (див. модуль “Дес­мургія”, блок “Косинкові пов’язки").

10. Хворому ввести знеболюючі засоби.

Д. Подальша тактика:

Хворого транспортувати в лікарняний заклад.

МОДУЛЬ “ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ”.

Безпосередньо перед переливанням крові середній медичний персонал проводить визначення групи крові і Rh-належності у хворого та перепровіряє їх у флаконі і, показавши результати лікареві, фіксує їх в історії хвороби та карті переливання крові. Обов’язково проводиться три проби, про результати сповіщається лікарю.

Модуль “Переливання крові” включає слідуючі навики:

ДОДАТОК ДО МОДУЛЯ:

Враховуючи, що помилки при виконанні навиків можуть призвести до от­римання невірних результатів та смерті хворого, всі навики віднесені до 4 рівня відповідальності.

Оснащення модуля:

етиловий спирт 96% — 10 мл, бікс з ватними кульками, стерилізатор зі стерильними скарифікаторами, лоток для використаних ватних кульок, бікс зі стерильними рукавицями, спеціальна тарілка для визначення груп крові, си­роватки 4 груп двох серій, фізіологічний розчин, скляні палички для розмі­шування крапель, антирезусна сироватка, чиста пробірка, тарілка для визна­чення Rh-належності, пробірка з відстояною кров’ю хворого, флакон з кро­в’ю донора, тарілка для проведення проби, скляна паличка, чашка Петрі, во­дяна баня, одноразова система для переливання, штатив для тривалих вли­вань, лоток, джгут.

Схема написання алгоритму навика:

1. Місце проведення.

2. Оснащення робочого місця

3. Попередня підготовка до виконання навичку.

4. Основні етапи виконання.

1. ВІЗУАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПРИДАТНОСТІ КРОВ! ДО ПЕРЕПИВАН­НЯ.

A. Місце проведення:

маніпуляційна або палата для переливання крові.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Флакон з кров’ю.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Вийняти відстояну кров із холодильника.

Г. Основні етапи виконання:

1. Визначення цілосності флакона і герметичність його закупорювання.

2. Вивчення паспорту крові (звертається увага на позначення групи крові,Rh -належності, дату забору).

3. Визначення якості плазми(колір, прозорість, однорідність).

2. ВИЗНАЧЕННЯ ГРУПИ КРОВІ.

A. Місце проведення:

маніпуляційна або палата для переливання крові.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Етиловий спирт 96% — Юмл.

2. Бікс з ватними кульками.

3. Стерилізатор зі стерильними скарифікаторами.

4. Лоток для використаних ватних кульок.

5. Бікс зі стерильними рукавицями.

6. Спеціальна тарілка для визначення груп крові.

7. Сироватки 4 груп двох серій.

8. Фізіологічний розчин.

9. Скляні палички для розмішування крапель.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Одягти халат, шапочку, маску.

2. Помити руки під проточною водою з милом.

3. Витерти рушником.

4. Одягти стерильні рукавиці.

Г. Основний етап виконання.

1. На спеціальну тарілку в кожну лунку наносять відповідні сироватки 4 груп 2-х серій.

2. Палець хворого протирають ватною кулькою з 96% етиловим спиртом.

3. Палець хворого проколюють скарифікатором.

4. Першу краплю крові витирають.

5. До кожної краплі сироватки додають в 10 разів меншу краплю крові хворого, перемішуючи їх окремими скляними паличками.

6. Вичікують 4 хвилини, після чого до кожної лунки додають по одній краплі фізіологічного розчину.

7. Вичікують 1 хвилину і показують результат лікареві. Якщо аглютинація виникла у лунках з 1 і 3 групою — кров 2 групи, якщо аглютинація не виникла ні в одній з лунок — кров 1 групи, якщо аглютинація виникла в лунках з 1 і 2 групою — кров^ групи, якщо аглютинація виникла в лунках з 1, 2 та 3 групою — кров 4 групи.

І ВИЗНАЧЕННЯ ГРУПИ КРОВІ ЗА ДОПОМОГОЮ ЦОЛІКЛОНІВ АНТИ- А ТА АНТИ-В.

Л. Місце проведення:

маніпуляційна або палата для переливання крові.

В. Оснащення робочого місця:

1. Етиловий спирт 96% — 10 мл.

2. Флакон з ватними кульками.

3. Одноразові стерильні скарифікатори.

4. Флакон для використаних ватних кульок.

5. Гумові рукавички.

6. Плитка з відповідними написами: "анти-А" та "анти-В".

7. Цоліклони анти-А та анти-В.

8. Флакон для використаних скарифікаторів.

9. Скляні палички (або скельця) для розміщування крапель.

Н. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Одягти халат, шапочку, маску.

2. Помити руки під проточною водою з милом, витерти рушником.

3. Одягти гумові рукавички.

Г. Основні етапи виконання:

1. На плитку під відповідними написами наносять Цоліклони анти-А та анти- В по одній великій краплі (0,1 мл.).

2. Палець хворого протирають ватною кулькою з 96% етиловим спиртом

3. Палець хворого проколюють скарифікатором.

4. Поряд з краплями антитіл наносять досліджувану кров по одній ма­ленькій краплі, приблизно в 10 раз меншу ніж крапля антитіл (0,01 мл.). При цьому беруть першу краплю крові.

5. Антитіла і кров ретельно змішують.

6. Спостереження за ходом реакції з Цоліклонами проводять при легкому погойдувані плитки на протязі не більше 2,5 хв. Показують результат лікареві.

Примітка. Результат реакції може бути позитивним або негативним.

Позитивний результат виражається в аглютинації (склеюванні) еритро­цитів.

Аглютинація з Цоліклонами анти-А та анти-В як правило наступає в перші 3-5 секунд. Але спостереження слід проводити на протязі 2,5 хвилин в зв’язку з тим, що може наступити пізня аглютинація зі слабими антигена­ми А та В.

Д. Подальша тактика:

Роблять висновок, до якої групи належить кров.

а) якщо аглютинація не виникла ні з Цоліклоном анти-А, ні з Цоліклоном Анти-В, значить в еритроцитах крові немає антигенів А та В і кров нале­жить до групи О(І).

б) якщо аглютинація спостерігається тільки з Цоліклоном анти-А, це озна­чає, що в еритроцитах крові знаходиться тільки антиген А і кров нале­жить до групи А(ІІ).

3) якщо аглютинація виникла тільки з Цоліклоном анти-В, це означає, що кров належить до групи В(ІІІ).

4) якщо аглютинація виникла як з Цоліклоном анти-А, так і з Цоліклоном анти-В, значить дані еритроцити містять обоє антигени (А та В) і кров належить до групи АВ(ІІУ).

Примітка: Якщо за Цоліклонами визначена АВ (IV) група крові необ­хідно додатково провести контрольне обстеження даної крові з ізотонічним розчином хлористого натрію.

Для цього змішують одну велику краплю (0,1 мл.) ізотонічного розчину з маленькою краплею (0.01мл.) досліджуваної крові. При відсутності аг­лютинації в цій контрольній краплі — кров належить до АВ(ІУ) групи.

При наявності аглютинації в контрольній краплі рекомендується повторне визначення групи крові за допомогою відмитих еритроцитів цієї крові.

4. ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗУС-НАЛЕЖНОСТІ ЕКСПРЕС-МЕТОДОМ.

A. Місце проведення:

маніпуляційна або палата для переливання крові.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Антирезусна сироватка.

2. Фізіологічний розчин.

3. Скляні палички для розмішування.

4. Чиста пробірка.

5. Тарілка для визначення І^-належності.

6. Етиловий спирт 96% — 10 мл.

7. Бікс з ватними кульками.

8. Лоток для використаних ватних кульок.

9. Стерилізатор зі стерильними скарифікаторами.

10. Бікс зі стерильними рукавичками.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Одягти халат, шапочку, маску.

2. Помити руки під проточною водою з милом.

3. Витерти рушником.

4. Одягти стерильні гумові рукавички.

Г. Основний етап виконання.

1. В пробірку (або на тарілку, чашку Петрі тощо) додають антирезусну сироватку.

2. Додають досліджувану кров у співвідношенні 5:1.

3. Вичікують 4 хвилини і додають краплю фізіологічного розчину. Розмі­шують.

4. Вичікують 1 хвилину і показують результат лікареві (якщо виникла аглю­тинація — кров резус позитивна і навпаки).

5. ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗУС-ФАКТОРА ЕКСПРЕС МЕТОЛОМ РЕАГЕНТОМ

АНТИ-Л СУПЕР.

А. Місце проведення:

маніпуляційна або палата для переливання крові.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Етиловий спирт 96%-10 мл.

2. Флакон з ватними кульками.

3. Одноразові стерильні скарифікатори.

4. Флакон для використаних ватних кульок.

5. Гумові рукавиці.

6. Пластинка для визначення резус-фактора.

7. Реагент анти-Д СУП ЕР.

8. Пробірка.

9. Скляна паличка (або скельце) для розмішування крапель.

10. Флакон для використаних скарифікаторів.

В. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Одягти халат, шапочку, маску.

2. Помити руки під проточною водою з милом, витерти рушником.

3. Одягти гумові рукавиці.

Г. Основні етапи виконання:

1. На пластинку наносять велику краплю (біля 0,1 мл.) реагенту.

2. Поряд розміщують маленьку краплю (0,01-0,05 мл.) крові.

3. Змішують кров з реагентом.

4. Через 20-30 сек. починають похитувати тарілочку.

5. Чекають 3 хвилини і враховують результат реакції.

Примітка: Реакція аглютинації з'являється через 10 сек, але чітко починає проявлятися через 30-60 сек. Пластинку після змішування реагенту з кров'ю) рекомендується похитувати не спочатку, а через 20-30 сек. Це дозволяє за цей час розвинутися більш повній і вели- копелюстковій аглютинації.

Д. Подальша тактика:

Роблять висновок про належність крові до резус-фактора.

а) якщо аглютинація видима, кров резус-позитивна;

б) якщо аглютинація не виникла, кров резус-негативна.

Примітка: Якщо резус-фактор визначають у донора, то в разі нега­тивної реакції аглютинації (резус-фактор негативний) обов'язково кров перевіряють з реагентом анти-С СУПЕР.

6. ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗУС-ФАКТОРА ЕКСПРЕС МЕТОЛОМ РЕАГЕНТОМ

АНТИ-С СУПЕР.

А. Місце проведення:

маніпуляційна або палата для переливання крові.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Етиловий спирт 96%-10 мл.

2. Флакон з ватними кульками.

3. Одноразові стерильні скарифікатори.

4. Флакон для використаних ватних кульок.

5. Гумові рукавички.

^: 6. Пластинка для визначення резус-фактора.

7. Реагент анти-С СУПЕР.

8. Пробірка.

9. Скляна паличка (або скельце) для розмішування крапель.

10. Флакон для використаних скарифікаторів.

В. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Одягти халат, шапочку, маску,

2. Помити руки під проточною водою з милом, витерти рушником.

3. Одягти гумові рукавички.

Г. Основи і етапи виконання:

1. На підігріту пластинку наносять 2 краплі (біля 0,1 мл.) реагенту.

2. Поряд наносять 1 краплю (0,02-0,05 мл.) крові.

3. Змішують краплі.

4. Через 20-30 сек. починають гойдати пластинку.

5. Через 5 хвилин після змішування враховують результат.

Примітка: Чітка аглютинація виникає через 30-60 сек. після змішу­вання, але результати реакції необхідно враховувати через 5 хв. після змішування реагенту з кров 'ю.

ПРОВЕДЕННЯ ПРОБИ НА ІНЛИВІЛУАЛЬНУ СУМІСНІСТЬ.

Місце проведення:

маніпуляційна або палата для переливання крові.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Пробірка з відстояною кров’ю хворого.

2. Флакон з кров’ю донора.

3. Тарілка для проведення проби.

4. Фізіологічний розчин.

5. Скляна паличка.

В. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Одягти халат, шапочку, маску.

2. Помити руки під проточною водою з милом.

3. Витерти рушником.

4. Одягти стерильні гумові рукавички.

5. Із вени хворого взяти 10 мл крові, відцентрифугувати або дати відстоя­тися.

Г. Основні етапи виконання:

1. На тарілку наносять плазму хворого.

2. Додають формені елементи донора у співвідношенні 10:1.

3. Вичікують 4 хвилини і додають 1 краплю фізіологічного розчину.

4. Вичікують 1 хвилину і показують результат лікареві (якщо виникла аглю­тинація, проба вважається позитивною, г кров не переливається).

ПРОВЕДЕННЯ ПРОБИ НА РЕЗУС-СУМІСНІСТЬ.

A. Місце проведення:

маніпуляційна або палата для переливання крові.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Пробірка з відстояною кров’ю хворого.

2. Чашка Петрі.

3. Флакон з кров’ю донора.

4. Водяна баня.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Одягти халат, шапочку, маску.

2. Помити руки під проточною водою з милом.

3. Витерти рушником.

4. Одягти стерильні гумові рукавички.

5. З вени хворого взяти 10 мл крові, відцентрифугувати або дати відстояти-

ся.

I Основні етапи виконання:

1. На чашку Петрі нанести плазму хворого.

Додати формені елементи донора у співвідношенні 10:1.

3. Чашку Петрі поставити на водяну баню на 10 хвилин (Г—52-55° С).

4. Результат показати лікареві (якщо виникла аглютинація, проба вважається позитивною, і кров не переливається).

ПРОВЕДЕННЯ БІОЛОГІЧНОЇ ПРОБИ.

Місце проведення:

палата для переливання крові або палата хворого.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Одноразова система для переливання.

7. Штатив для тривалих вливань.

3. Флакон з кров'ю.

4. Спирт.

'>. Ватна кулька.

6. Лоток.

7. Джгут.

В. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Одягти халат, шапочку, маску.

2. Заповнити одноразову систему кров’ю (в маніпуляційній).

.і. Штатив з кров’ю піднести до ліжка хворого.

4. Помити руки під проточною водою.

‘>. Витерти рушником.

6. Одягти стерильні гумові рукавички.

7. Хворому спорожнити сечовий міхур.

8. Надати хворому зручне положення в ліжку.

Г. Основні етапи виконання:

1. Проводиться венепункція, підключається система для переливання крові.

2. Кров в кількості 25 мл переливається струйно.

3. Система перекривається на 3-5 хв., спостерігають за хворим (якщо у хворого з’являється біль у поперековій ділянці, головокружіння, голов­ний біль, підвищується температура тіла, пробу припиняють).

4. Кров в кількості 25 мл переливається струйно.

^г>. Система перекривається на 3-5 хв., спостерігаємо за хворим.

6. Кров в кількості 25 мл переливаємо струйно.

7. Система перекривається на 3-5 хв., спостерігаємо за хворим.

И. При негативній пробі встановлюємо крапельне переливання крові (30-40 крапель в 1 хвилину).

ДОДАТОК ДО МОДУЛЯ:

1. ВЗЯТТЯ РІЛИНИ З ФЛАКОНА.

A. Місце проведення:

маніпуляційна.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Робочий маніпуляційний стіл.

2. Флакон з кров’ю.

3. Стерильний лоток, на якому розміщені стерильний шприц — 5 мл та 2 стерильні товсті голки.

4. Гумові стерильні рукавички.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Двічі ретельно вимити руки під проточною водою з милом.

2. Витерти рушником.

3. Обробити руки 70% розчином етилового спирту.

4. Одягти гумові стерильні рукавички.

Г. Основні етапи виконання:

1. За допомогою знезаражених ножиць зняти середню частину металевого ковпачка з флакона.

2. Протерти стерильною ватною кулькою, змоченою 96% розчином спир­ту, верхню частину флакона (гумова пробка і обідок металевого ковпач­ка).

3. За допомогою стерильного пінцета надіти голку на шприц.

4. Проколоти гумову пробку флакона стерильною голкою з шприцем. Зня­ти шприц.

5. За допомогою стерильного пінцета на шприц надіти другу стерильну голку і проколоти гумову пробку флакона поряд з першою голкою. Вве­сти голку у флакон так, щоб вона занурилась у рідину.

6. Відтягнути поршень шприца, набрати у шприц 3-4 мл рідини.

7. Вийняти голку з шприцем із флакона. Вийняти вільну голку із флакона.

8. На гумову пробку флакону накласти вату, змочену 96% розчином спир­ту.

2. ЗАПОВНЕННЯ СИСТЕМИ ЛПЯ ІНФУЗІЙНОЇ ТЕРАПІЇ.

A. Місце проведення:

маніпуляційна.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Штатив для інфузійної терапії.

2. Флакон з рідиною (кров’ю).

3. Система одноразового застосування.

4. Спирт або йодонат.

5. Пінцет.

6. Марлеві стерильні кульки.

7. Ножиці.

8. Стерильний лоток.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Визначити придатність трансфузійної рідини до застосування.

2. Вимити руки з милом під проточною водою.

3. Змішати кров.

4. Перевірити герметичність пакета з системою одноразового застосування та термін придатності.

5. Флакон з рідиною встановити на столику.

Г. Основні етапи виконання:

1. Пінцетом взяти марлеву стерильну кульку, змочити у спирті або йодо- наті.

2. Марлевою кулькою обробити пробку флакона спиртом або йодонатом.

3. Розрізати пакет та вийняти систему одноразового застосування. Покла­сти її у стерильний лоток.

4. Зняти ковпачок з голки повітряводу. Ввести голку до упору в пробку флакона.

5. Закрити затискач системи.

6. Зняти ковпачок з голки, яка розміщена ближче до крапельниці. Ввести голку у флакон на 2/3 довжини.

7. Перевернути флакон та закріпити його на штативі.

8. Зняти ковпачок з ін’єкційної голки.

9. Розташувати крапельницю у горизонтальному положенні. Відкрити за­тискач системи. Крапельницю повільно заповнити рідиною до половини об’єму.

10.Закрити затискач та опустити крапельницю у вертикальне положення. Фільтр повинен бути повністю занурений у трансфузійну рідину.

11.Відкрити затискач та повільно заповнити систему до повного витиснен­ня повітря та появи крапель з ін’єкційної голки. Закрити затискач. Надіти ковпачок на ін'єкційну голку.

12.Перевірити відсутність пухирців повітря у трубках системи.

13.Обробити місце венепункції спиртом.

14.Зняти ковпачок з ін’єкційної голки і провести венепункцію, відкривати затискач системи та відрегулювати швидкість переливання.

3. ПРОВЕДЕННЯ ВЕНЕПУНКЦІЇ (ПРИ ПОСТАНОВІII БІОЛОГІЧНОЇ ПРО­БИ).

A. Місце проведення:

маніпуляційна, палата.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Ниркоподібний лоток.

2. Гумовий джгут.

3. Спирт.

4. Вата.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Хворому надати зручного лежачого положення.

2. Руці надати зручного положення.

Г. Основні етапи виконання:

1. На плече вище від ліктьового згину накласти полотняну серветку.

2. На плече поверх серветки накласти гумовий джгут так, щоб спинити

кровообіг по венам.

3. Джгут зав’язати таким чином, щоб вільні кінці були спрямовані вгору і не заважали під час венепункції.

4. Кінцем вказівного пальця правої руки пропальпувати вени ліктьового згину і вибрати з них найбільш об’ємну і найменш рухому.

5. Запропонувати хворому стиснути кулак.

6. Протерти місце ін’єкції двічі спиртом за допомогою стерильних ватних кульок.

7. Взяти ін’єкційну голку одноразової системи у праву руку, зняти захисний ковпачок.

8. Великим пальцем лівої руки відтягнути шкіру нижче наміченого місця ін’єкції, зафіксувати вену.

9. Голку встановити під гострим кутом до поверхні шкіри по направленню току крові. Зріз голки повинен бути догори.

10.Провести голку ще на 5-10 мм по ходу вени.

11.Під’єднати систему до ін’єкційної голки.

12.Лівою рукою обережно зняти накладений на плече гумовий джгут, зап­ропонувати хворому розтиснути кулак.

13.Відкрити затискач системи.

МОДУЛЬ “ТРАВМИ”.

Модуль складається з 2 блоків.

БЛОК 1. ТРАНСПОРТНА ІММОБІЛІЗАЦІЯ.

БЛОК 2. ГІПСОТЕХНІКА.

Оснащення модуля:

транспортні шини Крамера, транспортна шина Дітеріхса, гіпсовий поро­шок, гіпсовий бинт, марлеві бинти, вата, ножиці.

Схема написання алгоритму навика:

A. Місце проведення.

Б. Оснащення робочого місця.

B. Попередня підготовка до виконання навику.

Г. Основні етапи виконання.

Д. Подальша тактика.

БЛОК 1. ТРАНСПОРТНА ІММОБІЛІЗАЦІЯ.

Транспортною називається іммобілізація, яку застосовують на час транс­портування потерпілих. Призначення шин — надати пошкодженій ділянці не­рухомості, щоб запобігти подальшому зміщенню відломків і пошкодженню м’яких тканин у момент транспортування. Шини повинні бути достатньої дов­жини, щоб фіксувати два або навіть три близько розташованих до пошкод­ження суглоби. їх закріплюють за допомогою бинтів або лямок.

1.1. НАКЛАДАННЯ ТРАНСПОРТНОЇ ШИНИ КРАМЕРА ПРИ ПЕРЕЛОМ! ОДНІЄЇ З КІСТОК ГОМІЛКИ.

A. Місце проведення:

будь-яке.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Шина Крамера.

2. Бинт.

3. Вата.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Шину Крамера обкладають ватою, яку закріплюють бинтом.

Г. Основні етапи виконання:

1. Підготовлену шину Крамера моделюють по здоровій кінцівці, а саме: а) відміряють довжину підошви і згинають на цю відстань шину під кутом 90°.

6) відміряють довжину гомілки до колінного суглоба і згинають шину на цю відстань під кутом 10-15°.

2. Шину переносять на пошкоджену кінцівку, прикладають по задній по­верхні ноги і фіксують бинтовою пов’язкою.

Д. Подальша тактика:

Потерпілого транспортують у лікарню. При можливості вводять знеболю­ючі засоби.

1.2. НАКЛАДАННЯ ТРАНСПОРТНОЇ ШИНИ КРАМЕРА ПРИ ПЕРЕЛОМ!

ДВОХ КІСТОК ГОМІЛКИ.

A. Місце проведення:

будь-яке.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Шини Крамера.

2. Бинти.

3. Вата.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Шини Крамера обкладають ватою, яку фіксують бинтами.

Г. Основні етапи виконання:

1. Підготовлену шину Крамера моделюють по здоровій кінцівці, а саме:

а) відміряють довжину підошви і згинають на цю відстань шину під кутом 90°;

б) відміряють довжину гомілки до колінного суглоба і згинають шину на цю відстань під кутом 10-15°.

2. Шину переносять на пошкоджену кінцівку, прикладають по задній по­верхні ноги і фіксують бинтовою пов’язкою.

3. Беруть довгу шину Крамера. Згинають її посередині “П”-подібно. Дов­жина поперечної частини повинна дорівнювати ширині стопи.

4. Прикладають П-подібно зігнуту шину Крамера на гомілку, яка при цьому захоплюється шиною з зовнішнього і внутрішнього боку.

5. Фіксують марлевим бинтом.

Д. Подальша тактика:

Потерпілого транспортують у лікарню. При можливості вводять знеболю­ючі засоби.

1.3. НАКЛАДАННЯ ТРАНСПОРТНОЇ ШИНИ КРАМЕРА ПРИ ПЕРЕЛОМ!

ПЕРЕДПЛІЧЧЯ.

A. Місце проведення:

будь-яке.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Шина Крамера.

2. Бинт.

3. Вата.

4. Косинка.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Шину Крамера обкладають ватою, яку фіксують бинтом.

Г. Основні етапи виконання:

1. Підготовлену шину Крамера моделюють по здоровій кінцівці.

Для цього відміряють довжину від пальців до ліктьового згину, згинають шину під прямим кутом.

2. Шину перекладають на пошкоджену кінцівку, прибинтовують.

3. Передпліччя фіксують на косинці.

Д. Подальша тактика:

Потерпілого транспортують у лікарню. При можливості вводять знеболю­ючі засоби.

1.4. НАКЛАДАННЯ ТРАНСПОРТНОЇ ШИНИ КРАМЕРА ПРИ ПЕРЕЛОМІ ПЛЕЧА.

A. Місце проведення:

будь — яке.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Шина Крамера.

2. Бинт.

3. Вата.

4. Косинка.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Шину Крамера обкладають ватою, яку фіксують бинтом.

Г. Основні етапи виконання:

1. Підготовлену шину Крамера моделюють по здоровій кінцівці, а саме:

а) відміряють довжину від пальців до ліктьового згину, згинають шину під прямим кутом;

б) відміряють довжину від ліктьового згину до плечового суглоба. Зги­нають під прямим кутом;

в) приміряють відмодельовану шину на здорову кінцівку.

2. Шину перекладають на пошкоджену кінцівку, прибинтовують.

3. Обидва кінці шини фіксують між собою за допомогою бинта.

4. Передпліччя фіксують на косинці.

Д. Подальша тактика:

Потерпілого транспортують у лікарню. При можливості вводять знеболю­ючі засоби.

1.5. НАКЛАДАННЯ ТРАНСПОРТНОЇ ШИНИ ДІТЕРІХСА.

Шина Дітеріхса накладається тільки при переломі стегна.

Шина Дітеріхса складається з чотирьох частин:

1. Підстопник.

2. Зовнішня пересувна планка (зовнішній костиль).

3. Внутрішня пересувна планка (внутрішній костиль).

4. Паличка-закрутка.

А. Місце проведення:

будь-яке.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Шина Дітеріхса.

2. Бинти.

В. Попередня підготовка до виконання навику:

Стати біля ніг потерпілого.

Г. Основні етапи виконання:

1. Підстопник прикладають гладкою поверхнею до підошви пошкодженої ноги (на взуття). Прибинтовують хрестоподібною пов’язкою або лямками підстопника.

2. Моделюють внутрішній костиль по здоровій кінцівці, а саме:

а) внутрішній костиль приставляють до внутрішньої поверхні ноги;

б) планку розсувають на таку довжину, щоб проксимальна частина своїм надкостиликом впиралася у пахвинну ділянку. Нижній кінець повинен виходити за підстопник на 10-15 см;

в) для фіксації планки у бічні отвори вставляють цвях-шпеник.

3. Моделюють зовнішній костиль по здоровій кінцівці, а саме:

а) зовнішній костиль приставляють до зовнішньої поверхні ноги;

б) планку розсувають на таку довжину, щоб верхня планка своїм кос- тиликом впиралася у пахвинну западину, а нижній кінець був на рівні внутрішнього костиля;

в) планки фіксують цвяхом-шпеником.

4. Переносять на пошкоджену кінцівку внутрішній костиль, для чого дис­тальним кінцем вставляють у внутрішню скобу дротяної рамки підстопни­ка так, щоб її кінець вийшов з підстопника на 10-15 см, а верхня частина впиралася у пахвинну ділянку.

5. Переносять на пошкоджену кінцівку зовнішній костиль, для чого встав­ляють дистальним кінцем у зовнішню дротяну скобу підстопника таким чином, щоб він відступав від стопи на 10-15 см, і верхній кінець упирався в пахвинну западину.

6. Костилі з’єднують між собою. Для цього відгинають рухомий нижній кінець внутрішньої планки і захоплюють ним виступаючий за підстопник нижній кінець зовнішньої планки.

7. Між шиною і кістковими виступами підкладають вату.

8. Планки фіксують лямками та бинтом. Лямку зовнішнього костиля обво­дять навколо грудної клітки і застібають у зоні протилежного надпліччя. Лямку внутрішнього костиля закріплюють навколо стегна.

9. Шнур, прикріплений до зовнішньої сторони підстопника, проводять в отвір горизонтальної частини внутрішнього костиля.

10.В кільце шнура вставляють паличку-закрутку. Повертають її, скручують шнур і закріплюють закрутку.

11.Накладають спіральну пов’язку на всю кінцівку від гомілково-стопного суглоба до паху.

Д. Подальша тактика:

Потерпілого транспортують у лікарню. При можливості вводять знеболю­ючі засоби.

БЛОК 2. ГІПСОТЕХНІКА.

2.1. ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОСТІ ГІПСУ.

A. Місце проведення:

перев’язувальна, гіпсувальня.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Гіпсовий порошок.

2. Вода.

3. Ниркоподібний лоток.

4. Дзеркальце.

5. Електрична плитка.

6. Металева невелика каструля або старий стерилізатор.

7. Тарілка.

8. Сито для просіювання гіпсу.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Набрати гіпсовий порошок у ниркоподібний лоток.

Г. Основні етапи виконання:

а). Проведення проби нагріванням:

1. Гіпс насипають у металевий посуд і підігрівають на електричній плитці.

2. Над гіпсом тримають дзеркальце.

3. Роблять висновок: якщо дзеркальце запітніло, з гіпсу виділяється водяна пара. Гіпс до застосування не придатний, бо містить вологу.

б). Проба на наявність сірководню:

1. Невелику частину гіпсу змішати з водою.

2. Визначити запах гіпсу.

3. Зробити висновок: якщо гіпс виділяє запах сірководню (тухлих яєць), він не придатний до використання.

в). Проба на затвердіння з гіпсовою пластинкою:

1. Невелику кількість гіпсу і води змішують на тарілці до утворення кашкоподібної маси.

2. Гіпсову масу розмазують тонким шаром по тарілці і стежать, через який час гіпс затвердне (5-10 хвилин у нормі).

3. Через 5-10 хв. затверділу масу знімають і надламують.

4. Роблять висновок: якщо гіпс доброї якості, то пластинка ламається, а не кришиться, виявляє опір і при постукуванні видає звук твердого тіла.

г). Проба на затвердіння з гіпсовою кулькою:

1. З гіпсової каші роблять кульку діаметром 1-1,5 см. Відставляють на 5-7 хвилин.

2. Через 5-7 хвилин кульку кидають на підлогу.

3. Роблять висновок: якщо кулька розбивається, гіпс непридатний до використання.

4. На кульку натискають пальцем. Якщо при цьому утворюється запа­дина, на її поверхні виступає волога, то якість гіпсу погана.

д). Стискають гіпс у кулаці.

Якщо гіпсовий порошок вільно проходить між пальцями і при розтис-

канні кулака на долоні залишається незначна кількість гіпсу, гіпс вважається придатним до використання.

2.2. ВИГОТОВЛЕННЯ ГІПСОВОГО БИНТА.

A. Місце проведення:

перев’язувальна, гіпсувальна.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Гіпсовий порошок.

2. Марлеві бинти.

3. Ємність для складання гіпсових бинтів.

4. Плоский лоток.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Перевірити якість гіпсового порошку. При необхідності поліпшити його якість.

2. Підготувати робочу поверхню, яка повинна бути чистою та сухою.

3. Якщо у марлевого бинта є пруг, його необхідно зрізати.

Г. Основні етапи виконання:

1. На стіл (або плоский лоток) насипають гіпс.

2. Кінець бинта беруть в одну руку, а другою розгортають бинт на 30-40 см.

3. На розгорнуту частину бинта рівномірно насипають гіпс, який розглад­жують і втирають у бинт ребром долоні лівої руки (або старою лінійкою).

4. Просочену гіпсом частину бинта обома руками нещільно скручують у валик.

5. Складену просочену гіпсом частину бинта зсувають, розкручуючи ще на 30-40 см. бинт, куди ще не втирали гіпс.

6. Знову втирають гіпс і скочують цю частину бинта.

7. Таким чином продовжують доти, поки не закінчать втирання гіпсу у бинт до кінця.

8. Виготовлений гіпсовий бинт укладають у суху ємність. Накривають криш­кою.

Д. Подальша тактика:

Гіпсові бинти зберігаються у сухому теплому приміщенні.

2.3. НАКЛАДАННЯ ГІПСОВОЇ ЛОНГЕТИ З ФАБРИЧНОГО ГІПСОВОГО

БИНТА.

A. Місце проведення:

гіпсувальня, перев’язувальна.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Фабричний гіпсовий бинт.

2. Таз.

3. Вода.

4. Гіпсувальний стіл.

5. Марлевий бинт.

6. Вата.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Якщо накладається пов’язка з підкладкою, кінцівку на всьому протязі обкладають тонким рівномірним шаром вати.

2. Якщо накладається пов’язка без підкладки, на місця кісткових виступів накладають ватні подушечки, а волосисту частину змащують вазеліном.

3. У таз наливають теплу воду.

Г. Основні етапи виконання:

1. По здоровій кінцівці за допомогою марлевої смужки (з бинта) відміря­ють довжину ділянки, на яку буде накладатися гіпсова лонгета. Залиша­ють її на робочій поверхні.

2. На робочій поверхні столу розгортають фабричний гіпсовий бинт на довжину відміряної стрічки бинта. Роблять 6-8 шарів, регулюючи ширину гіпсової смужки.

3. Скочують гіпсову смужку нещільно з кінців до середини.

4. Тримаючи гіпсову смужку з двох боків двома руками, занурюють її у таз з водою. Бинт тримають у воді доти, поки не припиниться виділення пухирців повітря.

5. Після того, як бинт повністю просочився водою (припинилися виходити пухирці повітря), його двома руками за кінці виймають з води і легким натисканням до середини віджимають.

6. Віджатий гіпсовий бинт кладуть на робочу поверхню столу, розвертають головки і кілька разів розгладжують правою рукою, щоб утворилася гладка, однакової товщини поверхня.

7. Підготовлену гіпсову лонгету беруть за кінці, прикладають до іммобілі- зуємої частини.

8. Надають кінцівці фізіологічного положення.

9. Розгладжують зовнішню поверхню гіпсової пов'язки. Краї загладжують, загинають назовні і роблять їх округлими.

10. Гіпсову пов’язку прибинтовують марлевим бинтом.

Д. Подальша тактика:

Для контролю стану гіпсової пов’язки хворому необхідно з’явитися до

лікаря на слідуючий день.

2.4. НАКЛАДАННЯ ГІПСОВОЇ ЛОНГЕТИ З САМОРОБНОГО ГІПСОВО­ГО БИНТА.

A. Місце проведення:

гіпсувальня, перев’язувальна.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Саморобний гіпсовий бинт.

2. Таз.

3. Вода.

4. Гіпсувальний стіл.

5. Марлевий бинт.

6. Вата.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

. 1. Якщо накладається пов’язка з підкладкою, кінцівку на всьому протязі

обкладають тонким рівномірним шаром вати.

2. Якщо накладається пов’язка без підкладки, на місця кісткових виступів накладають ватні подушечки, а волосисту частину змащують вазеліном.

3. У таз наливають теплу воду.

Г. Основні етапи виконання:

1. По здоровій кінцівці за допомогою марлевої смужки (з бинта) відміря­ють довжину ділянки, на яку буде накладатися гіпсова лонгета. Залиша­ють її на робочій поверхні.

2. Саморобний пухко скатаний гіпсовий бинт занурюють у таз з водою. Бинт тримають у воді доти, поки не припиниться виділення пухирців повітря.

3. Після того, як бинт повністю просочився водою (припинилися виходити пухирці повітря), його двома руками за кінці виймають з води і легким натисканням до середини віджимають.

4. Віджатий гіпсовий бинт кладуть на робочу поверхню столу, розгортають на довжину відміряної стрічки бинта. Роблять 6-8 шарів, регулюючи ширину гіпсової смужки.

5. Гіпсову лонгету кілька разів розгладжують правою рукою, щоб утвори­лася гладка, рівної товщини поверхня..

6. Підготовлену гіпсову лонгету беруть за кінці, прикладають до іммобілі­зуємо!' частини.

7. Надають кінцівці фізіологічного положення.

8. Розгладжують зовнішню поверхню гіпсової пов’язки. Краї загладжують, загинають назовні і роблять їх округлими.

10. Гїпсову пов'язку прибинтовують марлевим бинтом.

Д. Подальша тактика:

Для контролю стану гіпсової пов’язки хворому необхідно з’явитися до

лікаря на слідуючий день.

2.5. НАКЛАДАННЯ ГІПСОВОЇ ЛОНГЕТИ З САМОРОБНОЇ ГІПСОВОЇ ЗАГОТОВКИ.

A. Місце проведення:

гіпсувальня, перев’язувальна.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Гіпсовий порошок.

2. Таз.

3. Вода.

4. Гіпсувальний стіл.

5. Марлевий бинт.

6. Вата.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Якщо накладається пов’язка з підкладкою, кінцівку на всьому протязі обкладають тонким рівномірним шаром вати.

2. Якщо накладається пов’язка без підкладки, на місця кісткових виступів накладають ватні подушечки, а волосисту частину змащують вазеліном.

3. Заготовляють заготовку для лонгети. Для цього:

а) по здоровій кінцівці за допомогою марлевої смужки (з бинта) відміря­ють довжину ділянки, на яку буде накладатися гіпсова лонгета. За­лишають її на робочій поверхні столу;

б) кінець марлевого бинта розкочують до утворення смужки певної довжини,-

в) цей відрізок бинта пересипають гіпсовим порошком, який розглад­жують і втирають у бинт ребром долоні лівої руки;

г) поверх просоченого гіпсового бинта накладають слідуючий шар мар­левого бинта, який аналогічно просочують гіпсом. При цьому регу­люють ширину лонгети;

д) лонгету роблять з 5-12 шарів бинта, просоченого гіпсом;

е) виготовлену заготівку лонгети складають нещільно з кінців до сере­дини.

4. У таз наливають теплу воду.

Г. Основні етапи виконання:

1. Беруть гіпсову заготовку з двох боків двома руками, занурюють її у таз з водою. Бинт тримають у воді доти, поки не припиниться виділення, пухирців повітря.

2. Після того, як бинт повністю просочився водою (припинилися виходити пухирці повітря), його двома руками за кінці виймають з води і легким натисканням до середини віджимають.

3. Віджатий гіпсовий бинт кладуть на робочу поверхню столу, розвертають головки і кілька разів розгладжують правою рукою, щоб утворилася гладка, однакової товщини поверхня.

4. Підготовлену гіпсову лонгету беруть за кінці, прикладають до іммобілі­зуємо!' частини.

5. Надають кінцівці фізіологічного положення.

6. Розгладжують зовнішню поверхню гіпсової пов’язки. Краї загладжують, загинають назовні і роблять їх округлими.

7. Гіпсову пов’язку прибинтовують марлевим бинтом.

Д. Подальша тактика:

Для контролю стану гіпсової пов’язки хворому необхідно з’явитися до лікаря на слідуючий день.

2.6. НАКЛАДАННЯ ЦИРКУЛЯРНОЇ ГІПСОВОЇ ПОВ'ЯЗКИ.

A. Місце проведення:

гіпсувальня, перев’язувальна.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Гіпсовий бинт.

2. Таз.

3. Вода.

4. Гіпсувальний стіл.

5. Марлевий бинт.

6. Вата.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Якщо накладається пов’язка з підкладкою, кінцівку на всьому протязі обкладають тонким рівномірним шаром вати.

2-, Якщо накладається пов’язка без підкладки, на місця кісткових виступів накладають ватні подушечки, а волосисту частину змащують вазеліном.

3. У таз наливають теплу воду.

Г. Основні етапи виконання:

1. Взявши бинт двома руками, обережно кладуть його у таз з водою. Бинт залишається у воді доти, поки не припиниться виділення пухирців по­вітря.

2. Після припинення виділення пухирців повітря бинт беруть за кінці голов­ки, виймають з води і легким натисненням до середини віджимають.

3. Вільний кінець бинта беруть у ліву руку, а головку — у праву і почина­ють бинтувати. При бинтуванні права рука весь час розкочує бинт, а ліва — розгладжує його.

4. Кожним наступним туром слід покривати попередній на 2/3.

5. У тих місцях, де утворюються випинання, їх підрізують ножицями, при­тискають до поверхні, яку бинтують, і пригладжують.

6. Усі шари накладеного бинта повинні з'єднатися у одне ціле, пов'язка повинна точно відповідати конфігурації цієї поверхні.

7. Під час бинтування кінцівці надають фізіологічного положення.

8. Накладаючи циркулярну гіпсову пов'язку, кінчики пальців, як правило, залишають відкритими, щоб стежити за станом кінцівки.

9. Гіпсову пов'язку прибинтовують марлевим бинтом.

Д. Подальша тактика:

Для контролю стану гіпсової пов’язки хворому необхідно з’явитися до лікаря на слідуючий день.

VII. МОДУЛЬ “ВІДКРИТІ МЕХАНІЧНІ ПОШКОДЖЕННЯ

(РАНИ)

Оцінити стан рани, зробити перев’язку хворому — це одні з головних на­виків, які повинна бездоганно виконувати кожна медична сестра. Перев’язки проводяться в гумових рукавичках, інструментально, тобто за допомогою пінцетів, не торкаючися рани руками.

Модуль включає 6 навиків:

Оснащення модуля:

столик перев’язувальної сестри, застланий стерильним простирадлом, сте­рильні інструменти (на столику перев’язувальної сестри): хірургічні пінцети —

2 шт., зонд ґудзиковий — 1 шт., стерильні марлеві кульки, стерильні марлеві серветки, корнцанг у 6% розчині перекису водню, ниркоподібний лоток для використаного перев’язувального матеріалу, медикаменти: йодонат, перекис водню, гіпертонічний розчин, гумові рукавички.

Схема написання алгоритму:

A. Місце проведення.

Б. Оснащення робочого місця.

B. Попередня підготовка до виконання навику.

Г. Основні етапи виконання.

1. ПРИГОТУВАННЯ СТОЛА ПЕРЕВ’ЯЗУВАЛЬНОЇ СЕСТРИ.

A. Місце проведення:

перев’язувальна.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Стіл перев’язувальної сестри.

2. Бікс, у якому розміщені 2 стерильних простирадла, церата, білизнові затискачі — 2 шт.

3. Ганчірка.

4. 2 корнцанги у склянці з 6% розчином перекису водню.

5. Склянка з 3% розчином хлораміну.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Медична сестра ретельно миє руки милом під проточною водою. Осушує руки.

2. Одягає гумові рукавички.

Г. Основні етапи виконання:

1. Поверхня столу протирається ганчіркою, змоченною 3% розчином хло­раміну.

2. Медсестра відкриває кришку бікса, перевіряє якість проведеної стерил­ізації.

3. Зі склянки з 6% розчином перекису водню бере 2 корнцанги.

4. За допомогою корнцангів дістає церату з бікса.

5. Обережно на витягнутих руках за допомогою корнцангів розгортає це­рату, накладає її на стіл.

; 6. За допомогою корнцангів дістає з бікса стерильне простирадло.

7. Інструментарно на витягнутих руках розгортає простирадло так, щоб воно залишилося складеним вдвічі. Накладає його на стіл.

8. За допомогою корнцангів з бікса дістає друге простирадло. Розгортає його аналогічно першому.

9. Вдвічі складене простирадло накладається на стіл поверх першого.

10. 1 корнцанг кладеться у 6% розчин перекису водню.

11. За допомогою корнцанга з бікса почергово дістаються білизнові затис­качі і накладаються на вільні кінці верхньої частини простирадла.

12. До верхньої частини простирадла за допомогою голки прикріплюється бірка з вказівкою дати накриття стерильного столу.

2. ОЦіНКА СТАНУ РАНИ.

A. Місце проведення:

перев’язувальна або біля ліжка хворого.

Б. Оснащення робочого місця:

не потребує.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Помити руки під проточною водою, висушити, одягти стерильні рукавич­ки.

2. Стерильним пінцетом зняти поверхневу пов’язку з рани.

Г. Основні етапи виконання:

1. Визначення стану країв рани (звертається увага на колір та ступінь на­бряку).

2. Визначення стану навколишніх тканин (набряк, ділянки мацерації, симп­том крепітації, колір шкіри).

3. Визначення наявності чужорідних тіл, нежиттєздатних тканин, виділення пухирців газу з рани, коліру рани.

4. Визначення фази раньового процесу.

3. КОНТРОЛЬНА ПЕРЕВ’ЯЗКА АСЕПТИЧНОЇ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОЇ

РАНИ.

A. Місце проведення:

перев’язувальна або біля ліжка хворого.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Столик перев’язувальної сестри, застланий стерильним простирадлом.

2. Стерильні інструменти (на столику перев’язувальної сестри):

а) хірургічні пінцети — 2 шт.;

б) клеол;

в) стерильні марлеві кульки;

г) стерильні марлеві серветки;

д) корнцанг у 6% перекису водню;

е) ниркоподібний лоток для використаного перев’язувального матеріа­лу;

є) йодонат;

ж) спирт;

з) ножиці;

и) гумові рукавички.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

1. Ділянці тіла, яка підлягає перев’язці, надається зручного положення.

2. Провести звичайне миття рук під проточною водою з милом, осушити, одягти стерильні рукавички.

3. За допомогою двох цапок на стерильному простирадлі столика пере- в’язувальної сестри відкрити стерильний стіл.

4. За допомогою корнцанга взяти зі столу хірургічний пінцет.

Г. Основні етапи виконання:

1. Наклейку змащують спиртом або ефіром за допомогою марлевої куль­ки.

2. Стерильним пінцетом знімаються з рани верхня марлева пов’язка та серветки, викидаються разом з пінцетом у спеціальний лоток.

3. Оцінюється стан рани.

4. За допомогою корнцанга береться інший стерильний пінцет.

5. Пінцетом береться стерильна марлева кулька, мочається у спирт або 0,5% спиртовий розчин хлоргексидина.

6. Протирається шкіра, повністю видаляється клеол.

7. Пінцетом береться стерильна марлева кулька, ретельно просушується шкіра.

8. Стерильним пінцетом береться стерильна марлева кулька, мочається у йодонат, віджимаються залишки йодонату об внутрішню стінку склянки з йодонатом.

9. Місце з накладеними на рану швами обробляється кулькою, змоченою йодонатом.

10.Поверх післяопераційної рани накладаються 2 сухі асептичні серветки.

11.Шкіра навкруги серветок змащується кулькою з клеолом.

12.Рана накривається куском марлі, яка на 3-3,5 см більша за серветки на рані. Притискається до шкіри.

4. ПЕРЕВ’ЯЗКА РАНИ З ДРЕНАЖЕМ.

A. Місце проведення:

перев’язувальна або у ліжка хворого.

Б. Оснащення робочого місця:

1. Столик перев’язувальної сестри застланий стерильним простирадлом.

2. Стерильні інструменти (на столику перев’язувальної сестри):

а) хірургічні пінцети — 2 шт.;

б) зонд ґудзиковий — 1 шт.;

в) стерильні марлеві кульки;

г) стерильні марлеві серветки;

д) корнцанг у 6% перекису водню;

е) ниркоподібний лоток для використаного перев'язувального матеріа­лу;

є) йодонат;

ж) перекис водню, гіпертонічний розчин;

з) ножиці;

и) гумові рукавиці.

B. Попередня підготовка до виконання навику:

' 1. Ділянці тіла, яка підлягає перев’язці надається зручного положення.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 688 | Нарушение авторских прав