АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клінічна картина. 1. початок захворювання поступовий або гострий;

Прочитайте:
  1. I. Клиническая картина.
  2. А. КЛІНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ
  3. Амебиаз Патогенез и патологоанатомическая картина.
  4. Андрєйчин М.А., Чоп’як В.В., Господарський І.Я. Клінічна імунологія та алергологія: Підручник – Тернопіль: Укрмедкнига, 2005.- 372 с.
  5. Бронхиальная астма: определение, этиология, патогенез, классификация, клиническая картина. Диагностика.
  6. ЕТІОЛОГІЯ ТА КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОРОСТИ
  7. Инородные тела пищевода. Определение. Этиология. Клиническая картина. Принципы лечения. Сестринский уход.
  8. Інфекційні хвороби, Клінічна картина інфекційних захворювань.
  9. Класифікація. Клінічна картина.
  10. Клиническая картина.

1. початок захворювання поступовий або гострий;

2. гарячка (Т тіла 38-39ο С);

3. коли ексудату небагато, то у пацієнта буде різкий колючий біль, як тільки, назбирається ексудат біль проходе ( тому, що тертя листків плеври не відбувається);

4. сухий надсадний кашель;

5. задишка;

6. об’єктивне обстеження:

· блідість шкірних покривів;

· при значних випотах - помітне вирячування хворої сторони;

· на стороні випоту – грудна клітка відстає при диханні;

· пальпація – різке послаблення або відсутність голосового тремтіння;

· перкусія – ділянка тупості над ексудатом;

· аускультація – дихання над ділянкою тупості відсутнє, над межею випоту – крепітація і шум плеври;

· при значному скупленні ексудату – виявляється зміщення органів середостіння в протилежний від випоту бік;

· в аналізі крові – лейкоцитоз, прискорення ШОЄ до 40-60 мм за год.;

· рентгенологічно – виявляється затемнення над ексудатом. Метод інформативний тільки, якщо кількість ексудату перевищує 500 мл. При меншій кількості ексудат можна виявити при УЗД.

 

Діагностика.

Важливим методом діагностики є плевральна пункція, яка дає змогу підтвердити наявність ексудату, отримати матеріал для обстеження.

Перебіг.

Перебіг ексудативного плевриту залежить від перебігу основного захворювання.

Лікування.

1. Госпіталізація.

2. Лікування основного захворювання.

3. Лікувальна пункція з відсмоктуванням ексудату та введенням в плевральну порожнину антибіотиків, антисептиків, гормональних засобів.

4. Антибактеріальна терапія.

5. Жарознижувальна терапія.

6. Протизапальна терапія.

6. Дезинтоксикаційна терапія.

7. Протикашльові засоби.

8. Загальноукріплююча терапія.

9. Імуномоделююча терапія.

 

Ускладнення.

Емпієма плеври, утворення стійких спайок та шварт із запаянням плевральних синусів та розвитком в подальшому дихальної недостатності.

 

Особливості догляду за пацієнтами:

· пацієнта необхідно укласти в ліжко;

· медична сестра чітко виконує призначення лікаря;

· спостерігають за загальним станом пацієнта;

· під час гарячки – пацієнту слід давати багато пити, на чоло покласти міхур з льодом або холодний компрес;

· здійснюють догляд за шкірою;

· проводять профілактику пролежнів;

· проводять провітрювання палати;

· ставлять очисні клізми (при закрепах);

· подавати пацієнту своєчасно підкладні судна та сечоприймачі;

· слідкувати за дієтою та режимом харчування тощо.

Диспансеризація.

Протягом року пацієнти перебувають на «Д» обліку.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 283 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)