АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Змістовий модуль 4. Здоровий спосіб життя, особиста гігієна та психогігієна

1. Гігієнічні основи здорового способу життя. Фактори ризику та їх профілактика.

Оскільки це в розділі психогігієни то тут інфо про псих здоров*я. Треба уточнити.

До провідних психогігієнічних принципів оптимізації повсякденної діяльності людини слід віднести:

· проведення гігієнічного нормування виробничої (навчальної) діяльності людини;

· визначення чинників, які сприяють ломці адаптаційних механізмів і, насамперед, урахування кризових періодів у житті людини, в основі яких знаходяться перебудова структурної організації особистості, психофізіологічні та поведінкові зрушення, зміни психосоціальної орієнтації;

· раціональну організації позаробочої (позанавчальної) діяльності людини, що передбачає вивчення індивідуальних особливостей темпераменту, характеру, мотиваційної спрямованості та нервово-психічних станів людини, урахування вікових закономірностей їх змін, використання активних методів психофізіологічного впливу на процеси формування критеріальних показників особистості.

· обґрунтування та диференційоване запровадження заходів психогігієнічної корекції та реабілітації.

Психічне здоров’я людини характеризується відсутністю виражених нервово—психічних розладів, певним резервом сил, що дозволяє подолати несподівані стреси або утруднення, а також стійкою рівновагою між організмом та навколишнім світом. Отже, визначальними рисами психічного здоров’я є не лише відсутність психічних захворювань, але й нервово—психічний розвиток, що відповідає вікові, та сприятливий функціональний стан організму і, передусім, центральної нервової системи.

Тому, до числа найважливіших критеріїв психічного здоров’я слід віднести:

· відсутність або наявність виражених форм психічних захворювань та граничних нервово-психічних розладів

· гармонійність психічного розвитку та його відповідність вікові

· показники стану провідних соціально та професійно-значущих психофізіологічних функцій (властивості нервових процесів, уваги, пам’яті, темпераменту і характеру, розумова працездатність тощо), які зумовлюють ефективне виконання різноманітних навчальних, професійних або побутових завдань у повсякденній діяльності.

Таким чином, найбільш важливі психофізіологічні та особистісні характеристики організму людини є:

♦ властивості темпераменту (екстравертованість, нейротизм, ситуативна та особистісна тривожність);

♦ властивості характеру (невротичність, депресивність, роздратованість, спонтанна та реактивна агресивність, емоційна лабільність та ін.);

♦ характеристики мотиваційної структури особистості (рівень суб'єктивного контролю, ступінь розвитку внутрішнього, пізнавального, змагального мотивів та ін.);

♦ показники нервово-психічних станів організму (психічна активація, емоційний тонус, інтерес, комфортність, напруженість та ін.).

♦ показники функціонального стану центральної нервової системи (швидкість простої і диференційованої зорово-моторної реакції, сила, рухомість, врівноваженість і лабільність нервових процесів та ін.),

♦ показники функцій уваги (стійкість і переключення уваги та ін.);

♦ показники функціональних можливостей зорового аналізатора (критична частота злиття світлових миготінь, лінійний окомір та ін.);

♦ показники функціонального стану рухового аналізатора (координація рухів, точність кінестезії, м'язова сила і витривалість та ін.);

2. Основи психогігієни та психопрофілактики.

Психогігієна як наукова галузь сучасної гігієни вивчає стан нервово-психічного здоров’я населення, його динаміку у зв’язку з впливом на організм людини природних, виробничих і соціально-побутових факторів та розробляє на підставі цих досліджень науково обґрунтовані заходи щодо активного впливу на людський організм та середовище його перебування з метою створення найбільш сприятливих умов для збереження та зміцнення психічного та соматичного здоров’я.

До числа основних завдань психогігієни відносять:

* аналіз нервово-психічного здоров’я;

* розробку вікових стандартів розвитку психофізіологічних функцій та особливостей особистості;

* вивчення характеру впливу чинників середовища на організм та їх нормування з урахуванням динамічних зрушень нейрофізіологічних та психофізіологічних показників організму.

Психопрофілактика – це розділ загальної профілактики що включає сукупність заходів що забезпечують псих здоров*я включаючи профілактику особистістих та професійних криз, попередження виникнення і пощирення нервово – психічних захворювань.

Психопрофілактика є первинна вторинна та третинна

Первинна – це комплекс заходів спрямованих на попередження шкідливих впливів на людську психіку.

Вторинна – це максимально раннє виявлення початкових нервово 0 психічних захворювань.

Третинна – це попередження рецидивів нервово психічних захворювань і відновлення працездатності людини яка перенесла захворювання.

3. Гігієнічні аспекти медичної біоритмології. Основи хроногігієни.

Біоритм (від грецьк. „bios" і „rytmos" - життя і злагодженість) - періодичні

зміни інтенсивності перебігу фізіологічних і психічних процесів залежно від часу.

Біоритми властиві усьому живому на Землі і є передумовою їхньої нормальної

життєдіяльності згідно і в унісон основним ритмам природи, обумовленим обер-

танням Землі навколо Сонця і Зірок і пов'язаної з ним зміни пір року, дня і ночі,

впливу фаз Місяця, морських припливів і відпливів тощо.

Порушення та зміни біоритмів, які істотно впливають на психо-фізіологічні

функції та психоемоційну сферу людини, обумовлені соціальними умовами су-

часного життя, урбанізації (робота у різні зміни на виробництві, переїзди, пере-

льоти на великі відстані, пов'язані зі зміною часових поясів та ін). Ці порушення

можуть викликати істотні психоемоційні напруження, неврози і навіть порушення

психічного здоров'я

Розрізняють адаптивні, функціональні, ендогенні та екзогенні біоритми. До

адаптивних біоритмів відносяться добові, місячні, сезонні, річні. Завдяки їм мак-

симальна активність і посилений обмін речовин в організмі збігаються з найспри-

ятливішими для цього зовнішніми умовами і часом доби, місяця, року. Напри-

клад, у ранкові години підвищується інтенсивність більшості фізіологічних про-

цесів і чутливість органів чуття. Сезонні ритми виявляються в організмі людини у

підвищенні обміну речовин навесні і зниженні його восени та взимку. Найбільш

небезпечними для хворих на хронічні серцево-судинні захворювання, за статисти-

кою, є передранкові години (5-6 година ранку).

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 718 | Нарушение авторских прав