АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

І. Жиророзчинні вітаміни.

Біохімія

Лекція

на тему: Вітаміни

Розглянуто та затверджено

на засіданні циклової комісії

природничо-наукових дисциплін

Протокол №____ від________ 2010р.

Голова циклової комісії

_____________ І.В.Пінчук

Миколаїв - 2010

Вітаміни

Основні питання:

1. Поняття «вітаміни», «гіповітаміноз», «авітаміноз», «полівітаміноз», «гіпервітаміноз».

2. Класифікація вітамінів, властивості, біологічна роль, поширення і потреба, основні представники:

þ жиророзчинних вітамінів;

þ водорозчинних вітамінів.

Вітаміни – це група низькомолекулярних органічних біологічно активних сполук різної хімічної природи, які синтезуються переважно в рослинних організмах і в невеликих кількостях потрібні для забезпечення нормальної життєдіяльності людини і тварин.

1912р. – К.Функ виділив із рисових висівок у кристалічному стані речовину, яка в мінімальній дозі запобігала розвитку поліневриту у піддослідних тварин. Ця речовина містила аміногрупу і була названа вітаміном.

При недостатньому надходженні вітамінів з продуктами харчування розвиваються захворювання, що мають назву гіповітаміноз і авітаміноз. При нестачі кількох вітамінів розвивається – поліавітаміноз.

Розрізняють:

Þ первинні (екзогенні) авітамінози. Причина: недостатнє надходження до організму вітамінів з продуктами харчування і незбалансованість раціонів харчування.

Þ вторинні (ендогенні) авітамінози. Причина: порушення обміну речовин при різних захворюваннях, внаслідок чого навіть при достатньому надходженні в організм вітаміни не завоюються.

Надмірне надходження вітамінів спричиняє захворювання – гіпервітаміноз.

І. Жиророзчинні вітаміни.

Розчиняються в органічних розчинниках (спирті, ацетоні, бензолі, жирах). Нагромаджуються в тканинах тваринних організмів. Не виявлено у складі ферментних систем. Вони включаються в білково-ліпідні мембрани клітин і клітинних органел, забезпечуючи в них важливі метаболічні процеси, які значною мірою визначають життєдіяльність організму.

þ Вітамін А (ретинол, антиксерофтальмічний).

Вперше виділений з вершкового масла. Пізніше було виявлено, що подібну дію мають і речовин, виділені з рослинного матеріалу, особливо з тих продуктів, що містять червоно-жовті пігменти – каротин або каротиноїди., який в організмі людини перетворюється на вітамін А.

У 1930 р. було встановлено, що каротин є біологічним попередником вітаміну А (провітаміном).

У крові циркулює переважно спиртова форма вітаміну А, а в сітківці ока – альдегідна. В печінці вітамін А депонується у вигляді складних ефірів з вищими жирними кислотами, переважно у вигляді пальмітату.

У чистому вигляді вітамін А – блідо-жовті голчасті кристали, не розчинні у воді і добре розчинні в жирах і органічних розчинниках. Вітамін А Стійкий проти дії високої температури в без кисневому середовищі. При наявності кисню швидко руйнується, навіть при звичайній температурі.

Біологічна роль: необхідний для забезпечення процесів росту, розвитку організму, диференціації клітин і тканин. Необхідний для нормального функціонування епітеліальних клітин. При нестачі вітаміну шкіра і слизові оболонки втрачають вологу, стають сухими, спостерігається ороговіння епітелію, дерматити. Пошкодження слизових оболонок дихальних шляхів зумовлює виникнення бронхітів, запалення верхніх дихальних шляхів. При нестачі вітаміну А спостерігається сповільнення росту, зниження ваги, загальна слабкість, послаблення захисних функцій організму. Специфічна функція – участь в акті зору. Ранньою ознакою А-авітамінозу є послаблення темнової адаптації – зниження зору при слабкому освітленні з наступною втратою його в сутінках «куряча сліпота». На наступному етапі захворювання порушується будова захисного епітелію рогової оболонки органів зору (ороговіння, висипання, втрата прозорості), виникає захворювання – ксерофтальмія, яке супроводжується запаленням і розм’якшенням рогівки ока і втратою зору. Вітамін А бере участь в утворенні зорового пурпуру (білка родопсину) – основного світлочутливого елемента сітківки ока, а також зорового пігменту колбочок – родопсину.

Поширення і потреба: міститься в продуктах тваринного походження (риб’ячий жир, печінка кита, моржа, тюленя, тріски, морського окуня). У вигляді каротинів міститься в рослинних продуктах (морква, абрикоси). Незначна кількість вітаміну А міститься у свинині, баранині, яловичині, рослинних оліях, дуже мало його у свинячому та яловичому жирах. Маргарин, який випускається харчовою промисловістю, збагачується вітаміном А.

Добова потреба становить 0,75 – 1,5мг.

Надлишок вітаміну спричиняє гостре отруєння. Гіпервітамінози А можуть виникати також при вживанні печінки ведмедя і кита, яка дуже багата на вітаміни А: 100 – 500г печінки кита перевищує норму у 7 разів.

þ Вітамін D (кальциферол, антирахітичний).

Відкриття вітаміну пов’язано з вивченням захворювання на рахіт. Провітаміном вітаміну D₂ є ергостерин, що міститься в грибах, проростках злакових культур, яєчному жовтку. Особливо багато його в дріжджах, де він становить 99% усіх стеринів. Провітаміном D₃ є 7-дегідрохолестерин, який міститься в підшкірній жировій тканині людини і тварин.

Біологічна дія. При недостатньому надходженні вітаміну D з продуктами харчування і порушенні ендогенного синтезу його при «світловому голодуванні» виникає D-авітаміноз, захворювання «рахіт». Ранні ознаки захворювання: втрата тонусу м’язів, ослаблення їх, у дітей – втрата апетиту, апатія, диспепсичні явища, схуднення, втрата маси тіла, відставання у загальному розвитку, часті інфекційні захворювання У хворих зменшується вміст гемоглобіну, порушується діяльність серцево-судинної системи, знижується артеріальний тиск, збільшується розмір серця. Спостерігається підвищена збудливість, пітливість, поганий сон. Гіпотонія м’язів живота призводить до його відвисання, розвивається остеомаляція кісток, особливо нижніх кінцівок. Розм’якшені кістки під масою тіла деформуються і набувають О- або Х-подібної форми. Разом з тим спостерігається викривлення хребта, розростання кісткової тканини на реберних дугах. Внаслідок затримки процесів окостеніння кісток черепа значно збільшуються розміри голови, порушується розвиток зубів, запізнюється їх прорізування й утворення дентину.

Вітамін Сприяє всмоктуванню і засвоєнню кальцію в кишках та посилює ресорбцію фосфору в ниркових канальцях, завдяки чому підтримується нормальне співвідношення між даними елементами в сироватці крові, крім того, сприяє переходу кальцію з крові у кісткову тканину. При рахіті порушується співвідношення між кальцієм і фосфором у крові у напрямі збільшення цього показника, що негативно впливає на використання цих елементів у процесах утворення кісток.

Поширення і потреба. Вітаміни групи D найчастіше зустрічаються в продуктах тваринного походження. Особливо високий вміст: в жирах печінки морських і прісноводних риб, ікрі, молоці та молочних продуктах, маслі, жовтку яйця, дріжджах.

Добова потреба. За нормальних фізіологічних умов і при збалансованому харчуванні дану кількість вітаміну організм одержує з продуктами харчування та за рахунок ендогенного синтезу при дії ультрафіолетового випромінювання на 7-дегідрохолестерин, що міститься в шкірі.

Надмірне введення вітаміну D в організм людини може викликати явище гіпервітамінозу, основними ознаками якого є втрата апетиту, слабкість, диспепсичні явища, втрата маси тіла, порушення процесів, біль у суглобах. За даних умов підвищуються температура тіла і кров’яний тиск, значно збільшується концентрація кальцію в крові, спостерігається кальцифікація тканин деяких органів – нирок, серця, легень, а також стінок кровоносних судин.

þ Вітамін Е (токоферол, антистерильний).

У 1936р. Г.Еванс і О.Емерсон виділили вітамін Е в кристалічному стані із масла зародків пшениці і насіння бавовнику.

Вітамін Е стійкий проти нагрівання в кислому середовищі і менш стійкий у лужному. При кулінарній обробці продуктів активність його зберігається. Швидко руйнується при наявності окислювачів і при дії ультрафіолетових променів.

Біологічна дія. При недостатньому надходженні вітаміну Е з продуктами харчування порушуються обмін речовин, функції статевих залоз, нервової системи. Відсутність вітаміну Е негативно впливає на цілий ряд метаболічних процесів, структуру і функцію різних органів і тканин (міопатія, м’язова дистрофія, параліч мускулатури різних частин тіла). Токофероли відіграють важливу роль в окислювально-відновних процесах організму (беруть участь у транспорті електронів по дихальному ланцюгу), що зумовлює здатність їх активувати енергетичний обмін в організмі, процеси, пов’язані з синтезом макроергічних сполук. Застосовують вітамін Е в клінічній практиці при порушенні статевих функцій та при загрозах передчасного переривання вагітності, при захворюваннях нервово-м’язової та сполучної тканини, при виразкових і шкіряних захворюваннях, ревматизмі, в офтальмології.

Поширення і потреба. Токофероли містяться виключно в продуктах рослинного походження, в тваринних тканинах вони не синтезуються. Високий вміст токоферолів мають зелені частини рослин (зародки злакових культур, олії, салат, петрушка, зелений горошок). Певна кількість токоферолів міститься також у печінці, яєчному жовтку, маслі, тваринному жирі.

При нормальному харчуванні людина одержує вітаміну Е в середньому від 11 до 24мг на добу (добова потреба задовольняється майже повністю за рахунок продуктів харчування).

þ Вітамін К (філохінон, антигеморагічний).

Дістав назву від першої букви слова «коагуляція».

У 1939 р. вітамін К був виділений з листків люцерни і рибного борошна.

Хімічна природа вітаміну К була з’ясована в 1939р. Е.Фішером.

Вітамін К стійкий проти нагрівання в нейтральному середовищі, легко руйнується під дією ультрафіолетового випромінювання та при нагріванні у лужному середовищі. Синтез вітаміну К₂ частково здійснюється мікрофлорою верхньої частини тонкої кишки.

Біологічна дія. При К-авітамінозах спостерігається порушення процесів зсідання крові, зменшення міцності капілярних судин, що може призвести до геморагій і тривалих кровотеч. Численними дослідженнями встановлено, що вітамін К необхідний для утворення повноцінного еластичного згустку фібрину (забезпечує етапи зсідання крові). У клінічній практиці використовується для лікування геморагій, кровотеч після хірургічного втручання, зниження тонусу мускулатури, сприяє процесам регенерації – прискорює за живлення ран, має властивості анальгетика. Знаходить широке застосування при лікуванні міастенії, переломів кісток, при захворюваннях печінки, виразковій хворобі та лікуванні опіків.

Поширення і потреба. Філохінони містяться переважно в продуктах рослинного походження: зелені частини рослин (листя капусти, шпинат, горох, лукові трави, кропива, ягоди шипшини, морква, картопля). З тваринних продуктів порівняно високий вміст вітаміну К мають печінка, підшлункова залоза, яйця, м'ясо великої рогатої худоби.

Добова потреба у вітаміні К – 15мг

þ Вітамін F (ненасичені жирні кислоти).

Беруть участь у процесах розвитку і росту організму, впливають на репродукцію і молочну продуктивність. Сприяють засвоєнню жирів в організмі, сприяють виділенню з організму холестерину (антисклеротична дія). Вітамін F підвищує еластичність і стійкість кровоносних судин, загальну резистентність організму, позитивно впливає на обмін деяких водорозчинних вітамінів (С, В₁, В₆).

Добова потреба складає 2 – 10г.

Містяться переважно в рослинних оліях. Важливим джерелом ненасичених жирних кислот є жир тюленя, олії, які добувають з кукурудзи, обліпихи.

ІІ Водорозчинні вітаміни.

Належать вітаміни груп В, С, Р, а також вітаміноподібні сполуки – холін, ліпоєва кислота. Усі вони добре розчиняються у воді і не розчиняються в жирових розчинниках. В організмі людини ці вітаміни не депонуються, хоч частина їх синтезується мікрофлорою кишок. Основна біологічна роль їх полягає в тому, що більшість з них входить до складу ферментних систем, виконуючи коферментні функції.

Ä Вітамін В₁ (тіамін).

У кристалічному стані бу виділений в 1931р. з дріжджів. У 1936р. було встановлено його будову. Назву одержав у зв’язку з наявністю в її складі сірки та аміногрупи.

Вітамін В₁ стійкий проти дії різних факторів зовнішнього середовища – світла, кисню, повітря. Стійкий у кислому середовищі і швидко руйнується в лужному середовища при високій температурі.

Ранніми проявами нестачі вітаміну В₁ є втрата апетиту, порушення секреторної і моторної функцій кишок. Спостерігаються порушення з боку нервової системи: підвищена збудливість, боязливість, схильність до галюцинацій, втрата здатності до зосередження та втрата пам’яті на недавні події, порушення розумової діяльності. При більш тривалій відсутності вітаміну виникає втрата чутливості, сильні болі по ходу нервових волокон, розвивається м’язова слабкість, атрофія мязів, параліч спочатку нижніх, а потім і верхніх кінцівок, кахексія (виснаження). Розвивається захворювання «бері-бері» (поліневрит).

Поширення і потреба. Вітамін В₁ міститься в продуктах рослинного і тваринного походження. Багаті на вітамін висівки рису і пшениці, пекарські та пивні дріжджі, бобові, зернові культури. Міститься також у печінці, м’ясі, овочах і фруктах.

Добова потреба – 2 – 3мг на добу для дорослих і 0,5 – 2мг для дітей та підлітків. Потреба у вітаміні значно зростає при надмірній кількості вуглеводів у харчовому раціоні, а також при значних фізичних і емоційних навантаженнях, в умовах жаркого та холодного клімату.

Ä Вітамін В₂ (рибофлавін).

При споживанні їжі з недостатньою кількістю рибофлавіну виникають ураження слизових оболонок губ, ротової порожнини, внутрішніх органів. З’являються виразки у ротовій порожнині, запалений язик стає пурпурно-червоним, шорстким, з’являються тріщини. Виникають зміни залоз слизової оболонки губ – тріщини, злущування епітелію, розвивається ангулярний стоматит. При В₂-авітамінозі спостерігається своєрідний дерматит, себорейна екзема на носо-губних складках, віках, шкірі обличчя, вушних раковинах, кистях рук. Порушується нормальне відтворення клітин кишкового епітелію, що призводить до кишкових кровотеч, виразкових колітів, кишкових розладів. Знижується загальна стійкість організму проти інфекцій, сповільнюються процеси регенерації. Характерним є ураження органів зору, спостерігаються зміни з боку нервової системи – апатія, головний біль, почуття жару в ступнях ніг.

В основі біологічної дії вітаміну В₂ в організмі лежить участь його в процесах біологічного окислення (фосфорильована форма рибофлавіну утворює простетичну групу деяких ферментів-дегідрогеназ, які беруть участь у поетапному транспорті водню або електронів по системі дихального ланцюга від субстрату до кінцевого акцептора. Встановлено, що рибофлавін відіграє важливу роль у регуляції білкового, вуглеводного та ліпідного обмінів.

Поширення і потреба. Досить поширений у продуктах рослинного і тваринного походження. Значна кількість його міститься в дріжджах, яєчному жовтку, молочних продуктах, м’ясі великої рогатої худоби. В менших кількостях – в хлібобулочних виробах, овочах і фруктах.

Потреба дорослої людини у вітаміні В₂ становить 2,5 – 3,5мг на добу і від 1 до 3мг для дітей.

Ä Вітамін В₃ (пантотенова кислота).

Пантотенова кислота та її солі ‑ нестійкі сполуки і швидко руйнуються, особливо при високій температурі в кислому середовищі.

Ознаки авітамінозу: слабкість, швидка втомлюваність, оніміння кінцівок, дерматити, схильність до інфекційних захворювань, зниження кислотності шлункового соку. При систематичному авітамінозі розвиваються дерматити, подібні до пелагричних.

Пантотенова кислота є складовою частиною багатьох ферментів, які забезпечують численні метаболічні реакції проміжного обміну.

У складі коензиму А пантотенова кислота входить до складу ферментів, які каналізують реакції ацетилування та переацетилювання, синтез і розщеплення жирів, багато реакцій три карбонового циклу, синтез стероїдів, гемоглобіну, ацетилхоліну. Ацетил – КоА бере участь у синтезі окремих амінокислот, холіну, гістаміну та інших важливих для організму речовин.

Пантотенова кислота міститься в усіх клітинах рослинних і тваринних організмів. Найважливішим джерелом за вмістом пантотенової кислоти є печінка, внутрішні органи тварин, яйця, молоко, зернові, особливо гречка, овочі, фрукти.

Добова потреба людини становить 7 – 10мг і повністю задовольняється за рахунок харчових продуктів та синтезу її мікрофлорою кишок.

Ä Вітамін В₅ (нікотинова кислота, нікотинамід, вітамін РР, ніацин).

При недостатньому надходженні в організм вітаміну В₅ або при білковому голодуванні виникає захворювання, яке дістало назву пелагри (хвороба трьох Д). Характерними симптомами є дерматит, діарея і деменція (недоумкуватість).

В основі біологічної дії вітаміну РР лежить його участь у синтезі коферментних систем деяких ферментів, які каталізують різноманітні метаболічні реакції в багатьох ланках обміну речовин. Є частиною комплексної системи, яка бере участь в оксилювально-відновних процесах організму. У вуглеводному обміні вітамін В₅ сприяє активізації дії інсуліну, що сприяє нагромадженню глікогену в печінці, покращується використання глюкози в організмі.

Під впливом нікотинової кислоти відбуваються значні зміни основних показників білкового обміну. Зокрема, при нестачі вітаміну В₅ на фоні зниження загальної кількості білків зменшується вміст альбумінів з одночасним підвищенням глобулі нових фракцій.

Загальновідома нормалізуючи дія вітаміну В₅ на вміст холестерину, водно-мінеральний обмін, функціонування нервової і серцево-судинної систем.

Значні кількості нікотинової кислоти містяться в печінці, нирках, м’ясних продуктах, молоці і молочних продуктах, зернобобових культурах. Особливо багато її у висівках і дріжджах. В овочах і фруктах вміст нікотинової кислоти незначний.

Потреба дорослої людини у вітаміні В₅ становить 15 – 25мг на добу, для дітей – 5 – 15мг залежно від віку.

Ä Вітамін В₆ (піридоксин).

Відкриття вітаміну пов’язано з дослідженням причин пелагроподібних дерматитів, які не зникали при лікуванні нікотинамідом.

У 1936р. з дріжджових екстрактів і рисових висівок було виділено речовину, що запобігала виникненню дерматитів (антидерматитний фактор).

У кристалічному вигляді було добуто в 1938р.

Вітамін В₆ стійкий проти нагрівання в кислому, лужному середовищах. Швидко руйнується на світлі, при дії ультрафіолетових променів.

В організмі людини піридоксин перебуває у зв’язаному стані у вигляді піридоксальфосфату, який входить до складу різних ферментних систем. Бере безпосередню участь у синтезі простетичних груп складних ділків – порфіринів, які входять до складу молекул гемоглобіну, міоглобіну, цитохромів, каталази, пероксидази. Порушення синтезу білків при В₆-авітамінозі негативно впливає на вміст окремих білкових фракцій у сироватці крові – значно знижуються фракції глобуліну, які пов’язані з виробленням антитіл, в результаті чого послаблюються захисні бар’єрні функції організму. Позитивно впливає на антитоксичну функцію печінки, сприяє нормалізації вуглеводного обміну, стимулює синтез жирів в організмі, позитивно впливає на діяльність ендокринної системи.

Міститься в пшеничних висівках, дріжджах, печінці, мязах. Добова потреба дорослої людини становить 2 – 4мг вітаміну В₆.

Ä Вітамін В₁₂ (ціанкобаламін).

Відкриття вітаміну пов’язано з вивченням причин виникнення та методів лікування злоякісної анемії.

У сухому вигляді вітамін В₁₂ стійкий проти дії зовнішніх факторів. Витримує автоклавування при 120 C. Добре зберігається в темному сухому місці. На світлі швидко втрачає біологічну активність.

Основним джерелом вітаміну В₁₂ є продукти тваринного походження – печінка, нирки, м’язи, а також молоко і яйця.

Ä Фолієва кислота.

Фолієву кислоту було виділено в 1939р. з листків шпинату як фактор росту бактерій молочнокислого бродіння.

З природних джерел виділено кілька різновидностей фолієвої кислоти, які відрізняються кількістю залишків глютамінової кислоти. В харчових продуктах фолієва кислота перебуває в зв’язаній неактивній формі. Перетворення її в біологічно активну форму відбувається у процесі перетравлювання їжі під впливом специфічних ферментів панкреатичного соку Внаслідок дії ферментів проходить відновлення фолієвої кислоти чотирма атомами водню, в результаті чого утворюється фолінова кислота – біологічно активна форма фолієвої кислоти (цитроворум-фактор у 100 разів активніший за фолієву кислоту). Утворення його стимулюється вітаміном В₁₂ і аскорбіновою кислотою.

Фолієва кислота під дією світла та при нагріванні з мінеральними кислотами і в лужному середовищі вона досить швидко руйнується.

Біологічна роль фолієвої кислоти в організмі виявляється в тому, що її активна форма – тетрагідрофолієва кислота – у вигляді коферменту входить до складу ферментних систем, які каталізують перенесення одно вуглецевих фрагментів від одних сполук на інші. Вуглець одно вуглецевих фрагментів включається в молекули компонентів нуклеїнових кислот (пуринових і піримідинових), амінокислот (гістидину, метіоніну), використовується для синтезу холіну і багатьох інших біологічно активних речовин.

Позитивна дія фолієвої кислоти на відновлення в організмі запасів холіну і метіоніну виявляється в комплексі з вітаміном В₁₂ (використовується для попередження жирової інфільтрації печінки при надлишку нікотинової кислоти або при інших порушеннях жирового обміну). Досить важлива роль фолієвої кислоти як протианемічного фактору: стимулює дозрівання мегалобластів кісткового мозку, стимулює синтез гемоглобіну, сприяє збільшенню числа еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів.

Поширення і потреба. Високий вміст фолієвої кислоти виявлено в дріжджах і печінці. Міститься також в м’ясі, картоплі, капусті. При нормальному функціонуванні органів травлення потреба у вітамінін може забезпечуватися за рахунок ендогенного синтезу його мікрофлорою кишок.

Добова потреба людини у вітаміні становить 0,2 – 0,3мг.

Ä Вітамін С (аскорбінова кислота).

Дослідження властивостей і складу вітаміну С пов’язане із з’ясуванням причин виникнення цинги.

У 1920р. І Дремонд виділив речовину і назвав її антискорбутною.

У 1922р. М.О.Безсонов виділив майже чистий препарат цієї речовини з соку капусти і добув його в кристалічному вигляді.

У 1933р. було здійснено хімічний синтез аскорбінової кислоти.

Аскорбінова кислота є похідною L-гулонової кислоти. В кристалічному стані вона досить стійка і може зберігатися тривалий час без доступу кисню і вологи. Водні розчини – малостійкі. Аскорбінова кислота в них швидко руйнується, особливо в нейтральному і лужному середовищах, а також при значному підвищенні температури при наявності фонів важких металів (Cu²⁺, Fe²⁺). Розчини аскорбінової кислоти приготовлені на бідистильованій воді, що не містить розчиненого кисню та іонів важких металів, не руйнуються навіть при стерилізації в запаяних скляних ампулах.. Добувають аскорбінову кислоту в основному синтезом з глюкози та її похідного – спирту сорбіту.. Важливе значення має також мікробіологічний синтез з застосуванням оцтовокислих бактерій. Виділення аскорбінової кислоти з природних джерел (шипшини, болгарського перцю, зелених грецьких горіхів) має другорядне значення.

Біологічна роль. При нестачі або тривалій відсутності вітаміну С виникають гіповітамінози та авітамінози. Тривала відсутність вітаміну С протягом 3 – 5міс. Призводить до розвитку захворювання, що дістало назву цинги. Попередні симптоми: загальне нездужання, головний біль, постійне відчуття втоми, млявість, порушення сну, апатія, біль у різних ділянках тіла, особливо в м’язах нижніх кінцівок.

Найхарактернішою ознакою цинги є ураження кровоносних судин, особливо капілярів, яке супроводжується ламкістю їх стінок і підвищенням капілярів, яке супроводжується ламкістю їх стінок і підвищенням проникності. Зміни в капілярах призводять до виникнення підкірних крововиливів, спостерігають зміни в кістковій тканині, хрящах, сухожиллях, дентині зубів, що зумовлене значним зниженням вмісту колагену. Спостерігається ураження ясен – гінгівіт, що призводить до їх роз рихлення, оголення і розхитування зубів, кровоточивості ясен. При захворюванні на цингу порушується діяльність серцево-судинної системи – спостерігаються прискорене серцебиття, болі в області серця, зниження артеріального тиску. Зміни з боку травного каналу характеризуються катаральним станом слизової оболонки шлунка і кишок, змінюється секреторна і моторна функції шлунка, виникає дискінезія кишок.

Механізм дії вітаміну С пов'язаний з участю його в окислювально-відновних процесах, процесах тканинного дихання, стимулює діяльність окислювально-відновних ферментів (каталази, глутатіону), бере участь у забезпеченні біосинтезу нуклеїнових кислот, білків. Вітамін С позитивно впливає на біосинтез білка колагену, тому широко використовується при лікуванні переломів та для загоювання ран у хірургії. Для цього використовують також препарат галаскорбін – комплексну сполуку натрієвих солей вітамінів С і Р.

У вуглеводному обміні вітамін С позитивно впливає на еритропоез і утворення гемоглобіну, підвищення реактивності організму та зміцнення його захисних механізмів, сприяє виробленню антитіл, підвищує фагоцитарну активність лейкоцитів, посилюючи опірність організму хворобам.

Отже, аскорбінова кислота виявляє значний вплив на обмін речовин. Бере участь у пластичних і регенеративних процесах, забезпечує нормальне функціонування ендокринної і центральної нервової систем, підвищує резистентність організму, стійкість його проти різних захворювань.

Поширення і потреба. Основним джерелом аскорбінової кислоти є продукти рослинного і тваринного походження. Найбільша кількість її міститься в шипшині, чорній смородині, полуницях, грецьких горіхах, печінці.

Добова потреба дорослої людини в аскорбіновій кислоті залежно від фізичного навантаження становить 50 – 70мг. Потреба в аскорбіновій кислоті збільшується в умовах жаркого клімату і на Крайній Півночі до 80 ‑ 120мг. Зростає потреба у вітаміні також для дітей, підлітків, вагітних жінок, людей похилого віку.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 597 | Нарушение авторских прав