АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ФІЛІКОЛЬОЗ (FILICOLLOSIS)

Хвороба спричинюється скребликом Filicollis anatis родини Filicollidae ряду Gigantorhynchida. Паразити локалізуються в тонких кишках качок, гусей, а також лебедів та інших диких водоплавних птахів.

Збудник. F. anatis характеризується вираженим статевим диморфізмом: самки відрізняються від самців більшими розмірами та наявністю в ділянці хоботка розширення кулястої форми. Тіло вкрите шипами біло-жовтого кольору.

Самці веретеноподібної форми досягають 0,6 – 0,8 см завдовжки і 1 – 1,5 мм завширшки. На хоботку яйцеподібної форми розміщені гачки (рис. 2.93). У задній частині тіла знаходиться 6 цементних залоз овальної форми.

Самки — від 1 до 2,5 см завдовжки і близько 4 мм завширшки. На довгій шийці розміщений великий (до 3 мм у діаметрі) бульбусоподібний хоботок, озброєний гачками.

Яйця середнього розміру, (0,062...0,07) × (0,023...0,028) мм, овальні, вкриті товстою тришаровою оболонкою, зрілі (містять личинку — акантор).

Цикл розвитку. Збудник — біогельмінт. Проміжним хазяїном є водяний ослик (Asellus aquaticus). Термін розвитку личинки скреблика від акантора до цистаканта коливається від 1 до 1,5 міс.

Птиця заражається на водоймах при заковтуванні водяних осликів, що містять інвазійні личинки. У кишках качок скреблик досягає статевої зрілості через 1 міс. Тривалість життя його — кілька місяців.

Епізоотологічні дані. Качки заражаються з ранньої весни до пізньої осені. Ензоотичні спалахи філікольозу спостерігаються переважно в другій половині літа й восени. Найчастіше хворіє молодняк віком 2 – 3 міс. З січня до початку випасного сезону качки, як правило, вільні від гельмінтів. Гуси заражаються скребликами рідше.

Джерело зараження — водяні ослики. Це порівняно великих розмірів рачки, що досягають 1,5 см завдовжки. Вони живуть у прісноводних водоймах, живляться гниючими рештками рослин, а також пташиним послідом. Тривалість життя їх становить більш як один рік. Упродовж усього життя в їхньому організмі зберігаються личинки збудника інвазії.

Яйця цього скреблика досить стійкі до несприятливих чинників зовнішнього середовища (перезимовують у водоймах).

Патогенез та імунітет. Паразити мають різко виражену патологічну дію в період їх проникнення в кишкову стінку (особливо самки), а також під час досягнення статевої зрілості. Озброєним хоботком колючоголові черви порушують цілість усіх шарів кишкової стінки, в результаті чого розвиваються запальні процеси з виникненням виразкових, гнійних та некротичних явищ. Усі ці зміни призводять до порушення діяльності кишок та організму качок загалом. Імунітет не вивчено.

Клінічні ознаки. У хворого молодняку спостерігають загальну слабкість, пригнічення, зниження апетиту, відставання в рості та розвитку, виснаження.

Патологоанатомічні зміни. При розтині трупів на серозній оболонці тонких кишок виявляють вузлики завбільшки з горошину, в яких знаходяться хоботки самок гельмінта. У разі проникнення мікроорганізмів у пошкоджені кишки з’являються виразки, гнійне запалення, некротизовані ділянки.

Діагностика. З метою виявлення яєць колючоголових червів досліджують фекалії методами послідовного промивання та флотації з використанням розчину аміачної селітри. Гельмінтологічний розтин тонких кишок дає змогу виявити дорослих паразитів.

Доцільно досліджувати водяних осликів з водойм, на яких знаходилися підозрювані щодо захворювання водоплавні птахи.

Лікування, профілактика та заходи боротьби приблизно такі самі, як і при поліморфозі.

Контрольні запитання і завдання

1. Опишіть патогенез та клінічні ознаки при простогонімозі. 2. Як установити діагноз на ехіностоматидози? 3. Назвіть збудників нотокотилідозів і розкажіть про цикл їх розвитку. 4. Опишіть клінічні ознаки та патологоанатомічні зміни при гіменолепідідозах. 5. Охарактеризуйте збудників райєтинозу та розкажіть про цикл їх розвитку. 6. Як установити діагноз на давенеоз? 7. Як ведуть боротьбу з гетеракозом? 8. Дайте характеристику нематоди Ganguleterakis dispar та розкажіть про цикл її розвитку. 9. Наведіть засоби лікування й профілактики аскаридіозу. 10. Опишіть епізоотологію, патогенез та клінічні ознаки амідостомозу. 11. Як установити діагноз на сингамоз? 12. Охарактеризуйте збудників тетрамерозу та опиіігіть цикл їх розвитку. 13. Як установити діагноз на стрептокароз? 14. Дайте характеристику нематоди Echinuria uncinata і розкажіть про цикл її розвитку. 15. Назвіть збудників капіляріозу та охарактеризуйте цикл їх розвитку. 16. Як проводить лікування хворої на капіляріоз птиці? Яка профілактика цього захворювання? 17. Як установити діагноз на поліморфоз? 18. Опишіть епізоотологію й патогенез філікольозу. 19. Як ведуть боротьбу з акантоцефальозами птиці?

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 654 | Нарушение авторских прав