 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки.Природжений сифіліс.
для студентів IV курсу медичного факультету (практичні заняття – 2 години)
затверджено на методичній раді кафедри «__21__» ______05_________ 2011__ г.
Протокол № ___7____
Зав. кафедри д.м.н., проф._______________Лебедюк М.М.
Одеса 2011
Теперішнім часом сифіліс серед захворювань, які передаються статевим шляхом (ЗПСШ), як і раніше являє собою одну із найбільш важливих медико-соціальних проблем (Скрипкін Ю.К., 1989 р., Антонєв А.А. і співавтори, 1989; Борисенко К.К. і співавтори, 1989 р., Яцуха М.В., 1990 р. та інші). Значна питома вага сифілісу серед ЗПСШ створює епідеміологічну безпеку в сучасних умовах у зв’язку з прагненням притаїти факт зараження, самолікування, підпільними лікуваннями, які призводять до атипічного перебігу хвороби і помилкам у діагностиці, а також створює труднощі у виявленні джерел захворювання та залученні до обстеження статевих контактів. Боротьба з сифілісом для наступного покоління спеціалістів стає все більш складним завданням, враховуючи соціально-епідеміологічні особливості, зміну патоморфозу сифілісу в останні десятиріччя, глибокі знання студентів з діагностики, тактики, ведення та лікування – залог оптимізації перспективних напрямків роботи по зниженню захворюваності сифілісом.
3.1. Загальні цілі: Ознайомитись з особливостями сучасного перебігу природженого сифілісу. 3.2. Виховні цілі: Ознайомитись з вкладом вітчизняних вчених в вивчення проблеми сифілісу.
3.3. Конкретні цілі: Студент повинен знати:
1. Біоморфологію збудника сифілісу. 2. Імунітет, суперінфекцію, реінфекцію при сифілісі. 3. Загальні закономірності плинності сифілісу. 4. Шляхи та засоби, джерела та умови передачі сифілітичної інфекції. 5. Особливості клініки та плинності природженого сифілісу. 6. Лікування природженого сифілісу.
3.4. На основі теоретичних знань з теми: Студент повинен вміти:
1. Зібрати анамнез у хворого на сифіліс. 2. Виявити джерела зараження та контактних осіб. 3. За клінічними симптомами розпізнати природжений сифіліс. 4. Проводити лабораторну діагностику сифілісу. 5. Визначити стратегію, тактику та правила поведінки лікаря при підозрі на природжений сифіліс. 6. Проводити диференціальну діагностику природженого сифілісу.
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки.
Внутрішньопредметна інтеграція.
Зміст теми даного заняття самим тісним чином інтегрований з усіма темами курсу. Без знання анатомії, гістології, патологічної анатомії, патологічної фізіології, імунології студент буде позбавлений можливості правильно розуміти механізм розвитку патологічних змін в організмі людини при сифілісі.
Передача сифілісу плоду проходить тільки від хворої матері через дитяче місце, шляхом проникнення блідих трепонем в організм дитини через пупочну вену в вигляді ембола або через лімфатичні щілини пупочних судин. Бліді трепонеми, проникаючи в плаценту, зумовлюють важкі морфологічні зміни, що проялвяються набряком, сполучнотканинною гіперплазією і некротичними змінами. Характерні для сифілітичної інфекції ураження судин по типу ендо-, мезо-, периваскулитів супроводжуються вираженим склерозом ворсинок, дегенераціє епітелію, клітинною інфільтрацією стінок судин з їх облітерацією. Для сифілісу типово збільшення маси плаценти. Якщо нормальне співвідношення маси плаценти до маси плоду рівне 1:6, то при сифілітичній інфекції це співідношення становить 1:3. В протіканні природженого сифілісу розрізняють 4 періоди: сифіліс плоду, сифіліс грудного віку (до кінця року), сифіліс раннього дитячого віку (від 1 року до 4 років), пізній природжений сифіліс (старше 5 років). СИФІЛІС ПЛОДУ. Плід помирає в результаті інтоксикації, чому сприяють пошкодження судин та порушення харчування. Він мацерований, з малою масою тіла. В печінці, легенях, нирках, селезінці, ендокринних залозах виявляються тяжкі специфічні процеси, які виражаються в дифузній клітинній інфільтрації, зміні стінок кровоносних судин та в розростанні сполучної тканини. В тканинах внутрішніх органів виявляються у великій кількості бліді трепонеми. В кістках спостерігаються остеохондрит та остеопериостит.
ПРИРОДЖЕНИЙ СИФІЛІС ГРУДНОГО ВІКУ. Пошкодження шкіри є найбільш переконливим проявом хвороби. Розповсюдженим проявом хвороби грудного віку є сифілітична пухирчатка, яка з'являється в перші дні або тижні після народження, найчастіше відразу на долонях та підошвах. Вона складається з окремих міхурів, наповнених спочатку серозним, потім каламутним або гнійним вмістом з домішками крові. Величина від горошини до вишні, покришка їх тонка, в'яла, легко розривається, основа їх інфільтрована і оточена запальним вінчиком. Після руйнування міхурів виявляється червона ерозивна поверхня, в виділеннях - велика кількість блідих трнпонем. Необхідно диференціювати з піогенною епідемічною пухирчаткою новонароджених, яка супроводжується високою температурою, висипання розміщуються на тулубі і на кінцівках, залишаючи вільною шкіру підошв та долонь. Розеольозний висип з'являється на другому-третьому тижні і рідше на восьмому тижні життя. Вона часто розміщується на обличчі, навколо носа і рота, на шиї, на долонях, підошвах, але може бути і на всьому тілі. Розеольозні висипання можуть зливатись і утворювати незначно інфільтровані ділянки. Папульозний сифіліс часто поєднується з розеольозним висипом. Папули округлої форми, дещо блискучі, мідно-червоного кольору, щільнуватої консістенції, з'являються на підошвах, долонях і нерідко на всьому тілі. Папули навколо рота або заднього проходу інколи виразковуються, з'являються болючі тріщини, які затрудняють ссання та дефекацію. Дифузна інфільтрація Рохзінгера розміщується на підошвах і на лобі, насідннціх, лопаточній області. При пошкодженні підошв та долонь шкіра інтенсивно червона або червонувато-бура, блискуча, ніби лакована, дзеркальна, складки згладжені, еластичність порушена. Дифузна інфільтрація в області губ часто розривається з утворенням поверхневих або глибоких радіально розміщених тріщин, після заживлення яких назавжди залишаються характерні веретеноподібні атрофічні рубці. Сифілітичний риніт. Слизова оболонка при ранньому природженому сифілісі пошкоджується дуже часто. Клінічно він виражається своєрідною нежиттю, при якій слизова оболонка носа стає червоною, набряклою, відділяючи спочатку слизову, потім слизово-гнійну та кров'янисту рідину, яка засихає в кірки, що закривають ніздрі та затрудняють, а інколи повністю припиняють носове дихання. Для полегшення дихання дитина закидає голову назад, з'являється характерне для сифілітичного риніту сопуче, хропуче дихання. Якщо дитині не прочищати ніс перед кожним годуванням, ссання стає неможливим. Пошкодження слизової оболонки гортані часто закінчується осиплістю, афонією або стенозом. В тяжких випадках спостерігаються поверхневі звиразкування та некроз гортані. У дітей з раннім природженим сифілісом пальпується велика щільна печінка, яка виступає на 3-4 см з-під краю реберної дуги (гепатомегалія), та збільшення селезінки. спленомегалія), які набувають діагностичного значення в перші 3 місяці життя. Важливою ознакою служить орхіт та епідідіміт, при яких яєчка та додатки збільшені, щільні, але безболючі. Пошкодження травного каналу проявляється тривалою відсутністю апетиту (анорексія), блювотою і меленою (кишкова кровотеча). У таких дітей спостерігаються специфічні менінгіти та гідроцефалія. При ранньому природженому сифілісі часто пошкоджуються довгі трубчаті кістки. Остеохондрит розміщується на межі діафізу іа епіфізу довгих трубчатих кісток. В подальшому в результаті некрозу грануляційної тканини може виникнути відділення епіфізу від діафізу, яке клінічно проявляється патологічним переломом, який називають псевдопараліч Парро. При цьому дитина перестає рухати ураженою кінцівкою, а при пасивних рухах чи при необережному доторканні кричить. Верхня кінцівка висить як плітка, а нижня залишається зігнутою в кульшовому та колінному суглобах. Захворювання очей, особливо сітківки і судинної оболонки (хоріоретиніт), характеризується появою на дні ока маленьких пігментних плям (симптом "солі з перцем"). Реакція Вассермана – позитивна.
ПРИРОДЖЕНИЙ СИФІЛІС РАННЬОГО ДИТЯЧОГО ВІКУ, У дітей від 1 до 4 років сифілітичні пошкодження протікають аналогічно рецидивному періоду набутого сифілісу і проявляється малочисленими папулами, розсіяними на кінцівках, сідницях, на обличчі і, особливо, на зовнішніх статевих органах, біля заднього проходу і в інших природних складках; часто пошкоджуються слизові оболонки. В місцях тертя та подразнення папули часто гіпертрофуються, ерозуються і розвивається мокнуття. Крупнопапульозний сифіліс по типу широких кондилом, розміщуючись в природних складках, досягає іноді значних розмірів. На слизовій оболонці рота зустрічаються ерозивні папули. На язиці вони зливаються і утворюють широкі кондиломи.
ПІЗНІЙ ПРИРОДЖЕНИЙ СИФІЛІС
До цієї форми сифілітичної інфекції відносяться будь-які природжені прояви сифілісу, які виникли після 4 років. Активні прояви пізнього природженого сифілісу ідентичні проявам третинного сифілісу, але при ураженнях шкіри не бувають такими розповсюдженими як при ранньому природженому сифілісі. Зявляються горбиково-виразкові сифіліди та гуми, які розташовуються переважно на шкірі тулуба, кінцівок, обличчя. Горбики мають схильність до групування без зливання. Гумозні сифіліди частіше поодинокі, спостерігаються в більш дорослому віці. Горбикові і гумозні прояви пізнього природженого сифілісу схильні до швидкого розпаду, утворенню фагединічних виразок. Розташовуючись на слизовій оболонці носу, можуть захоплювати хрящову та кісткову його частини, викликаючи перфорацію носової перегородки і западання перенісся. У хворих також можуть спостерігатись прояви сифілісу перенесеному у грудному віці, - рубці Робінсона-Фурньє, сідловидний ніс, деформації черепу, остаточні прояви остеоперіоститів. Специфічними, властивими тільки для пізнього природженого сифілісу, симптомами являються дві групи – безумовні і можливі. До безумовних признаків пізнього природженого сифілісу відносять так звану тріаду Гетчінсона – паренхіматозний кератит, сифілітичний лабірінтит та зуби Гетчінсона. Паренхіматозний кератит Вважається патогномонічним для цієї форми інфекції. Він проявляється дифузним помутнінням рогівки, світлобоязню, сльозотечією, блефароспазмом. Специфічний лабіринтит Спостерігається частіше у дівчаток в віці від 4-5 до 15 років. Якщо глухота виникає раніше (до 4 років), то вона поєднується з затрудненням мовлення. Глухота обумовлена двостороннім ураженням слухових нервів. Кісткова проводимість порушена. Зуби Гетчінсона Дистрофія верхніх центральних постійних різців і гіпоплазія їх жувальної поверхні. По вільному ріжучому краю зубів утворюються півмісячні серповидні виямки, внаслідок чого звужується ріжуча поверхня різців, а шийки зубів стають більш широкими – зуби набувають бочковидної форми або форми відкрутки. Емаль на ріжучому краї частіше відсутня. Одним з найчастіших проявів пізнього природженого сифілісу є ураження кісткової системи, особливо симетричні зміни гомілок – саблевидні гомілки. Радіальні рубці Робінсона- Фурньє розташовуються навколо кутів рота, на підборідді, навколо губ. Окрім рубців Робінсона-Фурньє, “штампом” перенесеного раннього природженого сифілісу є сідничноподібний череп. Стігмами пізнього природженого сифілісу являються також симптом Авсітідійського (потовщення гру динного кінця ключиці), відсутність мечовидного відростку (аксифоідія), готичне піднебіння, укорочення нігтьової фаланги мізинців (симптом Гаше), горбик Корабелли (наявність пятого додаткового горбика на жувальній поверхні першого моляра верхньої щелепи), гіпертрихоз у хлопчиків та дівчаток, дистрофія кісток черепу у вигляді виступаючих лобних і тімяних бугрів. Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 282 | Нарушение авторских прав 12 |