АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Симптоматична терепія

- антигістамінні засоби (лоратадин, дезлоратадін, ебастин, фексофенадин, цетиризин, хлоропірамін, клемастин, мебгідролін, кетотифен, акривастин) – пропонується чергування курсів по 10 днів;

- гіпосенсибілізуючі засоби (10% кальцію хлорид, 10% кальцію глюконат, 30% натрію тіосульфат);

- дезінтоксикаційні засоби (полівідон + натрію хлорид + калію хлорид + кальцію хлорид + магнію хлорид + натрію гідрокарбонат, ізотонічний 0,9% розчин натрію хлорид, декстран із середньою молекулярною масою 30000-40000) – (за недостатньої ефективності попередніх заходів);

- ентеросорбенти (ентеросгель, полівідон, діосмектит, лігнін гідролізний, мікрокристалічна целюлоза, поліфепан, сорбогель);

- ферментні препарати (фестал, мезим-форте) – за показаннями.

У важких випадках

- глюкокортикоїдні засоби для системного застосування (на вибір) (преднізолон, дексаметазон, бетаметазон, тріамцинолон).

Симптоматична терапія

Алергійний риніт (АР) - алергійне запалення слизової оболонки порожнини носа, що характеризується наступними симптомами (одним чи більше): закладанням носа, ринореєю, свербіжем у порожнині носа, чханням. Алергійним ринітом правомірно називати лише ті випадки риніту, в патогенезі яких провідну роль має алергія.

Зустрічаються два варіанти алергійного риніту: сезонний і цілорічний (хронічний). Сезонний алергійний риніт (САР) спричиняє пилок рослин, тому його часто називають полінозом. На відміну від зарубіжних авторів вітчизняні спеціалісти ці поняття відокремлюють, оскільки розвиток алергійного риніту можуть викликати будь-які екзогенні алергени, а не тільки пилок рослин. Разом з тим, при полінозі клінічна симптоматика може спостерігатися не тільки з боку слизової оболонки порожнини носа, а й з боку інших органів і тканин (нижні дихальні шляхи, кон’юнктива тощо). За клінічними ознаками алергійний риніт і поліноз розрізнити не можна. Діагноз грунтується лише на специфічному алергологічному дослідженні. У дітей алергійний риніт дуже рідко буває ізольованим: ушкоджується також слизова оболонка придаткових пазух носа, глотки, гортані, бронхів, слухових труб, а іноді середнього вуха (алергійна риносинусопатія, проте цей термін відсутній у міжнародній статистичній класифікації хввороб. Алергійна риносинусопатія часто у дитячому віці поєднується з бронхіальною астмою, атопічним дерматитом, алергійними ураженнями травного каналу (так звані дермореспіраторний та дермоінтестинальний синдроми).

КРИТЕРІЇ ДІАГНОСТИКИ АЛЕРГІЙНОГО РИНІТУ:

Клінічні критерії:

v продромальні ознаки: свербіж, чхання, закладеність носа;

v «алергійний салют» – дитина постійно чухає ніс, морщить його,

v «алергійне сяйво» – сині і темні кола навколо очей;

v типові ознаки: значні слизисті або водянисті виділення з носа, утруднене носове дихання, спричинене набряком слизової оболонки;

v можуть бути свербіж повік та сльозотеча; кон’юнктивіт більш типовий для полінозу;

v підвищена чутливість слизової оболонки носа до охолодження, пилу, різких пахощів.

v Пацієнти з алергійним ринітом зазвичай розподіляються на дві групи: «чхальників» і «блокадників».

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 445 | Нарушение авторских прав