АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лікування хворих у гострий період захворювання

Прочитайте:
  1. А 3.5. Діагностика і лікування рефрактерної АГ
  2. Автоімунні захворювання
  3. Активне ведення третього періоду пологів
  4. Акушерська тактика має відповідати фазі другого періоду пологів
  5. Акушерська тактика при ПВНРП під час вагітності та на початку І періоду пологів
  6. Алгоритм лікування геморагічного синдрому неясного ґенезу.
  7. Альтернативні методи лікування хворих зі стійким вазо спазмом
  8. Американські принципи лікування хронічного панкреатиту
  9. АНАМНЕЗ ЗАХВОРЮВАННЯ
  10. Анамнез наявного захворювання

Iмунологічна стадія. У клініці та в експерименті широко використовують вплив левамізолу. Встановлено, що він потенціює та відновлює імунну відповідь як in vivo так і in vitro у випадках недостатності клітинних механізмів імунітету.

Виражену дію на клітинні імунні механізми викликають гормони вилочкової залози. Вони стимулюють дозрівання претимоцитів, підсилюють функцію Т-лімфоцитів та збільшують активність посттимічних клітин.

У тяжких випадках полінозів, атопічної бронхіальної астми з успіхом проводять екстракорпоральну специфічну імуносорбцію.

При імуннокомплексних процесах видаляють імунні комплекси за допомогою гемосорбції.

Патохімічна стадія. Для блокади цієї стадії використовується більш широкий арсенал медикаментів.

У разі розвитку реагінового типу алергічних реакцій застосовують препарати, які блокують звільнення медіаторів з опасистих клітин та їх дію на клітини мішені. До них належать: інтал, динатрія хромоглікат, ломудал, кромолін-натрій. Механізм їх дії зводиться до пригнічення активності фосфодіестерази опасистих клітин. Це призводить до накопичення в них цАМФ. Iнтал не має прямого бронхолітичного впливу і застосовується як профілактичний засіб для попередження нападів атопічної бронхіальної астми. Його розчини можна закрапувати в очі при алергічних кон’юнктивітах, вдихати порошок через ніс або закрапувати в ніс розчини при ринітах, використовують також для лікування харчової алергії.

Кетотіфен (задітен) має подібну дію до інталу. Проте на відміну від інталу, задітен блокує звільнення медіаторів також з базофілів та нейтрофілів та є ефективним, якщо його приймати перорально.

Антигістамінні засоби, які блокують Н1-рецептори (димедрол, фенкарол, дипразин, діазолін, тавегіл), широко застосовуються для лікування алергічних захворювань, що відбуваються за I типом. Ці препарати не спричиняють терапевтичного впливу при II, III і IV типах алергічних реакцій. Проте їх застосування в комплексній терапії є доцільним через те, що вони можуть блокувати дію гістаміну, який утворився у разі включення вторинних, не основних шляхів його звільнення.

При цитотоксичному та імунокомплексному типах алергічних реакцій слід використовувати антиферментні препарати, які пригнічують підвищену активність протеолітичних процесів і власне тим блокують комплемент і калікреїн-кінінову систему, а також препарати, що знижують інтенсивність вільнорадикального пошкодження.

Патофізіологічна стадія являє собою клінічний прояв захворювання. Підбір препаратів у кожному конкретному випадку визначається клінічною картиною захворювання, характером ураженого органу, системи. Тому усі препарати та їх дія будуть описані в інших розділах, які стосуються лікування кожної нозологічної форми.


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 500 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.006 сек.)