АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Види ексудатів

Ексудат – рідина, що накопичується у позасудинному просторі при запаленні в результаті зміни властивостей мікроциркуляторних судин.

Ексудат містить білок (3,5 %), альбуміни, глобуліни, фібриноген (білки з високою молекулярною масою), завжди присутні формені елементи крові – лейкоцити (нейтрофіли, лімфоцити, моноцити), активні ферменти, що вивільняються з загиблих лейкоцитів і лізосом клітини, поліпептиди, що стимулюють проліферацію клітин на завершальному етапі запалення, іноді присутні еритроцити, тобто в кожному випадку гострого запалення в ексудаті, крім води і солей, можна знайти всі компоненти крові, з яких він утворюється: білки, лейкоцити і навіть еритроцити.

Однак загальна кількість ексудату, як і відносний вміст у ньому окремих білкових фракцій і різних форм клітинних елементів, може бути дуже різним. Ці розходження визначаються багатьма факторами, у тому числі характером агента, що викликає запалення, видом тканини, у якій розвивається запалення, станом активності організму.

В залежності від виразності запального процесу, від того, яких формених елементів більше в ексудаті і наскільки активні процеси фагоцитозу, розрізняють такі види ексудатів: серозний, катаральний, гнійний, геморагічний, фібринозний, гнилісний, змішаний.

Серозний ексудат складається переважно з води й альбумінів. Утворюється на початку багатьох видів запалення. Виявляється, зокрема, при алергічних запаленнях шкіри, опіками, механічними ушкодженнями (типовий приклад – ексудат у пухирях на долонях, що виникають у людей при веслуванні та ін.); при запаленні слизових оболонок і при запаленні серозних порожнин (серозний плеврит, перикардит, перитоніт, артрит).

Катаральний (слизуватий) ексудат виникає при запаленні слизових оболонок носоглотки, легень, шлунково-кишкового тракту. Катаральні ексудати містять мукополісахариди, секреторні антитіла, лізоцим.

Фібринозний ексудат утворюється при сильних ушкодженнях ендотелію, що супроводжуються значним витоком високомолекулярного фібриногену. Фібриноген, що вийшов із судин, полімеризується в нитці фібрину і є характерним для деяких бактеріальних інфекцій, лістерельозу, дифтерії, дизентерії. Виявляється при запаленні верхніх дихальних шляхів, товстого кишечника, перикарда, очеревини.

Гнійний ексудат (рис. III)містить гній, що складається з великої кількості життєздатних і зруйнованих нейтрофілів, «уламків» некротизованих тканин, частково розчинених шляхом ферментативного перетравлення. Утворюється найчастіше при інфекціях, викликаних так званими піогенними бактеріями: стафілококами, стрептококами, пневмококами та ін.

Геморагічний ексудат містить значні кількості еритроцитів. Утворюється при важких ушкодженнях судин, що супроводжуються загибеллю ендотеліальних клітин і руйнуванням базальної мембрани. Виявляється, зокрема, при гострій грипозній пневмонії, сибірській виразці, отруєнні фосфогеном.

Гнилісний ексудат відрізняється наявністю продуктів гнильного розкладання тканин, внаслідок чого має брудно-зелене забарвлення і неприємний запах. Утворюється у випадку приєднання патогенних анаеробів.

Функції ексудату. Утворення ексудату – найважливіша складова запальної відповіді. У результаті ексудації відбувається розведення (зниження концентрації) бактеріальних та інших токсинів, що утворюються в осередку запалення, їх руйнування протеолітичними ферментами, що надходять із плазми крові. В ході ексудації в осередок запалення надходять сироваткові антитіла, що нейтралізують бактеріальні токсини і виконують функцію опсонінів – речовин, що сприяють фагоцитозу.

Компоненти комплементу, які містяться в ексудаті, після їхньої активації в осередку запалення підтримують запальну гіперемію, забезпечують перехід у осередок запалення лейкоцитів крові, сприяють фагоцитозу. Фібриноген ексудату перетворюється у фібрин, нитки якого утворюють структуру, що полегшує перехід у рану лейкоцитів крові та сприяє фагоцитозу. Молекули фібрину можуть бути субстратом для утворення біологічно активних пептидів – медіаторів запалення. Крім того, фібрин бере участь у процесі загоєння ран.

Однак ексудація має і негативні наслідки. Дійсно, вже саме набрякання (набряк) тканин стає надзвичайно небезпечним, якщо запалення розвивається, наприклад, у верхніх дихальних шляхах. Такий набряк може викликати ядуха.

Ексудація при запаленні мозкових оболонок може призвести до загрозливого для життя підвищення внутрішньочерепного тиску, запальний набряк слизової оболонки жовчних шляхів – до жовтяниці і т. д. Супроводжує ексудацію збільшення внутрішньотканинного тиску, яке порушує мікроциркуляцію і може викликати ішемічне ушкодження тканин. Значні відкладення фібрину можуть перешкоджати подальшому відновленню ушкодженої тканини, сприяти надлишковому розростанню сполучної тканини.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1988 | Нарушение авторских прав