АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Елементарні статистичні характеристики

Імовірність — кількісна міра об'єктивної можливості поя­ви події при реалізації певного комплексу умов. Імовірність події А позначається як Р(А) та виражається в частках одиниці або у відсотках. Міра ймовірності — діапазон її числових зна­чень від 0 до 1 або від 0 до 100 %.

Частота появи подїі (статистична ймовірність) — це від­ношення кількості випадків, у яких реалізувався певний ком­плекс умов (m), до загальної кількості випадків (n): р(А)=m/n.

Випадкова подія — подія, яка при реалізації визначеного комплексу умов, може відбутися або не відбутися. Її імовір­ність перебуває в межах 0<Р(А)<1 або 0<Р(А)<100 %.

Достовірна подія — подія, яка при реалізації визначеного комплексу умов відбудеться неодмінно. Її імовірність станови­тиме 1 або 100 %.

Неможлива подія — подія, яка при реалізації визначеного комплексу умов не відбудеться ніколи. Її імовірність станови­тиме 0.

У медичних дослідженнях достатньою вважається ймовірність появи події не менше 0,95 або 95 %. При вивченні захворювань або ситуацій, що мають найважливіші медико-соціальні наслідки або високі показники летальності та інвалідності, а також при фармакологічних дослідженнях імовірність по події має становити не менше 0,99 (99 %).

Закон великої кількості: при достатньо великій кількості спостережень випадкові відхилення взаємно погашаються та виявляється стійкість деяких параметрів, яка виражається в основній закономірності. Отже, що більше проведено досліджень, тим результат точніший. Звичайно в медичних дослідженнях використовують вибірки з не менше ніж 30 спостереженнями.

Нормальний (гаусовий, симетричний) розподіл імовірності є законом, найпоширенішим у практичних завданнях. Нормальний закон (normal, Gaussian distribution) характеризує розподіл безперервних випадкових величин, якщо вони є результатом дії різних причин. Характерним прикладом нормального розподілу величин можуть бути численні відхилення (похибки) вимірювання маси якої-небудь речовини на аналітичних терезах. Кожне вимірювання відрізнятиметься на якусь величину з різних причин, знати які ми не можемо. Ця низка похибок і формує нормальний закон.

Статистична сукупність — це група однорідних елементівв (одиниць спостереження), узятих разом у конкретних умовах часу та простору. Оскільки дослідження генеральної сукупності або неможливе, або вимагає невиправдано великої роботи, краще обійтися більш обмеженим матеріалом, який і називають вибіркою.

Вибірка — група елементів, вибрана для дослідження з усієї сукупності. Завдання вибіркового методу полягає в тому, щоб зробити правильні висновки щодо генеральної сукупності. Наприклад, лікар робить висновок про склад крові пацієнта на основі аналізу її кількох крапель.

Варіаційний ряд — це ряд числових значень якоїсь певної ознаки, відмінних одне від одного за своєю величиною та розташованих у ранговому порядку (табл. 1).

Таблиця 1. Варіаційний ряд

Характеристики варіаційного ряду:

ü x₁,х₂,... x_k — варіанти (числове вираження ознаки, що вивчається);

ü m₁, m₂,... m_k — частоти варіант (числа, що вказують, скільки разів зустрічається ця варіанта у варіаційному ряду);

ü p_t, р₂,... р_к — відносні частоти (P=m/n);

ü n — загальна кількість спостережень (сума варіант, з яких складається варіаційний ряд).

Змінні — величини, які можна виміряти в дослідженнях та контролювати. Для статистичного аналізу використовують аб­солютні, відносні та середні величини.

Абсолютні величини застосовують при наданні характе­ристики загальної чисельності сукупності (чисельність насе­лення, загальна кількість лікарів у країні та ін.), а також при оцінці рідкісних явищ (кількість особливо небезпечних інфек­цій, кількість осіб з аномаліями розвитку і т. д.).

Серед відносних величин можна виділити екстенсивні та інтенсивні показники. Екстенсивні показники характеризу­ють розподіл цілого на складники. Звичайно екстенсивні по­казники виражаються у відсотках. Ключові слова — частка, частина від цілого.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 637 | Нарушение авторских прав