АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ДИСПАНСЕРНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Прочитайте:
  1. I. Спостереження за перебігом нормальної вагітності
  2. Диспансерне спостереження
  3. Діагностика вагітності, спостереження та організація маршруту вагітної
  4. Екстрагенітальні захворювання у вагітних, які потребують спільного спостереження акушера-гінеколога і профільного фахівця
  5. Метод спостереження
  6. Особливості спостереження і догляду за хворими при кашлі, кровохарканні та легеневій кровотечі.
  7. Подальше диспансерне спостереження проводиться за жінками із персистуючими симптомами.
  8. Подальше спостереження проводиться тільки за жінками із персистуючими симптомами та наявністю чотирьох і більше рецидивів із клінічними проявами протягом року.
  9. Подальше спостереження проводиться тільки за жінками із персистуючими симптомами.

Медична сестра запрошує пацієнта 1 раз на рік до терапевта (дільничного чи сімейного лікаря), гастроентеролога і хірурга (за показаннями). Рекомендує хворому здати клінічний та біохімічний аналіз крові, аналіз сечі, провести холецистографічне та ультразвукове обстеження. Медична сестра проводить бесіду з пацієнтом про необхідність дотримання режиму харчування, про проведення 2-3 рази на рік курсів лікування хол єретиками чи холекінетиками, рекомендує санаторно-курортне лікування.

 

ХРОНІЧНІ КОЛІТИ

Хронічні коліти — це хронічне поліетіологічне захворювання товстої

кишки, яке перебігає з розвитком запальних, дистрофічних, дисрегенераторних

процесів, що призводить до порушень функції кишечника та метаболічних процесів

в організмі.

Етіологія. Причиною хронічних колітів є:

1. Кишечні інфекції (сальмонели, шигєли, кампілобактерії, ієрсінії, клостридії, протей тощо).

2. Гельмінти, найпростіші (лямблії, амеби, трихомонади, бапангидії).

3. Умовно-патогенна та сапрофітна флора (біфідобактерії та лактбоактерії). Представники аутофлори людини приймають участь у розщепленні та засвоєнні поживних речовин, у синтезі вітамінів, конкурентно пригнічуючих мікроорганізмів, але в умовах дисбактеріозу прийом деяких медичних препаратів (антибіотики, сульфаніламіди, імунодепресанти) сприяє переходу умовно- патогенної флори (ентерококи, кишечна паличка) в збудники захворювання.

4. Вплив аліментарного фактору (порушення ритму харчування, вживання великої кількості вуглеводів або білків, збіднене вітамінами харчування, зловживання гострою їжею та алкоголем).

5. Вплив екзогенних факторів (отруєння препаратами ртуті, свинцю, миш'яка, фосфора, радіоактивними речовинами) та ендогенних (при уремії, печінковій недостатності, гіпертиреозі) інтоксикацій.

6. Вроджений дефіцит ферментів (лактози), супутні захворювання (хронічний аутоімунний гастрит, хронічний панкреатит тощо).

Основні патогенетичні ланки захворювання:

1. Пошкодження слизової оболонки товстої кишки в результаті тривалої дії біологічних, механічних, токсичних та алергічних факторів.

2. Втягнення в патологічний процес нервового апарату кишечника призводить до порушення моторної та секреторної функцій товстої кишки, що посилює трофічні зміни в кишечній стінці.

3. Велике значення у розвитку хронічного коліту має дисбактеріоз, який сприяє зменшенню кількості мікроорганізмів (біфідобакте-рій, кишечної палички, лактобактерій, зменшенню умовно-патогенної та збільшенню патогенної флори з розвитком вторинної фермен-топатії), що призводить до кишечної диспепсії, імунних порушень з появою антитіл до антигенів слизової оболонки товстої кишки.

4. Суттєве порушення імунного статусу з розвитком Т-клітинного дефіциту (знижений вміст Т-активних лімфоцитів, зменшена кількість Т-хелперів, зниження функціональної активності Т-клітин), пригнічення В-ланки імунітету (проявляється зниженням кількості В-лімфоцитів, дефіцитом 1% А), який відіграє у здорових людей захисну роль слизової оболонки товстої кишки, в результаті чого компенсаторно стимулюються В-клітини, збільшується синтез І§ в, ^ М, які є антитілами проти тканинних антигенів товстої кишки та мікробних антигенів з утворенням імунних комплексів.

 

Класифікація хронічних колітів [Ногаллер А.М., 1992]:

І. За етіологією:

1. Первинні:

- інфекційні;

- паразитарні;

- аліментарні;

- алергічні;

- медикаментозні;

- токсичні

2. Вторинні:

- при інших захворюваннях органів травлення;

- при гіпоксії, гіпоксемії різного генезу

II. За локалізацією:

1. Тотальний хронічний коліт (панколіт)

2. Сегментарні коліти:

- правобічний коліт (тифліт);

- лівобічний коліт (сигмоїдит, проктит, проктосигмоїдит)

III. За морфологічними ознаками:

1. Поверхневий хронічний коліт

2. Атрофічний хронічний коліт:

- поверхневий кістозний;

- глибокий кістозний коліт

IV. За клінічними ознаками:

1. Фаза перебігу захворювання:

- фаза загострення;

- фаза ремісії

2. За характером порушень моторної функції:

- гіпомоторна;

- гіпермоторна;

- змішана дискінезія

3. По важкості перебігу:

- хронічний коліт легкого перебігу (І ст.);

- середньої важкості (2 ст.);

- важкого перебігу (3 ст.)

V. За наявністю ускладнень:

1. Солярит

2. Мезаденіт

3. Копростаз

4. Дисбактеріоз кишечника

 


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 488 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)