АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Органи серцево-судинної системи

Кров в організмі безперервно рухається по замкнутій кровоносній системі, яка складається з серця і кровоносних судин. В системі кровонос­них судин розрізняють артерії, вени і капіляри. Центральним органом, який спричиняє рух крові по судинах, є серце.

Форма, положення і величина серця. Серце людини за своєю формою схоже на стиснений в передньо-задньому напрямі конус. Основа серця звернена вверх і вправо, а верхівка — вниз, вліво і вперед. Розташоване серце в грудній клітці між легенями. Більша частина його зсунута вліво від серединної площини тіла. Розрізняють передню і задню поверхні серця, правий і лівий краї.

У новонародженої дитини серце майже кулясте, зміщене воно значно більше вправо, ніж у дорослої людини, положення його близьке до поперечного. До дворічного віку, завдяки високому положенню діафрагми, серце набирає горизонтального положення. Тільки в 2— 3-річної дитини воно набирає косого положення.

За величиною серце людини дорівнює при­близно величині кулака. У дітей раннього віку маса серця відносно більша, ніж у дорослих. Так у перші роки життя дитини серце важить 0,63—0,89% ваги тіла, тоді як у дорос­лої людини — тільки 0,48— 0,52%. Росте серце нерів­номірно. Найінтенсивніше росте воно на першому році життя і частково на другому. Особливо різке збільшення серця буває в період статевого дозрі­вання (з 14—15 років). Найповільніше росте серце в молодшому шкільному віці (від 7 до 12 років). Протягом перших восьми місяців життя дитини вага серця подвоюється, до двох років збільшується в три „рази, до п’яти років — у чотири рази і до 16 років — більш, ніж у 10 раз. Серцевий м’яз продовжує розвиватись і диференцію­ватись до 18—20 років. Вага серця у хлопчиків більша, ніж у дівчаток.

Будова серця. Серце являє собою порожнистий мускульний мішок, розділений суцільною перегородкою на дві половини — праву і ліву, кожна з них складається з передсердя і шлуночка. Таким чином, серце людини, як і серце ссавців, має чотири камери: праве передсердя і правий шлуночок, ліве передсердя і лівий шлуночок.

Між передсердям і шлуночком кожної половини серця є перегородка з отвором, який закривається стулковим, або атріовентрикулярним, клапаном. У правій половині серця цей клапан складається з трьох, а в лівій половині—з двох стулок.

Стулкові клапани відкриваються лише в бік шлуночків. У бік передсердь їм перешкоджають відкриватись сухо­жильні нитки, які одним кінцем прикріплюються до країв стулок, а другим — до сосочкових м’язів стінок шлуноч­ків. Під час скорочення шлуночків сухожильні нитки натягуються і пе­решкоджають клапанам вивертатись у бік передсердь.

У шлуночках, крім вхідних отворів із передсердь, є і вихідні отвори: з правого шлуночка в легеневу артерію, а з лівого — в аорту. На межі між правим шлуночком і легеневою артерією, між лівим шлуночком і аортою містяться півмісяцеві клапани, кожен з яких утворений трьома кишеньками. Півмісяцеві клапани побудовані так, що вільно пропускають кров із шлуночків у судини, але перешкоджають зворотній течії крові із судин у шлуночки.

Стінка серця складається з трьох шарів. Внутрішній (епітеліальний) шар називається ендокардом, середній (м’язовий) — міокардом і зовнішній (сполучнотканинний) — епікардом.

Останній біля основи серця переходить у навколосерцеву сумку —перикард, яка оточує все серце й утворює навколо нього щілиноподібну порожнину, заповнену рідиною.

Найтовщим шаром є міокард, від якого в основному і залежить товщина стінки серця. Складається він з поперечносмугастої м’язової тканини, характерною особливістю якої є те, що її волокна з’єднані між собою протоплазматичними містками. Така будова серцевого м’яза зумовлює собою особливість його скорочення: збудження, що виникло в одній точці, охоплює весь м’яз і всі його волокна скорочуються одночасно.

У стінці шлуночків м’язовий шар значно товщий, ніж у стінці передсердь. У стінці лівого шлуночка він товщий, ніж у стінці правого шлуночка. Ця особливість будови міокарда зв’язана з функцією, яку виконують різні відділи серця. Уже в 6-місячної дитини товщина стінок лівого шлуночка серця вдвічі пере­вершує товщину правого (так само і в дорос­лої людини).

Між правим і лівим шлуночками міститься масивна перегородка, яка складається з м’язової тканини. Лише верхня її частина побудована з сполучної тканини. Перегородка між передсердями має сполучнотканинну будову.

Провідна система серця. Серцевий м’яз складається з поперечносмугастої м’язової тканини (як і скелетні м’язи). Проте серцевий м’яз відрізняється від скелетного значно довшим періодом незбудливості і меншою швидкістю проведення збудження (1—4 м/сек).

В серці є окремі ділянки, які відзначаються високою збудливістю. Складаються вони з нервових і видо­змінених м’язових клітин, які разом утворюють провідну систему серця В окремих ділянках цієї системи є скупчення клітин — вузли.

Перший вузол провідної системи серця міститься у правому передсерді біля місця впадання в нього верхньої порожнистої вени і називається синусовим вузлом (стара назва – вузол Кейт-Флака). Це провідний вузол; він зумовлює ритм серцевих скорочень. Другий вузол, який називається вузлом Ашоф-Тавара, або передсердно-шлуночковим, міститься в нижній частині перегородки, яка розділяє передсердя. Від цього вузла по перегородці серця іде пучок Гіса, який спускається в шлуночки. В перегородці між шлуночками пучок Гіса ділиться на дві ніжки, одна з яких заходить у м’яз правого, а друга — у м’яз лівого шлуночка.

Збудження, яке ритмічно виникає у синусовому вузлі, поширюється на передсердя, викликаючи їх скорочення. Дійшовши до передсердно-шлуночковим вузла, який має меншу збудливість, збудження тут трохи затримується, а потім швидко розходиться по пучку Гіса на м’язи шлуночків. Збудження охоплює шлуночки лише після скорочення передсердь. Цим самим забезпечується послідовне ритмічне чергування в роботі відділів серця.

Артерії. Артеріями називаються судини, по яких кров рухається в напрямі від серця. По артеріях кров, виштовхнута серцем, розходиться до всіх органів і тканин тіла.

Порівняно товсті стінки артерій складаються з трьох шарів: внутріш­нього ендотеліального — шар плоских клітин, які щільно прилягають одна до одної, середнього м’язового і зовнішнього сполучнотканинного. Найтовщий середній шар, який складається з кільцевих гладеньких м’язів. Крім того, в стінках артерій є багато еластичних волокон, які разом з м’я­зовими волокнами надають міцності й пруж­ності стінкам судин.

Вени. Венами називаються судини, по яких кров, що відпливає від органів тіла, рухається в напрямі до серця. Стінки вен складаються з таких самих трьох шарів, що й стінки артерій. Але м’язовий шар у стін­ках вен менш розвинутий, і еластичних во­локон у них мало. Ці особливості зв’язані з навантаженням, які виконують різні судини: тиск крові в артеріях значно біль­ший, ніж у венах. Еластичність стінок артерій, крім того, зумовлює безперервність течії крові в артеріях.

На відміну від артерій, всередині вен є кишенькоподібні клапани, які під час руху крові в бік серця притискуються до стінок судин, а при зворотному русі крові розправляються і перегороджують їй шлях.

Капіляри. Капілярами називають найтонші судини, які зв’язують дрібні артерії з найдрібнішими венами. Стінки капілярів складаються з одного шару плоских епітеліальних клітин, які дістали назву ендотелію. Через тонісінькі стінки капілярів відбувається обмін речовин між кров’ю і тканинами. Довжина окремого капіляра близько 0,5 мм, а діаметр 3—25 мк. Капіляри утворюють густу сітку, яка пронизує всі органи і тканини. Тому досить уколоти булавкою в будь-яке місце, щоб пошкодити капіляри і показалась краплинка крові. Загальна кількість капілярів великого кола кровообігу 2 млрд., а загальна довжина їх 100 тис. км. У дітей капіляри мають більший просвіт, ніж у дорослих, тому тканини дитячого організму інтенсивніше постачаються кров’ю, ніж тканини організ­му дорослої людини.

Велике коло кровообігу. Виштовхнута з лівого шлуночка артеріальна кров по аорті і артеріях рухається до капілярів усіх тканин, де вона віддає свій кисень і перетворюється у венозну. Венозна кров по венах тече до правого передсердя. Шлях крові від лівого шлуночка через тканини тіла до правого передсердя на­зивається великим колом кровообігу.

Велике коло кровообігу починається від лівого шлуночка висхідною аортою, яка, згинаючись назад і вліво, утворює дугу; остання переходить у низхідну аорту. Від самого початку аорти відходять дві вінцеві артерії, які постачають кров’ю серцевий м’яз. Від верхньої поверхні дуги аорти відходять три великі артерії: безіменна, ліва загальна сонна і ліва підключична. Безіменна артерія зразу ж ділиться на праву загальну сонну і праву підключичну. Обидві загальні сон­ні артерії (права і ліва) на рівні верхнього краю щитовидного хряща ді­ляться на зовнішню і внутрішню сонні артерії. Зовнішня сонна артерія, розгалужуючись, постачає кров’ю органи ротової порожнини, глотку, гор­тань, щитовидну і слинні залози, м’язи обличчя і верхньої частини шиї. Внутрішня сонна артерія заходить у порожнину черепа і, розгалужуючись, живить кров’ю головний мозок, очне яблуко та ін. Кожна підключична артерія дає гілки до головного і спинного мозку, м’язів шиї, грудної клітки, діафрагми і всіх частин руки.

Низхідна аорта проходить через грудну і черевну порожнини, віддаю­чи на своєму шляху численні гілки — артерії до різних органів. В органах артерії діляться на дрібніші гілки, які утворюють сітки капілярів. Із капілярів кров, уже венозна, переходить в дрібні вени, які, зливаючись, утворюють більші вени. Із усіх вен великого кола кровообігу кров збирається у верхню і нижню порожні вени, що відкриваються у праве передсердя.

Від шлунка, підшлункової залози, тонкої і товстої кишок, селезінки, жовчного міхура венозна кров збирається у так звану ворітну вену, яка заходить у печінку. В печінці ворітна вена розпадається на сітку капілярів. Останні зливаються один з одним і утворюють кілька печінкових вен, що впадають у нижню порожнисту вену. Крім порожнистих вен, у праве передсердя відкриваються і вінцеві вени, що несуть кров від м’язової стінки серця.

Мале коло кровообігу. Венозна кров, що збирається з усього тіла в праве передсердя, надходить з нього у правий шлуночок, а звідти виштовхується в легеневу артерію. Легенева артерія ділиться на дві гілки, одна з яких несе кров до лівої, а друга — до правої легені. У легенях артерії розгалужуються на густу сітку капілярів. Останні переходять у дрібні вени, які поступово, зливаючись одна з одною, утворюють чо­тири (від кожної легені по дві) легеневі вени, що впадають у ліве передсердя. Шлях крові з правого шлуночка в легені, а звідти у ліве передсердя на­зивається малим колом кровообігу. На відміну від великого, в малому колі кровообігу по артеріях (до легень) рухається венозна кров, а по венах (до серця) артеріальна.

Особливості кровообігу у плода. В утробному періоді організм людини дістає необхідні поживні речовини і кисень з крові матері через дитяче місце (плаценту). Вже під кінець другого місяця життя зародка встановлюється плацентарний кровообіг — через дитяче місце. Із плаценти по пупковій вені в тіло плода надходить артеріальна кров, багата на кисень і поживні речовини. Частина цієї крові надходить у печінку, а частина — в нижню порожнисту вену, де вона змішується з венозною кров’ю, що відтікає з нижньої частини тіла. У правому передсерді до цієї крові домішується ще венозна кров, що надходить верхньою порожнистою веною від верхньої частини тіла.

Із правого передсердя частина змішаної крові попадає в правий шлуночок, а частина через овальний отвір у перегородці між передсердями — у ліве передсердя, куди вливається і невелика кількість крові з легень. З лівого шлуночка змішана кров виштовхується в аорту, звідки вона по артеріях розходиться по всьому тілу і по двох пупкових артеріях потрапляє в плаценту, де вона окислюється і збагачується поживними речовинами.

Частина крові, яка з правого передсердя потрапила в правий шлуночок, виштовхується в легеневу артерію, звідки менша її частина надходить у капіляри легень, які ще не функціонують, а більша частина через боталлову протоку — безпосередньо в аорту. При такому кровообігу найбагатша на кисень кров надходить в печінку; до голови і верхньої частини тулуба надходить кров, багатша на кисень і поживні речовини, ніж до нижньої частини тулуба.

Після народження дитини хід кровообігу різко змінюється. Внаслідок перев’язування пуповини рух крові по пупкових артеріях і вені припиняється. Під час першого вдиху дуже розширюються легеневі судини і в них надходить вся кров з легеневої артерії, внаслідок чого боталлова протока спадається і вже на першому тижні життя немов­ляти перетворюється в артеріальну зв’язку. Овальний отвір між передсердями заростає і перетворюється в овальну ямку правого передсердя. Мале коло кровообігу починає виконувати функцію забезпечення газообміну організму з навколишнім середовищем.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 667 | Нарушение авторских прав