АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Організація лікування

Хворий інфарктом міокарда госпіталізується кардіореанімаційною бригадою швидкої допомоги в спеціалізоване відділення. У малих містах і сільській місцевості госпіталізація здійснюється машиною швидкої чи допоміжним медичним транспортом у прилегле кардіологічне чи терапевтичне відділення лкарні, що має блок інтенсивної терапії. У блоці (відділенні) інтенсивної терапії проводиться невідкладна терапія ускладнень, починаються заходи для обмеження зони некрозу, починається фізична й психічна реабілітація. Після стабілізації стану пацієнта переводять у кардіологічне/терапевтичне відділення, де реалізуються програми фізичної й психічної реабілітації.

Медикаментозне лкування проводиться по синдромному принципу.

Планова терапія Інформація для пацієнта і його родини:

· Інфаркт міокарда обумовлений тромбозом коронарної артерії, ураженої атеросклерозом.

· У результаті інфаркту міокарда формується сполучнотканинний рубець.

· Доля хворого, який переніс інфаркт міокарда, визначається станом коронарних артерій, масою збереженого міокарда, його електричною стабільністю (клінічні еквіваленти - стенокардія, серцева недостатність, аритмії й блокади серця).

· Якість життя пацієнта після інфаркту міокарда залежить не тільки від лікаря, але й від пацієнта і його родини.

Неухильне виконання рекомендацій лікаря, емоційна підтримка родини - важливі фактори, що поліпшують віддалений прогноз.

Поради пацієнту і його родині:

· Відповідно до рекомендацій Європейського товариства кардіологів, строгий постільний режим пропонується на 12-24 год при ускладненому перебігу хвороби. При неускладненому інфаркті міокарда пацієнту дозволяють сідати в постелі до кінця 1-ої доби, користуватися приліжковим стільцем, самостійно вмиватися й приймати їжу. Вставати з постелі дозволяється на 2-3-у добу, ходити по кімнаті до 200 м/доб і підніматися по сходах на 1-2 прольоти ще через 1-2 доби. При наявності серцевої недостатності, аритмій, ангінального синдрому терміни розширення режиму визначаються клінічною симптоматикою.

· Дієта спрямована на обмеження жиру, жирних сортів м'яса, рафінованих вуглеводів і переваги овочів, фруктів, нежирних сортів риби (краще морських). Харчування приймають до 4-5 разів на день. Стежити за стільцем, уникати запорів.

· Перенесений інфаркт міокарда - факт, що здійснився, з яким треба змиритися. Психологічний клімат у родині повинний забезпечити реадаптацію пацієнта до «життя після інфаркту міокарда».

· Лікар разом з пацієнтом і його родиною виробляють індивідуальну програму реабілітації після перенесеного інфаркту міокарда, програму профілактики реінфаркту, програму виховання в родині здорового способу життя. Це кращий спосіб профілактики ІХС, артеріальної гіпертензії і їхніх ускладнень у членів родини пацієнта. Післястаціонарна реабілітація

Критерії виписки хворих інфарктом міокарда зі стаціонару: стабілізація основних клінічних проявів захворювання, можливість самообслуговування, достатня толерантність до фізичних навантажень (пацієнт може без стенокардитичного нападу і задишки перебороти один проліт сходів і робити прогулянки на 500-3000 м за 2-3 прийому протягом дня). Для правильної оцінки функціонального стану хворих наприкінці лікарняної фази реабілітації в ВКНЦ Л. Ф. Миколаєвою, Д. М. Ароновим розроблена реабілітаційна класифікація, з урахуванням даних клініки і результатів проб з дозованим фізичним навантаженням. Таблиця 36. Реабілітаційна класифікація стану хворих, які перенесли інфаркт міокарда.

Цінність реабілітаційної класифкації полягає в тому, що віднесення хворого до того чи іншого функціонального класу можливо й без урахування результат велоергометричної проби, якщо немає можливості її провести. Так, хворий, який переніс неускладнений інфаркт міокарда, що має на момент виписки задовільний стан, не пред'являє скарг на напади стенокардії при повному самообслуговуванні, підйомі по сходах на 1-2 поверх й здійснює пішохідні прогулянки щодня по 500-2000 м, може бути віднесений до 1-2-го функціонального класу. Л.Ф. Миколаєва й співавтори протипоказаннями до направлення в санаторій вважають: часті напади стенокардії, серцеву недостатність вище 2 функціонального класу, а при аневризмі серця - 1 функціонального класу, часті групові або політопні екстрасистоли екстрасистоли типу “R на Т”, часті пароксизмальні порушення ритму, атріовентрикулярні блокади високих ступенів, артеріальна гіпертензія з важкими змінами очного дна й (чи) порушеннями функції нирок, порушення мозкового кровообігу в гострій чи підгострій стадії, рецидивуючі тромбоемболії, декомпенсований цукровий діабет. Санаторна реабілітація протипоказана реконвалесцентам після інфаркту міокарда, віднесеного за критеріями Д.М. Аронова, Л.Ф. Миколаєвої до 3-го й 4-го функціонального реабілітаційного класу.

Несприятливі прогностичні фактори після перенесеного інфаркту міокарда:

· стенокардія до виникнення інфаркту;

· повторний інфаркт міокарда;

· артеріальна гіпертензія;

· цукровий діабет;

· серцева недостатність;

· рання післяінфарктна стенокардія;

· шлуночкові аритмії, тахікардія;

· вік старше 75 років;

· жіновий стать.

Постстаціонарна реабілітація хворих з інфарктом міокарда непенсійного віку 1-го й 2-го функціональних класів:

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 380 | Нарушение авторских прав