АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лікування гострого Q-ІМ

(стандарт діагностики і лікування)

Перелік і об’єм обов’язкових медичних послуг:

Програма лікування гострого ІМ на ранньому госпітальному етапі рекомендована Українською асоціацією кардіологів і оформлена у вигляді стандарту діагностики і лікування.

Всі хворі з ГКС повинні терміново госпіталізуватись у спеціалізоване інфарктне (кардіологічне) відділення стаціонару, бажано у блок інтенсивного спостереження лікування та реанімації в БРІТ.

1. Використовується 2 методи ”відкриття ” оклюзованої коронарної артерії для реперфузії міокарда:

І.Тромболітична терапія шляхом в/в інфузії з використанням стрептокінази, ретеплази, альтеплази або тенектеплази проводиться при відсутності протипоказань і можливості проведення протягом 12 годин від початку ангінозного нападу.

ІІ.Первинне перкутантне коронарне втручання (ПКВ) – в умовах, коли можливо виконати процедуру протягом 90 хв. від першого контакту з лікарем (метод вибору). Залишається також методом вибору впродовж 24 годин від виникнення болю у хворих з кардіогенним шоком. Показання та вибір методу реваскуляризації (аорто-коронарне шунтування (АКШ) або черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ) визначаються характером ураження коронарних артерій за даними коронаровентрикулографії (КВГ)

2.Ацетилсаліцилова кислота (аспірин). Першу дозу в 325 мг рекомендують розжувати якомога раніше. Далі лікування продовжують у дозі 80-100 мг на добу.

3.Тієнопіридинові антитромбоцитарні препарати (тиклопідін, клопідогрель 75мг ) показані всім хворим, які не переносять аспірин, а також безпосередньо перед ПКВ і після нього.

4.Нефракціонований гепарин (в/в краплинно протягом мінімум 1-2 діб з подальшим підшкірним введенням) під постійним контролюванням активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ) і низькомолекулярні гепарини (натрію еноксапарин 1 мг/кг кожні 12 год., натрію далтепарин 120 МО/кг кожні 12 год.) підшкірно всім хворим. Тривалість терапії 2-5 діб, а при збереженні ознак ішемії – і більше.

5.β-адреноблокатори без внутрішньої симпатоміметичної активності. При наявності СН і/чи систолічної дисфункції ЛШ (ФВ<45%) – метопролол,карведілол.

6. Блокатори кальцієвих каналів. Ділтіазем і верапамі л доцільно застосовувати для лікування хворих, які мають протипоказання до β-адреноблокаторів і у хворих з варіантною стенокардією при відсутності систолічної СН.

Дигідроперидини петардної дії можна використовувати з метою антигіпертензивного та додаткового антиангінального ефектів тільки разом з β-адреноблокаторами.

7.Нітрати (нітрогліцерин 1-5 мкг/кг маси тіла на годину, ізосорбідудинітрат 2-10 мг/год.) за наявності стенокардії та/або ознак ішемії міокарда. Як альтернативу можна сидноніміни (сиднофарм, молсидомін, корватон).

8. Інгібітори АПФ (каптоприл 75-150 мг,лізиноприл 10-20 мг ), при непереносимості – блокатори АТ1 рецепторів ангіотензину ІІ.

9..Статини показані всім хворим із загальним холестерином крові > 4,<5 ммоль/л (симвастатин 20-40 мг, аторвастатин – 10-80 мг, прав астатин -20-40 мг 1 раз на добу). Одночасно для оцінки переносимості контролюють вміст у крові АЛТ, АСТ, і КФК.

Перелік і об’єм додаткових медичних послуг:

1. Для знеболення, при недостатньому ефекті нітратів і

β-адреноблокаторів – ненаркотичні і наркотичні аналгетики.

2. При підвищенні АТ – антигіпертензивна терапія, передусім інгібітори АПФ.

3. Лікування основних ускладнень:

3.1. Гостра лівошлуночкова недостатність (класифікація за Т.Кіllip-J/Kimball, 1969):

3.1.1. початкова та помірно виражена (КіllipІІ):

фуросемід, нітрати (в/в або перорально);

3.1.2. важка (КіllipІІІ): фуросемід (в/в), нітрати (в/в),

допамін (при гіпоперфузії нирок), добутамін (при підвищеному тиску в малому колі кровообігу), ШВЛ; у разі розвитку альвеолярного набряку легень: піногасники, морфін, кровопускання.

3.2.1. кардіогенний шок:

3.2.2. рефлекторний – ненаркотичні та наркотичні анальгетики, симпатоміметики;

3.2.3. аритмічний – ЕІТ або електрокардіостимуляція;

3.2.4. істинний – допамін, добута мін, повна реваскуляризація міокарда (ЧКВ, АКШ), внутрішньо аортальна балонна контр пульсація (при можливості).

3.3 Важкі шлуночкові порушення ритму: лідокаїн, мекситіл, β-адреноблокаторами, аміодарон.

3.4 АВ-блокади: профілактичне встановлення ендокардіального електрода в правий шлуночок (АВ-блокада 2 ступеня Мобітц І при задньому ІМ, АВ-блокада 2 ступеня Мобітц ІІ, АВ-блокада 3 ступеня), при порушенні гемодинаміки – електрокардіостимуляція.

3.5 За наявності тромбоутворення в порожнині ЛШ показана тривала пероральна антикоагулянтна терапія.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 460 | Нарушение авторских прав