АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клінічна картина. Серед усіх випадків СН близько 70 % припадає на частку систолічної форми

Серед усіх випадків СН близько 70 % припадає на частку систолічної форми. При ІХС, артеріальній гіпертензії, дилатації серця і деяких аортальних ревматичних пороках розвивається клінічна симптоматика хронічної лівошлуночкової недостатності. Надалі у міру прогресування основного захворювання і зниження скоротливої функції міокарда ЛШ, що продовжується, розвиваються легенева гіпертензія і правошлуночкова недостатність, внаслідок чого СН стає тотальною.

При тотальній СН суб'єктивні прояви виражаються в задишці, наростаючій від I ФК СН до IV. В останньому випадку задишка виникає або посилюється в положенні лежачи (стан ортопное) і зникає або зменшується за інтенсивністю в сидячому положенні; ортопное - збільшення венозного застою, притоку крові і переповнення кров'ю судинного русла легенів у горизонтальному положенні.

Стомлюваність - другий прояв СН, що відбувається на тлі загальної і м'язової слабості, що відбувається унаслідок зниження перфузії скелетних м'язів, обумовленого як кисневим голодуванням, так і порушенням енергетичного метаболізму.

Серцебиття у формі синусової тахікардії виникає внаслідок активації симпатоадреналової системи, що може бути обумовлено компенсаторним підвищенням АТ в період щонайменшого фізичного або емоційного навантаження, а надалі (у мірі прогресування СН) у спокої. Серцебиття може проходити у вигляді нападів синусової тахікардії, миготливої тахіаритмії (фібриляції, тріпотіння передсердь), екстра систолічної аритмії, які можуть так чи інакше супроводжуватися запамороченням і навіть синкопальним станом, якщо хворий у цей період почав активно рухатися. Напади задишки ночами (нічна пароксизмальна задишка) - це прояв вираженого застою в легенях. При різкому загостренні СН виникає серцева астма, що супроводжується відчуттям нестачі повітря і страхом смерті.

Кашель може бути сухим або зі слизистим мокротинням, а за наявності серцевої астми з починаючим набряком легенів - з пінявою, рожевим мокротинням. «Серцевий кашель» потрібно диференціювати від кашлю і бронхолегеневих захворювань, напади «серцевої задухи» - від бронхіальної астми.

Периферичні набряки - характерна скарга хворих СН. Їх поява при фізичних і емоційних навантаженнях - ознака середньотяжкої СН, що насувається, тяжка вираженість захворювання - анасарка.

Олігоанурія. На ранніх стадіях відмічається ніктурія, тобто перева-жання нічного діурезу над денним. Вночі у хворих СН відбувається перерозподіл кровотоку на користь нирок. Проте у міру прогресування СН все більше знижується добовий діурез, з'являються набряки.

Скарги на тяжкість у ділянці правого підребер'я і збільшення печінки обумовлені розтягуванням гліссонової капсули - свідчення правошлуночкової або тотальної СН. При цьому одночасно відбувається зниження апетиту, з'являються диспептичні розлади. У ряді випадків виникають болі в епігастрії, пов'язані з розвитком гастродуоденіту або навіть виразкової хвороби.

Втрата маси тіла пов'язана з розвитком синдрому малабсорбції при СН. Як наслідок гіпоксії мозку можуть спостерігатися головний біль, зниження пам'яті і розумової працездатності, безсоння з подальшою сонливістю і стомлюваністю вдень, депресія.

У ранніх стадіях об'єктивні ознаки хвороби не виражені; у типових випадках тяжкої СН відмічається вимушене положення хворих. При огляді виявляється ціаноз шкіри і видимих слизистих оболонок. Ціаноз носить «периферичний» характер, спостерігаються холодні верхні і нижні кінцівки («холодний» ціаноз). Акроціаноз часто поєднується з трофічними порушеннями шкіри (сухість, лущення), ламкістю і тьмяністю нігтів.

Периферичні набряки - важливий об'єктивний прояв СН. Для судження про зменшення або збільшення набряків необхідно стежити за добовим діурезом, проводити щоденне зважування хворого і відзначати динаміку діурезу і маси тіла. «Серцеві» набряки слід диференціювати від місцевих, обумовлених локальними порушеннями гемо- і лімфодинаміки та проникності капілярів.

Набухання шийних вен - один із проявів СН як свідчення підвищення тиску, зокрема легенево-капілярного тиску - вище 18 мм рт. ст. (норма - 12 мм рт. ст.). Крім того, чим вищий центральний венозний тиск, тим інтенсивніше і більш тривало набухають шийні вени, які можуть пульсувати, з'являється набряклість шиї. При цьому виникає необхідність диференціювати синдром верхньої порожнистої вени, який характеризується ціанозом і набряклістю обличчя, потилиці, шиї, плечової області і рук.

Позитивний симптом Плеша характерний для тотальної СН і є показником венозного застою, високого центрального венозного тиску (ЦВТ) і перевантаження об'ємом. При спокійному диханні хворого протягом 10 с проводиться натискання долонею на збільшену печінку, що викликає зростання ЦВТ на 4-5 см вод. ст. і посилення набухання шийних вен.

Атрофія скелетної мускулатури, зниження маси тіла - характерні ознаки тривало існуючої СН. Атрофічні зміни і зниження м'язової сили спостерігаються практично у всіх групах м'язів, але найбільш виражена атрофія біцепсів, м'язів тенара, гіпотенара, міжкісткових м'язів кистей, скроневих і жувальних м'язів. Відмічається також різко виражене зменшення і навіть повне зникнення підшкірно-жирової клітковини – «серцева кахексія», в термінальній стадії хронічної СН. Нерідко при огляді хворих можна бачити геморагії на шкірі, обумовленігіпопротромбінемією, підвищенням проникності капілярів або тромбоцитопенією.

Дані фізикального обстеження внутрішніх органів: при дослідженні органів дихання звертає на себе увагу тахіпное. Найбільш виражена інспіраторна задишка при тяжкій, прогресуючій СН. За наявності обструктивного бронхіту і розвитку правошлуночкової недостатності задишка набуває переважно експіраторного характеру. При тяжкій СН характерний синдром нічних апное. Нічний сон неспокійний. Вдень, навпаки, спостерігаються сонливість, розбитість, стомлюваність. При перкусії легень нерідко виявляється укорочення перкуторного звуку позаду в нижніх відділах легенів, що обумовлено застійними явищами. При виявленні цього симптому доцільно провести рентгенографію легень для виключення пневмонії, яка часто ускладнює перебіг СН. При тяжкій бівентрикулярній СН можливі поява транссудату в плевральних порожнинах і формування гідротораксу. Тяжка СН може ускладнюватися серцевою астмою з альвеолярним набряком легенів, коли відбувається транссудація рідкої частини крові в альвеоли і бронхи з її наростанням у великих бронхах, що призводить до появи середньо- і великопухирцевих хрипів. Дихання стає клекочучим і чутним на відстані.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 351 | Нарушение авторских прав