 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Зміст теми заняттяМЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
Укладач: ас. Карачевська К.О. Рецензент: доц. Любарець С.Ф.
КИЇВ – 2013
Актуальність теми: Карієс зубів та його ускладнення складають найбільшу групу захворювань в стоматології. Під час діагностики даних захворювань, поряд з клінічними методами, значна роль належить рентгенологічним методам. Вони дозволяють провести якісну диференційну діагностику.
2. Навчальні цілі: · Знати рентгенологічні ознаки карієсу тимчасових та постійних зубів · Знати рентгенологічні ознаки хронічного пульпіту та пульпіту, ускладненого періодонтитом · Знати рентгенологічні ознаки хронічного періодонтиту молочних та постійних зубів · Вміти описувати рентгенограми · Вміти на основі рентгенологічних даних діагностувати карієс та його ускладнення 3. Матеріали доаудиторної самостійної роботи Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми
Зміст теми заняття Карієс зубів та його ускладнення складають найбільшу групу стоматологічних захворювань. В діагностиці цих захворювань, разом з клінічними велика роль належить рентгенологічному методу, що дозволяє визначити характер і ступінь розповсюдження патологічного процесу, виявити ряд симптомів, які не можуть бути встановлені за допомогою інших методів дослідження, провести диференційну діагностику. Каріозна порожнина на рентгенограмі має вигляд ділянки просвітлення округлої, овальної або неправильної форми, з нерівними контурами. Особливо чітко визначаються каріозні порожнини на контактних поверхнях. Невеликі каріозні порожнини на жувальній, вестибулярній або язиковій поверхні зуба перекриваються незміненими твердими тканинами зуба і не видимі на рентгенограмі. Рентгенологічні дослідження проводять в більшості випадків для діагностики каріозних порожнин, недосяжних для візуальних та інструментальних досліджень. До них відносяться каріозні порожнини, розташовані під пломбами (вторинний карієс), коронками, карієс кореня, на контактних поверхнях. Рентгенологічні дослідження дозволяють визначити глибину розповсюдження каріозного процесу. Початковий карієс на рентгенограмі не визначається. При поверхневому карієсі визначається дефект в межах емалі. При середньому і глибокому карієсі до процесу залучається дентин. При локалізації каріозної порожнини на вестибулярній чи язиковій поверхні зуба, каріозна порожнина накладається на порожнину зуба. При карієсі жувальної і контактних поверхонь рентгенологічне дослідження дає можливість чітко визначити взаємовідношення каріозної порожнини до порожнини зуба, також, товщину дентину, що розділяє їх. Вторинний карієс, під пломбою на рентгенограмі визначається у вигляді дефекту того або іншого розміру. Нерівні, нечіткі, підриті контури дефекту свідчать про вторинний карієс. На розвиток карієсу пульпа реагує утворенням замісного (третинного) дентину. Про це свідчить деформація контурів порожнини зуба або зменшення її розмірів в порівнянні з пульповою камерою однойменного здорового зуба. При цьому чим повільніше розвивається каріозний процес, тим більше виражений шар замісного дентину. Н.А. Рабухіна рекомендує для визначення глибини каріозних дефектів використовувати рентгенологічну класифікацію, запропоновану J.Espelid та B.Tveit (1986): К1 - порожнина розташована тільки в межах емалі і займає не більше половини ширини її шару; К2 - карієс, який вражає шар емалі більш ніж наполовину ширини, але ще не доходить до емалево-дентинної межі; КЗ - карієс емалі і дентину, при якому дефект займає не менше половини шару твердих тканин до порожнини зуба; К4 - дефект, проникаючий в шар дентину більш ніж наполовину його ширини, але не сполучається з порожниною зуба; К5 - каріозний дефект, що сполучається з порожниною зуба. Рентгенологічні дослідження дозволяють оцінити, як сформована порожнина, якість пломбування, наявність нависання пломби над ясеневим сосочком. Пульпіт у дітей виникає частіше як ускладнення карієсу, але може бути й результатом травми. Оскільки пульпа не затримує рентгенівське проміння, то специфічних рентгенологічних ознак пульпіту не існує. Непрямою рентгенологічною ознакою є наявність на рентгенограмі глибокої каріозної порожнини, яка зливається з порожниною зуба. На рентгенограмах тимчасових зубів з різними формами хронічного пульпіту визначаються зміни у вигляді ослаблення малюнка кісткових балочок, потоншення і остеопорозу компактної пластинки альвеоли, розширення періодонтальної щілини в ділянці біфуркації. Ці зміни, як правило, більше виражені при хронічному гангренозному пульпіті. Рентгенологічна діагностика є основною для встановлення діагнозу хронічного конкрементозного пульпіту. На рентгенограмі на фоні порожнини зуба або кореневого каналу визначаються дентикли у вигляді щільних тіней, іноді їх може бути декілька. Рентгенологічний метод застосовується, для диференційної діагностики гіпертрофічного пульпіту і гранулюючого періодонтиту в ділянці біфуркації молочних молярів. На рентгенограмі при хронічному гранулюючому періодонтиті визначається деструкція кісткової тканини в ділянці біфуркації. Рентгенологічне дослідження при пульпіті тимчасових зубів показано (В.М. Елизарова та співавт., 2001): • при всіх формах хронічного пульпіту у дітей, з множинним карієсом; • при значному руйнуванні коронки зуба; • при хронічному гангренозному пульпіті; • у дітей 6 років і старше. Хронічне запалення пульпи тимчасового і постійного зуба іноді призводить до внутрішньої резорбції дентину кореня. Ця форма резорбції називається внутрішньою або внутрішньопульпарною гранульомою. Рентгенологічно внутрішньопульпарна гранульома має вид округлого, чітко обмеженого просвітлення, що нашаровується на зображення просвіту кореневого каналу розташованого в середній або верхній третині кореня. Частіше за все внутрішньопульпарна гранульома визначається у верхніх тимчасових різцях. Ознаки внутрішньої резорбції кореня можуть рентгенологічно виявлятися і в тимчасових молярах. Завершення формування кореня після проведення вітальної ампутації за участі життєздатної і функціонально активної пульпи в кореневому каналі називається апексогенезом. Важливим критерієм ефективності методу вітальної ампутації є формування дентинного містка на рівні розташованому дещо вище рівня ампутації пульпи. Перші ознаки його формування визначаються рентгенологічно через 1,5-2 місяці після проведеного лікування. Виразно дентинний місток видно у вигляді тонкої білої смужки через 6 місяців після проведеного лікування. В нормі на рентгенограмі періодонтальна щілина виглядає як рівномірна смужка між компактною пластинкою альвеоли і цементом кореня зуба. Рентгенологічна діагностика захворювань періодонта базується на ознаках, що виникають внаслідок змін кісткової тканини і цементу кореня. Не дивлячись на виражену клінічну картину гострого періодонтиту, рентгенологічні дослідження не виявляють яких-небудь змін. Тільки інколи виявляється незначне розширення періодонтальної щілини біля верхівки кореня. При хронічному фіброзному періодонтиті в результаті продуктивних процесів відбувається заміщення періодонта грубоволокнистими структурами, виявляється потовщення періодонта в ділянці верхівки або по всій поверхні кореня зуба. На рентгенограмі визначається зміна контурів періодонтальної щілини. Вона втрачає свої рівномірні контури, то розширяючись, то звужуючись. Ця особливість -деформації періодонтальної щілини - характерна для хронічного фіброзного періодонтиту. При хронічному гранулюючому періодонтиті на рентгенограмі кортикальної пластинки не видно, щільна речовина стінки альвеоли зруйнована на певній ділянці. Біля верхівки кореня визначається неправильної форми ділянка деструкції кісткової тканини з нерівними нечіткими контурами. При значній резорбції спостерігається вкорочення кореня зуба. При хронічному гранулюючому періодонтиті у дітей рентгенологічно нерідко виявляється необмежена деструкція кісткової тканини, яка в тимчасових молярах локалізується в області біфуркації. Досить часто спостерігається часткове або повне руйнування кісткової пластинки, що відділяє фолікул постійного зуба від коренів тимчасового зуба. Про залучення зачатка постійного зуба в запальний процес свідчить переривчастість кортикальної пластинки, що оточує в нормі фолікул з усіх боків, особливо в поєднанні зі зміною положення постійного зуба, що формується. Хронічний гранулематозний періодонтит на рентгенограмі визначається округлою або овальною ділянкою просвітління з чіткими рівними, іноді склерозованими контурами. В постійних зубах з несформованими коренями необхідно диференціювати зону росту з хронічним періодонтитом. За наявності росткової зони періодонтальна щілина має рівномірну ширину протягом всього кореня, аж до його вістря, чим закінчується на рентгенограмі сформована частина кореня, і там зливається із зоною росту. Кортикальна пластинка міжальвеолярної перегородки є продовженням кортикальної пластинки, яка відмежовує зону росту. При загибелі зони росту спостерігається відсутність кортикальної пластинки, яка відмежовує її, та розширення періодонтальної щілини в апікальній частині кореня, який формується.
КАРІЄС 1. ДІАГНОСТИКА а) ПОВЕРХНЕВИЙ СЕРЕДНІЙ ГЛИБОКИЙ ВТОРИННИЙ КАРІЄС б) ЖУВАЛЬНОЇ ПОВЕРХНІ КОНТАКТНИХ ПОВЕРХОНЬ 2. КОНТРОЛЬ ПЛОМБУВАННЯ
ПУЛЬПІТ 1. ДІАГНОСТИКА ХРОНІЧНИЙ ПУЛЬПІТ ПУЛЬПІТ УСКЛАДНЕНИЙ ПЕРІОДОНТИТОМ 2. КОНТРОЛЬ ПЛОМБУВАННЯ
ПЕРІОДОНТИТ 1. ДІАГНОСТИКА ХРОНІЧНИЙ ГРАНУЛЮЮЧИЙ ХРОНІЧНИЙ ГРАНУЛЕМАТОЗНИЙ ХРОНІЧНИЙ ФІБРОЗНИЙ 2. КОНТРОЛЬ ЛІКУВАННЯ
Рекомендована література Основна 1. Терапевтическая стоматология детского возраста / Под ред. проф. Л.А. Хоменко. – Киев: Книга плюс, 2010.- 803с. 2. Хоменко Л.А., Остапко Е.И., Биденко Н.В. Клинико-рентгенологическая диагностика заболеваний зубов и пародонта у детей и подростков. – Москва: Книга плюс, 2004.- 200с. Додаткова 1. Рабухина Н.А., Аржанцев А.П. Рентгендиагностика в стоматологии. – М.: Медицинское информационное агентство, 1999.- 452с. 2. Курякина Н.В. Терапевтическая стоматология детского возраста. – Москва: Медицинская книга; Н. Новгород: Изд-во НГМА, 2001. – 744с. Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 390 | Нарушение авторских прав |