 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
не фізкультурного профілю і перспектива її вирішення.
Проблема гіподинамії студентів вузів спеціальностей Роботу виконано на кафедрі фізичної реабілітації ВНУ ім. Лесі Українки Проблема гіподинамії дуже розповсюджене явище в нашій країні. У зв’язку з навчальним процесом, постійним нервовим напруженням, студенти зовсім мало часу приділяють руховій активності. Досліджено рівень добової рухової активності студентів різних різних спеціальностей. Проаналізовано діяльність Центру здоров’я в Росії. Ключові слова: фізична культура, гіподинамія, студенти, здоров’я, рухова активність. Мисько Т.Л., Усова О.В. Проблема гиподинамии студентов вузов специальностей не физкультурного профиля и перспектива ее решения. Проблема гиподинамии очень распространенное явление в нашей стране. У связи с учебным процессом, постоянным нервным напряжением, студенты совсем мало времени уделяют двигательной активности. Исследовано уровень суточной двигательной активности студентов разных вузов и разных специальностей. Проанализировано деятельность Центра здоровья в России. Ключевые слова: физическая культура, гиподинамия, студенты, здоровья, двигательная активность. Mysko T.L., Usova O.V. Problem hypodynamia high schools student’s not athletic profile and prospects for its solution. Problem hypodynamia very widespread phenomenon in our country. Students in connection with the educational process, constant anxiety and stress, student’s very little time given to physical activity. Research level day physical activity student’s different high schools and different specialty. Expert’s action Centre health in Russia Key words: physical education, hypodynamia, students, health and physical activity.
Постановка наукової проблеми. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Рівень освіти багатьох розвинених країн світу підтверджує, що одним із важливих факторів, який значно впливає на показники здоров’я є фізична культура і спорт [8]. Фізична культура розвиває волю, сміливість, рішучість, винахідливість, прищеплює почуття колективізму, виховує дисципліну, зміцнює здоров’я, загартовує організм, запобігає захворюванням. Фізичне виховання може суттєво впливати на спосіб життя та стан здоров’я людини. Проблеми формування здорового способу життя студентів у нових соціально-економічних умовах України набувають особливої актуальності. Концепція державної фізкультурно-спортивної політики полягає в переході від формальної гонитви за масовістю до рекреаційно-оздоровчого та профілактичного ефекту, утвердження здорового способу життя [8]. Проблема гіподинамії дуже широко розповсюджена у вузах України. Малорухливий спосіб життя студентів призводить до того, що порушується функціональний стан всіх систем організму, а також працездатність м’язів. За відсутності достатньої щоденної рухової активності відбуваються небажані істотні зміни функціонального стану мозку і сенсорних систем, також відбуваються зміни у центрах, що відповідають за діяльність серцево-судинної, дихальної та травної систем. Внаслідок цього спостерігається зниження загальних захисних сил організму, збільшення ризику виникнення різних захворювань [2;8]. Для гіпоксичного стану характерна підвищена стомлюваність, нестійкість настрою, втрата здатності до тривалого розумового і фізичного напруження. Всі ці симптоми можуть виявлятися в різному ступені. Основним засобом боротьби з гіподинамією є засоби фізичної культур, збільшення об’єму й інтенсивності м’язової діяльності [3]. Метою нашої роботи було визначити причини гіподинамії та дослідити рівень добової рухової активності студентів не фізкультурників. Методи і організація дослідження: аналіз літературних джерел. Результати досліджень та їх обговорення. Однією з найважливіших особливостей, які визначають у новому тисячоріччі життя людей розвинутих країн є їхня боротьба за своє здоров’я в умовах постійного стресу, гіподинамії і екології, яка погіршується. На жаль, це не можна сказати про країни СНД. Так, оздоровчим тренуванням у Японії займається близько 80% дорослого населення, у США – 70%, у Канаді – 65%, тоді як у Росії – не більше 5%. В Україні таких людей, ще менше. Дефіцит рухової активності і нервові перевантаження є першопричиною негативних змін у стані здоров’я населення нашої країни. Наслідком цього є так звані «хвороби століття»: атеросклероз, ішемічна хвороба серця та гіпертонічна хвороба, ожиріння і діабет, остеохондроз та ін. [5]. Розвиток вищої школи в сучасних умовах супроводжується подальшою інтенсифікацією праці студентів, зростання інформаційного потоку, широким впровадженням у навчальний процес технічних засобів і комп’ютерних технологій, великим соціально-економічним тиском на всі сторони студентського життя. Так, робоче навантаження сумлінного студента в звичайні дні досягає до 12 годин на добу, а в період екзаменаційної сесії – до 15 - 16 годин. Праця студентів «за важкістю» відносять до 1-ої категорії, тобто, до легкої, а за «напруженням» - до 4-ої, тобто, до дуже напруженої (Н.А Агаджанян із співав., 1997). У зв’язку з цим до закінчення навчання у вузі у студентів спостерігається тенденція до збільшення числа хронічних захворювань, особливо хвороб системи кровообігу [5]. Слід зазначити, що однією з головних стратегічних задач національної системи освіти є виховання молоді в дусі відповідального відношення до свого власного здоров’я і здоров’я інших як до найвищої індивідуальної й суспільної цінності. Загальновідомо, що заняття фізичною культурою і спортом позитивно впливають на формування у студентської молоді здорового способу життя, її духовного і фізичного розвитку. Крім цього, результати багатьох педагогічних і медичних вітчизняних і закордонних досліджень показують, що фізичні вправи зміцнюють також здоров’я, підвищують нервово-психічну стійкість до емоційних стресів, підтримують високу фізичну і розумову працездатність. Для того, щоб функціональні системи організму людини адекватно реагували на дію усіх чинників, які впливають на неї, необхідно вчасно і систематично розширювати діапазон їх можливостей. Таким своєчасним для студентської молоді періодом є вік від 16 до 20-и років. При цьому дозованими фізичними навантаженнями різнонаправленого характеру варто домагатися максимального (індивідуально для кожного) розвитку і удосконалення фізичних і психічних якостей, а потім протягом життя підтримувати їх на належному рівні. Необхідно також сказати, що накопичувати резерви здоров’я, слід до 25 років, а потім їх підтримувати, причому, чим більше їх вдається накопичити, тим довше – природно, при розумному використані – можна буде їх витрачати [5]. В умовах гуманізації будуть створюватися сприятливі умови для розвитку особистості, задоволення її потреб та інтересів до занять фізичною культурою та спортом. У зв’язку з цим успішне засвоєння вимог системи виховання здорового способу життя залежить не лише від бажання й здібностей людей, а й від створення мотивації для занять фізичною культурою. Саме фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливих потреб [6]. Проблема здоров’я і здорового способу життя людей та умови її оптимізації стали предметом дослідження філософів, медиків, психологів, педагогів Теоретико-методологічні засади цих питань схарактеризовано у працях А. Здравомислова (1996), Т. Смирнова (2004), Л. Сущенко (1999); проблему суб’єкт-суб’єктного, особистісно-зорієнтованого підходу до виховання потреби висвітлено в роботах І. Беха (1998), О. Левкінського (2000), К. Чорної (2007) та ін.;питання формування здорового способу життя з позиції медицини розкрито в роботах М. Амосова (1987), Ю. Лісіцина (1987), Р. Мотилянської (1991), В. Язловецького (2000) та ін.; психолого-педагогічні аспекти виховання здорового способу життя у дітей і молоді розглянуті в дослідженнях Т. Бойченко (1994), Г. Голобородько (1997), Т. Круцевич (1999), В. Оржеховської (2006), Ю. Похоленчука (2005), С. Свириденко (2000) та ін.; формування здорового способу життя засобами фізичного виховання досліджували В. Ареф’єв (2004), О. Вацеба (1997), Г. Власюк (1995), Л. Волков (1998), О. Дубогай (2002), С. Закопайло (2002) М. Зубалій (2000), Д. Касенок (1998), О. Куц (1997), В. Новосельський (1985) та ін. Науковими дослідженнями доведено, що основним засобом фізичної культури є систематичні заняття фізичними вправами, які підвищують розумову та фізичну працездатність, нервово-психічну стійкість організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища. Фізичні вправи відіграють важливу роль у збереженні й зміцненні здоров’я людей, підвищення рівня її фізичної, розумової та психологічної підготовленості [7]. Саме тому на створення умов практичної реалізації оздоровчого впливу фізичної культури спрямовані чинні державні документи: Закон України «Про фізичну культуру і спорт», Державні тести і нормативні оцінки фізичної підготовленості населення України. Потрібно сформувати інтерес до занять фізичною культурою і спортом у студентів не фізкультурників. Інтерес до фізичного виховання проходить через опанування знаннями, уміннями та навичками фізичних вправ, рухливих ігор, що задовольняють потреби, відповідають мотивам, створюють позитивний настрій. Якщо заняття сподобалися студенту і він бажає продовжувати чи повторити ті вправи, значить він задовольнив свої потреби і отримав насолоду від занять [1]. Студентський вік є заключним етапом вікового розвитку психофізіологічних і рухових можливостей організму. Особливу увагу слід звернути на те, що навчання дуже часто зводиться лише до розумової діяльності, воно майже завжди було пов’язано з емоційною напругою, досягненням поставленої мети і подоланням скрутних ситуацій, які також можуть сприяти розвитку нервового перенапруження. Серйозним випробуванням організму є інформаційне перенавантаження студентів не фізкультурників, що виникає при вивчені численних навчальних дисциплін [3]. Динаміка навчального процесу з його нерівномірністю розподілу навантажень і інтенсифікацією під час екзаменаційної сесії викликає зниження функціональної стійкості до фізичних і психоемоційних навантажень, зростає негативний вплив гіподинамії, порушень режимів праці і відпочинку, сну і живлення, інтоксикації організму через шкідливі звички, виникає стан загального стомлення [9]. Навчальний день студенти, як правило, не починають відразу з високої продуктивності учбової праці. Потрібно близько 20-30 хвилин, перш ніж працездатність досягне оптимального рівня. Цей період характеризується поступовим підвищенням працездатності з певними коливаннями. Період оптимальної і стійкої працездатності має тривалість 1,5-3 години, в процесі чого функціональний стан студентів характеризується змінами функцій організму, адекватних тій учбовій діяльності, яка виконується. Третій період – період повної компенсації, характеризується появою початкових ознак втоми, які компенсуються вольовим зусиллям і позитивною мотивацією. В четвертому періоді наступає не стійка компенсація, наростає стомлення, спостерігаються коливання вольового зусилля, а також коливання продуктивності навчальної діяльності. В п’ятому періоді починається прогресивне зниження працездатності, яка перед закінченням роботи може змінитися короткочасним її підвищенням за рахунок мобілізації резервів організму [2]. На базі Волинського національного університету було проведено дослідження добової рухової активності у студентів не фізкультурного профілю. За формулою визначення величини рухового компоненту у добовому бюджеті часу (РКДБЧ), був визначений відсоток рухової активності за добу. Дослідження тривало з вересня по грудень, в ньому взяли участь 40 студентів університету, різних спеціальностей, різного віку та різної статі. Їм було запропоновано виконати роботу по визначенню РКДБЧ, вони провели хронометраж власної добової діяльності і за формулою визначили відсоток рухової активності. Індекс фізичної активності включає такі рівні: - Базовий рівень (сон, відпочинок) - Сидячий рівень (навчальні заняття, положення сидячи, пасивні ігри, перегляд телепередач) - Низький рівень (ходьба, суспільно-корисна робота) - Середній рівень (гімнастичні вправи, рухливі ігри, зарядка, танці) - Високий рівень (спортивні ігри, біг, і т.п.). - Гігієнічна норма рухової активності для дівчат 15-20%, для юнаків 20-24% на добу. По результатам дослідження було визначено середній відсоток, який склав 14,16%. Це свідчить про низький рівень рухової активності. Зокрема у 12% студентів було зафіксовано показник, який не перевищував 5%, що може вказувати на гіподинамічний стан. У 25% учасників дослідження показник перевищував 20%, це свідчить про те, що в цих студентів рівень рухової активності відповідає достатньому рівню. Вони після занять додатково відвідують секції з видів спорту та різні спортивні клуби. Завдяки цим заняттям рівень їх рухового компоненту в добовому бюджеті часу відповідає гігієнічним нормам. Аналізуючи вирішення проблеми гіподинамії у вузах, слід зазначити, що у 2002 р. в Росії був організований Регіональний центр співпраці по зміцненню здоров’я студентів, викладачів, і робітників вищих навчальних закладів (далі Центр здоров’я). Фізкультурно-оздоровча діяльність Центру здоров’я реалізується в такій послідовності: - комплексна діагностика здоров’я усіх суб’єктів освітнього процесу, оцінка факторів (позитивних і негативних) впливають на здоров’я студентів; - формування бази даних з подальшою інформаційно-статистичною обробкою результатів діагностики в межах експертної системи комплексної оцінки фізичної активності та здоров’я студентів; - розробка і використання здоров’язберігаючих технологій, орієнтованих на систему фізичної активності, на різних етапах оздоровлення; - моніторинг фізичної активності і стану здоров’я з використанням експертної системи для прийняття керуючих рішень по корекції оздоровчих програм. Оздоровча програма для студентів реалізована на базі Центра здоров’я, включає в себе чотири цикли по десять днів, які проходять на початку і в кінці кожного семестру. Вона передбачає використання аеробних циклічних навантажень субмаксимальної інтенсивності в регламентованих умовах спортивного залу з використанням комплексів тренажерів і фрагментів силового тренування. Крім використання посилених фізичних навантажень, використовувались сприяючі та допоміжні засоби підтримки і зміцнення здоров’я студентів: коригуючи гімнастика, психологічне навантаження, гігієнічні водні процедури, прийом кисневого коктейлю, гігієнічний масаж, відвідування сауни [4]. Користуючись цим досвідом, можна впровадити такі програми і в українських ВНЗ, це сприяло б збільшенню фізичної активності та зміцненню здоров’я студентів не фізкультурників. Висновки. Проблема гіподинамії дуже широко розповсюджена у вузах України. Малорухливий спосіб життя студентів призводить до того, що порушується функціональний стан всіх систем організму, а також працездатність м’язів. За відсутності достатньої щоденної рухової активності відбуваються небажані істотні зміни функціонального стану мозку і сенсорних систем, також відбуваються зміни у центрах, що відповідають за діяльність серцево-судинної, дихальної та травної систем. Внаслідок цього спостерігається зниження загальних захисних сил організму, збільшення ризику виникнення різних захворювань. По результатам проведеного дослідження було визначено середній відсоток добової рухової активності серед всіх студентів, який склав 14,16%. Це свідчить про низький рівень рухової активності. Зокрема у 12% студентів було зафіксовано показник, який не перевищував - 5%, що може вказувати на гіподинамічний стан. У 25% учасників дослідження показник перевищував - 20%, це свідчить про те, що в цих студентів рівень рухової активності відповідає достатньому рівню. Але в більшості студентів відсоток не відповідає нормі, і вони потрапляють під ризик розвитку гіподинамічного стану. Щоб покращити ці показники потрібно подібно до Центру здоров’я в Росії, створювати програми з фізичної культури і в українських вузах. Перспективним для подальших досліджень може бути вирішення проблеми гіподинамії шляхом впровадження у вузах програм, які сприяли б збільшенню рухової активності студентів. Література. 1. Андріанов В.Є. // Теорія і методика фізичного виховання. – 2007. - №12. - С. 44-46 2. Виноградов П.А., Думанич А.П., Жолдак В.И. // Основы физической культуры и здорового образа жизни. – М., 1996. – С. 3-24 3. Демінська Л.О. Фізична культура як засіб запобігання розвитку гіподинамії // Педагогіка, психологія та мед.-біолог. Пробл. Фіз.. виховання і спорту. – 2005. - №22. – С. 86-88 4. Железняк Ю.Д., Лейфа А.В. Физическая активность и здоровье студентов вузов нефизкультурного профиля // Теория и практика физической культуры. – 2006. - №12. - с. 46-47 5. Кирильченко С.М., Аркуша А.В. Дослідження у студентів індивідуальних мотивів і потреб занять фізичною культурою та спортом // Теорія і методика фізичного виховання. – 2007. - №12. - с.35-41 6. Кондрацька Г.Д., Самойлик С.В., Максим’як В.М. Фізична культура як один із засобів виховання здорового способу життя у студентів – майбутніх підприємців // Теорія і методика фізичного виховання. – 2007. - №12. - с. 42-44 7. Попадаев Г.И. // Настольная книга учителя физической культуры. – М.: фис., 2000 8. Тесунова О.Г. Фізична культура як фактор формування здорового способу життя студентської молоді в сучасних умовах // Науковий вісник Волинського національного університету ім.. Л.Українки – 2010. - №13. – с. 283-287 9. Фомин Н.А., Волинов Ю.Н. // Физиологические основы двигательной активности. – М.: физкультура и спорт. – 1991. – 224 с.
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 409 | Нарушение авторских прав |
