АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Секреторна функція підшлункової залози, жовчі.

У людини всі синапси хімічні, тобто інформація передається з одного нейрона на інший за допомогою хімічних речовин – медіаторів. Медіатори синтезуються в тілі нейрона або в розширеній частині нервового закінчення, виділяються через пресинаптичну мембрану в синаптичну щілину за допомогою екзоцитозу, досягають постсинаптичної мембрани і взаємодіють з рецепторами постсинаптичної мембрани. Останнє призводить до зміни проникності мембрани до іонів та зміни функціонального стану наступного нейрону, який задіяний в передачі інформації. В мозку людини є багато різних медіаторних систем. Збуджуючі медіатори – це ацетилхолін, норадреналін, дофамін, глютамінова амінокислота і т.і. Гальмівні медіатори – це гліцин та гамма-аміномасляна кислота.

Коагуляційний гемостаз (КГз) – процес зсідання крові, тобто зміна її

аґреґатного стану (перехід з рідкого стану в желеподібний – із золю в

гель). В результаті таких змін утворюється фібриновий згусток – тромб,

що закриває отвір (пошкодження) у судині. КГз забезпечує зупинку

кровотечі з великих судин, де висока лінійна швидкість кровотоку і

високий тиск. КГз протікає у три фази, котрі взаємопов’язані та

взаємозалежні.

1.Утворення кровяної та тканинної протромбіназ

2.Перетворення протромбіну у тромбін;

3.Перетворення фібриногену у фібрин;

Взаємний зв’язок цих фаз полягає в тому, що продукт попередньої реакції

ініціює наступну (автокаталітичний процес).

Підшлункова залоза — це залоза внутрішньої та зовнішньої секреції, розташована позаду шлунка, цілком ним вкрита спереду, складається з частини (головки), тіла і хвоста. Це змішана залоза, яка виробляє як травний сік (екзокринна функція), і гормони (ендокринна функція).Підшлунко́вий сік — безбарвна рідина лужної реакції (pH 8,4) завдяки великому вмісту бікарбонатів. В складі підшлункового соку багато ферментів: протеолітичних (загального білка соку), ліполітичних, амілолітичних. Трипсоген, хімотрипсин, панкреатопептидазу, калікреїн залоза синтезу вигляді зимогенів, тобто неактивних ферментів. Протягом доби вона виробляє понад 800 мл соку. Травний сік підшлункової залози має лужну реакцію, виділяється тільки під час надходження до неї хімусу. До його складу входять ферменти, які сприяють розщепленню всіх поживних речовин: трипсин впливає на розщеплення білків до амінокислот, ліпаза - жирів до гліцерину та жирних кислот, амілаза розщеплює крохмаль на глюкозу.

У печінці постійно утворюється жовч - зеленкувато-жовта, гіркувата на смак рідина, до складу якої входять вода, і кислоти та їхні солі, а також невелика кількість ферментів. За відсутності травлення жовч збирається в жовчному міхурі, а під час вживання їжі по жовчній протоці з міхура надходить до дванадцятипалої кишки. За добу в людини виділяється 500-700 мл жовчі. Під дією жовчі жири розпадаються на дрібненькі краплинки (емульгація жирів), у такому вигляді вони краще розщеплюються ферментами. Крім того, жовч активізує дію деяких ферментів підшлункової залози (наприклад, трипсину), а також посилює рухову активність кишок. Завдяки своїм бактерицидним властивостям жовч затримує гнильні процеси в кишечнику. Жовчовиділення регулюється нервовою системою і гуморально.

Білет №4

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 541 | Нарушение авторских прав